ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙМАННЯ ЗОРОВИХ ІЛЮЗІЙ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВЛАСНОЇ ОДИНИЦІ ЧАСУ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, дана характеристика наукової новизни та практична значущість роботи, наведено відомості про апробацію результатів та структуру роботи.

У першому розділі "Сучасний погляд на проблему ілюзій сприймання у психологічній науці" – подано результати аналізу наукової літератури стосовно оптико-геометричних ілюзій сприймання простору, особливостей переживання часу та виокремлення золотого розтину.

В ході аналізу літературних джерел розкрито, що зорове сприймання, як когнітивний процес, займає особливе місце. Воно відрізняється від інших видів сприймання великою кількістю власних помилок, або ілюзій. Під ілюзіями сприймання розуміють неадекватне відображення сприйманого предмета і його властивостей в образі, під час дії адекватного подразника. Дослідники сприймання (Р. Грегорі, Р. Вудвортс, Х. Шифман) вважають ілюзії важливим феноменом, вивчення якого може бути значущим для розуміння загальних механізмів зорового відображення оточуючого світу, пов’язаних з вродженими та набутими компонентами.

Описано історію досліджень оптико-геометричних ілюзій Muler-Lyer та паралелограму Зандера; проаналізовано гіпотези, які намагаються пояснити виникнення даних ілюзій. Окреслено коло проблем, пов’язаних з тим, що при вивченні зорових ілюзій сприймання простору майже не здійснювався диференціальний підхід.

Сутність ілюзії Muller-Lyer полягає в тому, що при роздивлянні малюнка з зображенням двох однакових за довжиною відрізків А і В з кінцівками у вигляді стріл, у спостерігача виникає хибне враження, що один відрізок є довшим, ніж другий. Ілюзія паралелограму Зандера виникає при роздивлянні діагоналей паралелограму АВ і АС, які мають однакову довжину, але здаються різними.

Описана золота пропорція, яка вважається найвищим проявом структурної та функціональної досконалості цілого та його частин у мистецтві, науці, техніці та природі. Під нею розуміють пропорційний поділ відрізка на нерівні частини таким чином, що відношення цілого до більшої частини рівне відношенню самої більшої частини до меншої.

Проаналізовано дослідження золотої пропорції в психологічній науці; визначені проблемні питання, пов’язані зі сприйманням даного феномену: суперечливість даних щодо естетичної привабливості золотої пропорції; мала кількість досліджень, націлених на вивчення вроджених та набутих якостей особистості, що пов’язані з привабливістю золотого розтину.

Описана сутність власної одиниці часу (τ) відповідно досліджень Б. Й. Цуканова, яка була введена вченим для позначення своєрідного кроку, за допомогою якого вимірюється плин часу людиною. Величина даної одиниці є вродженою, жорсткою константою, з нею пов’язані відмінності у переживанні часу між людьми. Носій власної одиниці часу був названий "τ-типом". За даними досліджень Б. Й. Цуканова, "τ-типи" усіх індивідів в людській популяції можна розмістити в межах 0,7 £ t £ 1,1 с., при цьому власна одиниця часу буде узгоджена з типом темпераменту людини.

Обґрунтовано, що власна одиниця часу може вважатися головним фактором у "сприйманні" часу, показником приналежності до певного типу темпераменту, і виконувати роль фактора диференціації індивідів в дослідженні.

У другому розділі "Методи та організація дослідження" визначена сутність та зміст використаних методів досліджень і процес організації досліджень.

Дослідження за обраною тематикою проводилось в чотири етапи.

На першому етапі (з жовтня 2005 року по вересень 2006) проведене теоретичне вивчення і аналіз літературних джерел; обґрунтована тема дисертації, сформульовані завдання. При вивченні літературних джерел особливу увагу приділяли науковим роботам вітчизняних та зарубіжних авторів опублікованим в останні роки. Загалом було вивчено 180 літературних джерел, із них 78 опублікованих іноземними мовами.

На другому етапі (з вересня 2006 по грудень 2009) був обраний діагностичний апарат – підібрані експериментальні методики для вимірювання сили ілюзій Muller-Lyer та Зандера; дослідження поділу прямої в "золотому" відношенні та вибору найбільш привабливого прямокутника; визначення власної одиниці часу; додаткова шкала для оцінки рівня інтелекту. Був обраний контингент досліджуваних. Всього було обрано 365 осіб, з них 217 жіночої та 148 чоловічої статі.

