У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, окреслено мету, об’єкт і предмет, визначено основні завдання, викладено положення наукової новизни та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі «Теоретичні засади формування інноваційних кластерів прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва» досліджено сутнісну характеристику кластера, інноваційного кластера та транскордонного співробітництва; розкрито відмінність поняття інноваційного кластера від традиційного розуміння кластера в цілому; запропоновано підхід до підбору потенційних учасників інноваційного кластера прикордонного регіону в умовах транскордонного співробітництва та їх класифікацію; визначено особливості інноваційної кластеризації з позиції врахування транскордонного аспекту; виокремлено принципи формування інноваційних кластерів прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва.
У роботі обґрунтовано, що інноваційні кластери є новітнім дієвим шляхом перебудови економіки прикордонних регіонів для виходу на новий рівень світових господарських взаємовідносин, оскільки найбільш перспективним методом підвищення конкурентоспроможності економіки зазначених регіонів є продукування та оперативне впровадження інновацій з використанням можливостей відповідного транскордонного співробітництва.
Досліджено зміст поняття кластер, на основі чого виокремлено ознаки кластерних утворень: географічна близькість розташування учасників, галузева спеціалізація територій та об’єднання учасників в технологічний ланцюг, взаємодія в межах кластера влади, бізнесу, інститутів, конкуренція і кооперація учасників та синергетичний ефект від співпраці для економіки прикордонного регіону.
Зважаючи на те, що кластер є новим формуванням для економіки регіонів, автором здійснено розмежування сутності існуючих близьких до кластера понять. З’ясовано, що інноваційна направленість діяльності кластерних утворень зумовлює їх відмінність від регіональних територіально-виробничих об’єднань, промислових секторів, майданчиків, вузлів, а структурна складова від технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, котрі утворюють відповідну інфраструктуру для інноваційних кластерів прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва.
У роботі автором конкретизовано структуру інноваційного кластера прикордонного регіону в умовах транскордонного співробітництва та виділено функції учасників такого утворення, враховуючи аспект замкнутості в межах інноваційного кластера технологічного циклу, в основі якого закладено реалізацію всіх стадій інноваційного процесу від виникнення інноваційної ідеї до безпосереднього її втілення з врахуванням особливостей розвитку прикордонного регіону та умов транскордонного співробітництва. Серед потенційних учасників інноваційного кластера прикордонного регіону в умовах транскордонного співробітництва виділено: регіональні органи влади та місцевого самоврядування, підприємства регіону різних форм власності за певним видом економічної діяльності (пріоритетних та суміжних галузей), наукові та освітні заклади, установи та організації, іноземні партнери, інститути підтримки бізнесу, громадськість.
Оскільки інноваційні кластери є порівняно новим типом кластерних утворень, відповідно в науковій літературі малодослідженим є питання класифікації таких кластерів, з врахуванням територіальних особливостей. Зважаючи на попередньо здійснені ґрунтовні дослідження, автором запропонована класифікація інноваційних кластерів за наступними ознаками: за видом інноваційного ефекту (кластер інноваційної продукції, інноваційних процесів, інноваційної сировини, інноваційної інфраструктури, змішаний кластер); за спрямуванням інноваційного ефекту (корпоративний інноваційний кластер, регіональний, національний та їх поєднання); за галузевим охопленням (галузевий інноваційний кластер та понадгалузевий); за місцем та роллю закладів освіти та науки (освітньо-інноваційні та інноваційні кластери); за територіальним розміщенням (регіональні, міжрегіональні інноваційні кластери, інноваційні кластери прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва, транскордонні та міжнародні інноваційні кластери).
У роботіобґрунтовано, що розглядаючи інноваційні кластери з позиції транскордонного співробітництва регіонів необхідно розмежовувати: інноваційні кластери прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва та їх особливості; транскордонні інноваційні кластери; можливість часової трансформації функціонуючого інноваційного кластера прикордонного регіону в умовах транскордонного співробітництва в транскордонний інноваційний кластер.
Виходячи із дослідження сутності інноваційного кластера, його будови, відмінних рис від традиційного розуміння, особливостей територіального розміщення кластерів з врахуванням аспекту транскордонного співробітництва автором представлено визначення поняття «інноваційний кластер прикордонного регіону в умовах транскордонного співробітництва» як системи тісних взаємозв’язків, добровільного об’єднання між науковими та освітніми закладами, бізнесом, громадськістю, владою, додатковими інститутами, іноземними партнерами в певній галузі (кількох галузях) економіки регіону, яка включає в себе весь інноваційний ланцюжок від виникнення наукової ідеї до її безпосереднього втілення (виробництва кінцевої інноваційної продукції тощо), з метою забезпечення підвищення конкурентоспроможності прикордонного регіону, зростання рівня життя населення, завдяки синергетичному ефекту від використання можливостей транскордонного співробітництва.
На основі проведеного аналізу принципів кластеризації виокремлених вченими та користуючись зарубіжним досвідом транскордонного співробітництва регіонів і функціонуючих кластерів в розвинених країнах світу, автором доповнено та уточнено систему загальних принципів формування кластерів та сформовано принципи інноваційної кластеризації прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва. Охарактеризовано виокремленні групи принципів формування інноваційних кластерів прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва: загальні принципи кластеризації (добровільність, спільність, територіальна близькість, спеціалізація, єдність та зв’язність, диспозитивність, децентралізація, розвиток та відповідність); принципи спрямовані на врахування особливостей транскордонного співробітництва регіонів (відкритості, взаємної відповідальності, конкурентного партнерства, стримувань і противаг, багаторівневої взаємодії та додаткових можливостей) та принципи направлені на врахування інноваційного аспекту кластерних утворень в прикордонному регіоні (пріоритетності людського інтелекту, інноваційності досягнутих результатів, стимулювання інноваційної діяльності, створення «інновацій під замовлення», комплексності, комерціалізації).
Результати досліджень стали передумовою розробки комплексного методичного підходу до оцінки та аналізу інноваційної кластеризації прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва.
У другому розділі «Аналіз формування інноваційних кластерів прикордонних регіонів з врахуванням умов транскордонного співробітництва» розроблено методичний підхід до оцінки та аналізу інноваційної кластеризації в прикордонних регіонах, проаналізовано передумови та проведено оцінку даних процесів, з врахуванням використання можливостей транскордонного співробітництва.
