| Краткое содержание: | 11. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет і мету, сформульовано завдання, розкрито методологічну основу й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів роботи.
У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку креативності у студентської молоді в процесі її професійної підготовки в мистецькому виші” здійснено теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічних особливостей розвитку креативності у студентської молоді в процесі її професійної підготовки в мистецькому виші; розкрито методологічні підходи до визначення рівня креативності та її параметрів у процесі розвитку під час професійної підготовки.
Показано, що у науковій літературі існує неоднозначність у розумінні й сутності категорії „креативність” та її психологічної структури (Д. Б. Богоявленська, В. М. Дружинін, А. О. Іванченко, В. В. Клименко, В. В. Рибалка, В. А. Роменець, Н. В. Хазратова та ін.). Для багатьох концепцій при побудові психологічної моделі креативності характерно сполучення різних, конкретних та узагальнених категорій і якостей особистості. Відповідно на практиці для виявлення й вивчення креативності використовують комплекс методів, основними з яких є аналіз процесу рішення „малих творчих завдань”; використання завдань, що мають підказку до основного завдання; „багатошарових” завдань (серій однотипних завдань, у яких можливо встановити загальну закономірність); метод експертних оцінок; шкали особистісних опитувальників і проективних тестів.
Виокремлено істотні ознаки креативності, що надало можливість розглядати її як системне психічне утворення, різнорівневий взаємозв’язок особливостей психіки, що забезпечують продуктивні перетворення в поведінці, діяльності та самоздійсненні особистості. Креативність є суб’єктивною детермінантою творчості. Вона проявляється в інноваційних перетвореннях у всіх сферах – пізнанні, мисленні, спілкуванні, професійній діяльності, самовдосконаленні. Креативні риси особистості – відносно сталі психологічні структури, до яких входять такі складові: винахідливість, здатність до комбінування, дивергентне мислення, свобода асоціацій, мотивація, спрямованість, що забезпечують успішність здійснення творчої діяльності людини в різних ситуаціях.
З’ясовано, що не існує загальновизнаної чітко представленої структури креативності як цілісного утворення взаємопов’язаних компонентів. Більшість авторів (Т. Амабіле, Л. Я. Малімон, Т. Любарт, О. Л. Солдатова, Р. Стернберг, Е. Торренс, М. Чіксентміхалі та ін.), аналізуючи структуру креативності, доходять висновку, що вона становить цілісне системне утворення, яке включає сукупність взаємопов’язаних компонентів (креативних здібностей, креативної мотивації, креативної спрямованості, креативної настанови, креативно-вольового акту, креативної активності, рівня креативних домагань).
Показано, що розвиток креативності зумовлений соціальними (макро-, мезо-, мікрочинниками), специфічними об’єктивними чинниками (тип, вид, сфера творчості), особливостями індивідуальної структури креативності й особистісними особливостями індивіда. Розвиток креативності можна розглядати як еволюцію її структури в якості своєрідного типу функціонування, переходу системи на новий рівень функціонального циклу.
Констатовано, що у багатьох підходах до визначення сукупності професійно значущих якостей, креативність представлена як обов’язковий компонент, особистісний чинник, характеристика професійного мислення та професійної компетентності (В. В. Боксгорн, О. І. Власова, Н. Ю. Малій, О. А. Муравйова, Н. І. Пов’якель та ін.); як критерій професійної придатності (В. П. Казміренко, Л. М. Карамушка, В. В. Третьяченко та ін.); як складник професійної свідомості (О. І. Боднарчук, Н. І. Мащенко, О. О. Мергут та ін.).
Установлено, що розвиток креативності у студентської молоді в процесі її професійної підготовки стає найбільш ефективним завдяки створенню соціально-психологічних передумов у мистецькому виші. Поліаспектність явища креативності передбачає вивчення розвитку креативності у студентів у процесі професійної підготовки в мистецькому виші в кількох аспектах – креативне середовище, креативний продукт, креативний процес, креативна особистість – з урахуванням особистісних особливостей студентів і специфіки навчання за культурно-мистецьким фахом. Для розвитку креативності у студентської молоді необхідно розробити систему соціально-психологічних заходів на основі індивідуального підходу до студента з урахуванням його соціально-психологічних та особистісних особливостей, створити необхідні психолого-педагогічні та соціально-психологічні умови, що забезпечують функціонування креативного простору з використанням діалогізації навчального процесу, упровадження проблемних та активних форм навчання й виховання.
