СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ МІСТ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об’єкт, предмет дослідження, сформульовано основні завдання, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію щодо їх впровадження та апробації.

У першому розділі “Теоретичні засади стратегічного управління сталим розвитком міст” автором розкрито суть стратегічного управління сталим розвитком міст, у зв’язку із чим уточнено зміст понять “стратегічне управління” та “місто”, обґрунтовано необхідність застосування в практиці стратегічного управління містом концепції сталого розвитку, визначено можливості нарощення та реалізації конкурентних переваг для різних типів міст як інструменту забезпечення їх сталого розвитку, досліджено сутність стратегій як базового елементу стратегічного управління та представлено їх типологію.

Дослідження низки наукових праць, у яких подано дефініції “стратегічного управління” та “міста”, дозволило автору прийти до висновків, що допомогли уточнити та узагальнити зміст даних категорій та сформувати авторське визначення поняття “стратегічне управління сталим розвитком міста” як систему дій та рішень органів місцевого самоврядування, представників громадськості, бізнесу та науковців стосовно вибору, розробки та реалізації стратегій, що включає в себе діяльність із визначення та досягнення запланованих цілей шляхом використання наявних та створення нових конкурентних переваг міста з метою забезпечення його сталого розвитку.

В роботі доведено, що забезпечення сталого розвитку міст доцільно розглядати як основну мету стратегічного управління. Зазначено, що для реалізації цієї мети необхідно чітко визначити коло суб’єктів стратегічного управління та завдань, які вони повинні виконувати. Обґрунтовано, що концептуальні та системні зміни, спрямовані на забезпечення сталого розвитку міста, можна реалізувати на основі поєднання зусиль суб’єктів стратегічного управління: органів місцевого самоврядування, бізнесу, громадськості та науки. Оскільки співпраця суб’єктів стратегічного управління дасть змогу краще вивчити проблеми, що турбують місцевих жителів у соціальній, екологічній, економічній сферах життєдіяльності міста, а спільне генерування ідей та креативне мислення учасників цього процесу допоможе знайти раціональні та ефективні шляхи щодо їх вирішення.

Автором обґрунтовано, що в сучасних умовах ринкової економіки та урбанізації суспільного простору міста є не лише місцями проживання населення та здійснення різних видів діяльності, але й самостійними суб’єктами, які змагаються між собою за покращення умов життєдіяльності та працевлаштування місцевих жителів, інвестиції, різні види ресурсів, міжбюджетні трансферти, туристів, рекреантів, інновації, проведення подій, проектів, програм міжнародного значення тощо. Тому здійснено акцент на особливостях, специфічності та різноплановості міст України, що стало причиною для дослідження та удосконалення типології міст та визначення конкурентних переваг для різних типів міст.

На підставі опрацювання підходів до типології міст, запропонованих у науковій літературі, автором було зроблено висновок, що у працях науковців основними класифікаційними ознаками переважно виступають ознаки економічного та соціального характеру, недостатньо уваги приділено ознакам екологічного характеру, а також є відсутніми класифікаційні критерії, які б відображали креативність в стратегічному управлінні сталим розвитком міст. У роботі відстоюється думка щодо доцільності застосування креативного підходу в процесі стратегічного управління сталим розвитком міст, оскільки, по-перше, креативність виступає в ролі своєрідного каталізатора для нарощення й реалізації конкурентних переваг міст, по-друге, креативне мислення суб’єктів стратегічного управління в процесі їх взаємодії між собою дозволяє генерувати та впроваджувати ідеї у економічній, екологічній та соціальній сферах життєдіяльності міст. З огляду на це, дисертант, крім класичних ознак типології міст: чисельність населення, функції та спеціалізація міст, адміністративний статус, природні умови формування та ін., пропонує враховувати рівень сталого розвитку міст, рівень екологічної безпеки міст, а також ступінь застосування у стратегічному управлінні містом креативного підходу, що дозволить врахувати особливості міст та підвищити ефективність процесу стратегічного управління їх сталим розвитком в цілому.

В роботі запропоновано розглядати конкурентні переваги міст як інструмент забезпечення їх сталого розвитку. Виявлено умови й фактори, що сприяють формуванню конкурентних переваг у різних типах міст України. Обґрунтовано, що лише ефективне використання та нарощення конкурентних переваг, а не просто їх наявність здатне забезпечити сталий розвиток міст.

Досліджено сутність стратегії як основного елементу стратегічного управління та удосконалено існуючі підходи до вибору принципів, на основі яких доцільно розроблювати та реалізовувати стратегії сталого розвитку міст.

Автором обґрунтовано, що визначення стратегії повинне передбачати напрямок дії (план, програму), мету (попередньо сформульований результат) та шляхи досягнення цієї мети, тому під поняттям “стратегія сталого розвитку міста” слід розуміти консолідований план дій органів місцевого самоврядування, представників громадськості, бізнесу та науки, спрямований на забезпечення сталого розвитку міста шляхом реалізації його основних стратегічних цілей на основі використання конкурентних переваг.

Розробка та реалізація стратегій сталого розвитку міст, на думку автора, повинна ґрунтуватися на наступних принципах: принцип рівності та збалансованості, принцип конкурентоспроможності, принцип креативності, принцип системності та ієрархічності, принцип комплексності, принцип адаптивності, принцип альтернативності, принцип науковості, принцип співпраці, принцип прозорості. Обґрунтовано, що дотримання вищезазначених принципів щодо розробки та реалізації стратегій сталого розвитку міст дасть змогу суб’єктам стратегічного управління проводити гнучку дієву політику щодо забезпечення сталого розвитку міст в довгостроковій перспективі, допоможе уникнути, попередити виникнення багатьох проблем, зробити процес стратегічного управління сталим розвитком міст максимально зручним та ефективним.

Доведено, що для різних типів міст заради збереження їх особливостей та унікальності, необхідно обирати свою власну стратегію чи сукупність стратегій. З огляду на це, в роботі представлено типологію стратегій за такими ознаками: за масштабом розробки  – основна – в залежності від рівня сталого розвитку міста та допоміжні (підтримуючі) – в залежності від наявних у місті конкурентних переваг. Зокрема, залежно від рівня сталого розвитку міст запропоновано такі стратегії: стратегія стабілізації та зміцнення досягнутих позицій – для міст із високим рівнем сталого розвитку; стратегія інтенсифікації зусиль – для міст із середнім рівнем сталого розвитку; стратегія переходу на засади сталого розвитку – для міст із низьким рівнем сталого розвитку. Залежно від наявних у місті конкурентних переваг – стратегії лідера, наступальні стратегії, стратегії послідовника та стратегії аутсайдера по кожному з видів конкурентних переваг, що дозволить систематизувати процес стратегічного управління сталим розвитком міст,  враховуючи при цьому їх специфіку та особливості.

У другому розділі „Оцінка стратегічного управління сталим розвитком міст” розроблено методику оцінки стратегічного управління сталим розвитком міст та проведено її апробацію на прикладі різних типів міст України.