На третьому етапі (з січня 2009 по квітень 2011) отримані в ході роботи результати були зведені в таблицях, описані та оброблені методами математичної статистики. На цьому етапі встановлено міри індивідуальної виразності ілюзій Muller-Lyer та Зандера; диференційовані індивідуальні “естетичні критерії” на прикладі “золотого розтину”; описано зв’язки між виразністю зорових ілюзій та власною одиницею часу індивіда; доведено, що відсутність ілюзій сприймання не завжди означає низький рівень інтелекту.

На четвертому етапі (з травня 2011 по вересень 2012) проводилося оформлення дослідження у текст дисертації та формувались висновки.

Були проведені виміри в основній групі, до якої включено 253 особи, з них 145 жіночої та 108 чоловічої статі. Досліджувані з даної групи проходили випробування за всіма обраними методиками: хронометрична проба за Б. Й. Цукановим, вимірювання сили ілюзій Muller-Lyer в модифікації Brentano F., вимірювання виразності ілюзії паралелограму Зандера, вимірювання індивідуальної міри поділу прямої за правилом золотого розтину (в модифікації L. T. Svensson), експеримент G. T. Fechner та, додатково, вимірювання рівню тямущості за методикою D. Wechsler.

З індивідами, які належать до контрольних груп, було проведено декілька досліджень за вибірковими методиками, а саме:

- в дослідженні індивідуальної виразності ілюзії стріли та її зв’язку з “тау-типом” взяли участь 21 жінка і 18 чоловіків, всього 39 осіб;

- індивідуальну виразність ілюзії паралелограму Зандера та її зв’язок з “тау-типом” досліджено на виборці з 18 жінок і 14 чоловіків, всього 32 особи;

- в дослідженні індивідуальної міри “золотого розтину” зібрано дані 25 жінок і 16 чоловіків, всього 41 особа.

Третій розділ "Індивідуальні відмінності у сприйманні просторових ілюзій" містить в собі результати психологічного дослідження індивідуальних відмінностей у сприйманні оптико-геометричних ілюзій Muller-Lyer й паралелограму Зандера, золотого розтину, естетичної привабливості фігур та рівню розуміння.

Описано визначення індивідуальних значень виразності ілюзії Muller-Lyer. В якості виразності даної ілюзії було використано помилку оцінки довжин відрізків "стріл", тобто величину відхилення від істинної тотожності відрізків. На основі отриманих даних була обчислена варіаційна статистика для типологічних груп, приналежність до яких визначалася за результатами хронометричної проби. Досліджувані вибірки були розподілені наступним чином: найбільша за кількістю – сангвіноїдна група (власна одиниця часу 0,80 – 0,89 сек.); дещо менше виявилося представників меланхолоїдної групи (власна одиниця часу 0,91 – 1,00 сек). Третя за численністю холероїдна група (власна одиниця часу 0,70 – 0,79 сек.). Відсутність даних про представників флегматоїдної групи та рівноважного типу пов’язана з тим, що за даними Б. Й. Цуканова, рівноважним вважається лише "чистий" тип, з власною одиницею часу, яка дорівнює 0,899 – 0,909 сек. Це дуже вузький діапазон, що обмежує кількість досліджуваних, яких можна було б віднести до окремої групи "рівноважних" (n < 10). Стосовно флегматоїдної групи, Б. Й. Цуканов зазначав, що це найменша за чисельністю група, в людській популяції її представників лише 8 %, і в даній вибірці їх виявилося менше 10. Тому, хоча окремий статистичний аналіз для рівноважних і флегматиків не проводився, їх емпіричні дані було враховано при обробці вибірки в цілому.

Було з’ясовано, що в кожній типологічній групі сила ілюзії Muller-Lyer має власну динаміку: в холероїдній групі сила ілюзії максимальна (відхилення = 14,647 мм), але вона поступово знижується, тобто у "чистих" холериків виникає більш сильна ілюзія (16 мм), ніж у тих, хто наближується до сангвініка (13 мм). В групі сангвініків динаміка сили ілюзії Muller-Lyer зберігає тенденцію до зменшення відповідно до уповільнення плину суб’єктивного часу (11 мм.). Меланхолоїдна група, так само, як і інші, демонструє розбіжності в силі ілюзії Muller-Lyer –– індивіди, які за значенням власної одиниці часу знаходяться в діапазоні 0,91 ≤ τ ≤ 0,95 сек., за місцем найменшого опору та переважаючими хворобами відносяться до рівноважного типу темпераменту. У них виникає сильніша ілюзія (6 мм), ніж у тих, хто ближче до типу "чистого" меланхоліка (відхилення → 0 мм).