У другому розділі „Методологічні та методичні засади дослідження соціально-психологічних умов розвитку креативності у студентської молоді в процесі її професійної підготовки” викладено загальну стратегію експериментального дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик для емпіричного вивчення соціально-психологічних умов розвитку креативності у студентської молоді в процесі її професійної підготовки в мистецькому виші.
Складовими моделі емпіричного дослідження впливу творчого середовища мистецького вишу на розвиток креативності у студентів було визначено: дослідження параметрів креативності та рівня розвитку креативності у студентів; вивчення соціально-психологічних особливостей особистості; визначення специфічних умов розвитку креативності у студентів у мистецькому вищому навчальному закладі.
Емпіричне дослідження було здійснено в чотири етапи. Перший етап – пошуковий. У межах цього етапу було визначено проблему дослідження та її актуальність. Він включав теоретичний аналіз, узагальнення вітчизняних і зарубіжних літературних джерел та експериментальних досліджень з проблеми вивчення соціально-психологічних чинників розвитку креативності у студентської молоді. Другий етап – констатувальний. Під час реалізації цього етапу розроблено науковий апарат дослідження: визначено цілі, завдання дослідження, методи емпіричного дослідження, здійснено пілотажне дослідження з метою апробації розробленого методичного апарату. Результатом стала розроблена модель емпіричного дослідження. На цьому етапі реалізовано констатувальний експеримент, проаналізовано й систематизовано отримані дані. Третій етап – експериментальний. На цьому етапі реалізовано формувальний експеримент, проаналізовано й систематизовано отримані дані. На четвертому етапі здійснювалася інтерпретація отриманих даних.
Дослідження проводилося на базі Луганської державної академії культури і мистецтв та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Загальна кількість досліджуваних – 200 осіб (студенти різних спеціальностей І – IV курсів денного відділення). Експериментальна група (ЕГ) – 100 осіб (студенти Луганської державної академії культури і мистецтв), від 19 до 24 років (середній вік – 20,4 роки), різної статі – 56 жінок та 44 чоловіки. Контрольна група (КГ) – 100 осіб (студенти Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля), від 19 до 24 років (середній вік – 20,2 роки), серед них 52 жінки та 48 чоловіків. Для проведення формувального експерименту студентів було об’єднано в експериментальну групу в кількості 90 осіб, яку було розподілено на 6 підгруп (по 15 респондентів у кожній підгрупі).
На основі теоретичного аналізу про соціально-психологічні чинники розвитку креативності у студентської молоді в процесі її професійної підготовки було обрано набір методик відповідно до мети та завдань дослідження:
– методики дослідження креативності (тест на виявлення творчих здібностей Х. Зіверта, методика „Мотивація професійної діяльності” у модифікації А. О. Реана, методика діагностики визначення спрямованості особистості (Б. Басс));
– методики дослідження соціально-психологічних властивостей особистості (методика „Стиль саморегуляції поведінки” В. І. Моросанової, методика діагностики індивідуальної міри розвитку рефлексивності А. В. Карпова та В. В. Пономарьової, методика дослідження самооцінки (МДС) Т. Дембо – С. Я. Рубінштейн у модифікації Г. М. Прихожан, методика дослідження самоставлення (МДС) С. Р. Пантілєєва, модифікований опитувальник діагностики самоактуалізації особистості (САМОАЛ) (А. В. Лазукін в адаптації Н. Ф. Каліної), опитувальник термінальних цінностей І. Г. Сеніна (ОТеЦ)).
У третьому розділі „Соціально-психологічні особливості та супровід розвитку креативності у студентської молоді в процесі її професійної підготовки у мистецькому виші” представлено результати констатувального етапу дослідження, обґрунтовано та подано методику, модель, зміст й основні результати формувального експерименту. Наведено програму розвитку креативності у студентської молоді в процесі її професійної підготовки в мистецькому виші та експериментально підтверджено її ефективність. |
