У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, його методологічна, теоретична та емпірична бази, зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами, формулюються основні положення, що виносяться на захист та становлять наукову новизну дисертації, розкривається теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наводяться дані про їх апробацію.
Розділ перший «Фрагментація системне явище та тенденція розвитку міжнародного права» складається з трьох підрозділів, у яких досліджується еволюція доктринального розуміння феномену фрагментації міжнародного права як явища розвитку міжнародно-правової системи, а також фактори фрагментації міжнародного права.
У підрозділі 1.1. «Загальний огляд джерел та методологія дослідження фрагментації міжнародного права» досліджено історичний розвиток, теоретичне й філософське розуміння феномену фрагментації міжнародного права та його бачення у роботі Комісії міжнародного права ООН та доктринальних роботах. Зазначається, що термін «фрагментація міжнародного права» був застосований Комісією міжнародного права ООН для позначення низки явищ, зокрема, конфлікту права та правозастосування, неузгодженості міжнародних норм та проліферації міжнародних інституцій та міжнародних режимів. Акцентовано увагу на тому, що доктринальне розуміння фрагментації еволюціонувало від украй негативного погляду на фрагментацію як на розпад міжнародно-правової системи до нейтрального бачення фрагментації як явища розвитку, що має свої позитивні та негативні риси. Проаналізовано основні методологічні підходи до вивчення фрагментації міжнародного права. Установлено, що усвідомлення сутності фрагментації як тенденції розвитку міжнародної системи є можливим за умови використання методів діалектики, зокрема, онтологічного методу. Як допоміжні при дослідженні фрагментації слід використовувати історичний метод, методи герменевтики, методи порівняльного правознавства.
У підрозділі 1.2. «Системно-функціональний підхід до міжнародного права як фундаментальна засада дослідження фрагментації» обґрунтовано, що передумовою дослідження фрагментації міжнародного права є усвідомлення його системної сутності та розгляд його як функціональної системи, що розвивається у часі. Аналізуються три рівні міжнародного права як системи: система міжнародного права, міжнародно-правова система, міжнародний правопорядок. Застосовано авторський підхід до дослідження міжнародного права як системи, заснований на визначенні базових елементів системи міжнародного права, міжнародно-правової системи та міжнародного правопорядку. Як базовий елемент системи міжнародного права розглядається норма міжнародного права, як базовий елемент міжнародно-правової системи розглядається міжнародно-правовий режим, як базовий елемент міжнародного правопорядку розглядаються міжнародні відносини, врегульовані міжнародним правом.
Підрозділ 1.3. «Фактори фрагментації міжнародного права» висвітлює рушійні сили фрагментації – фактори фрагментації. Уведено поділ факторів фрагментації на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх факторів фрагментації віднесено ті, що знаходяться всередині міжнародно-правової системи, зокрема, її неузгодженість, суперечності між нормами та інститутами, відсутність загальнозобов’язуючого суб’єкта. До зовнішніх факторів віднесено ті, що перебувають за межами міжнародно-правової системи в середовищі міжнародного правопорядку, зокрема, політичні впливи на міжнародне право, розбіжності правосвідомості у різних регіонах світу.
Розділ другий «Вплив розвитку системи міжнародного правосуддя на фрагментацію міжнародного права» складається з чотирьох підрозділів, що містять теоретичний аналіз впливу міжнародних судових органів на фрагментацію міжнародного права.
Підрозділ 2.1. «Фрагментація як конфлікт правозастосування у міжнародно-правовій системі» розкриває механізм фрагментації, що визначається як правозастосовний конфлікт, який виникає внаслідок різниці у розумінні та тлумаченні права між міжнародними інституціями, належними до різних міжнародно-правових режимів. Кожна міжнародна інституція, у тому числі – міжнародні суди, розглядає правові норми з точки зору власної спеціалізації та з урахуванням вимог того режиму, в рамках якого вона створена. Наслідком цього стає неодноманітність правозастосовної практики, доктрин та звичаїв, що призводить до фрагментування міжнародно-правової системи.
Підрозділ 2.2. «Участь міжнародних судових органів в процесі міжнародної правотворчості» розкриває механізм участі міжнародних судів у творенні міжнародного права.
Проведено аналіз поняття «міжнародний судовий орган», продемонстровано, що цим поняттям охоплюються як власне міжнародні суди, так і квазісудові органи, що поєднують функції судочинства та адміністрування. Показано, що практика міжнародних судових органів є дієвим джерелом міжнародного права. Формально позбавлені можливості творити міжнародні норми, міжнародні суди фактично здатні змінювати зміст існуючих норм шляхом судового тлумачення, а також визнання існування чи відсутності міжнародного звичаю.
У підрозділі 2.3. «Проліферація та імперативізація міжнародного правосуддя як фактори фрагментації міжнародного права» розглядаються феномени проліферації та імперативізації міжнародної судової системи, які виступають складовими більш широких явищ проліферації та імперативізації міжнародного права. В рамках міжнародної судової системи явище проліферації проявляється у збільшенні кількості міжнародних судових установ та спеціалізації вже існуючих судів. Проліферація поєднується з імперативізацією міжнародного правосуддя – наділенням нових міжнародних судів обов’язковою юрисдикцією щодо окремих категорій справ, а також підвищенням зобов’язальної сили міжнародних судових рішень. Результатом проліферації та імперативізації стає внутрішня неузгодженість міжнародної судової системи, оскільки нові міжнародні суди створюються хаотично, а їхні юрисдикції перетинаються у просторі та часі, що призводить до створення різноманітних практик тлумачення одних і тих самих норм міжнародного права.
У підрозділі 2.4. «Юрисдикційний конфлікт міжнародних судових органів в контексті фрагментації міжнародного права» досліджуються причини та наслідки феномену юрисдикційного конфлікту в царині міжнародного судочинства. Охарактеризовано особливості юрисдикційного конфлікту в міжнародно-правовій системі та відмінності його від конфлікту юрисдикцій судів у державі. Ключовою з них є відсутність ієрархії серед міжнародних судів, яка дозволяє учасникам міжнародних відносин підшукувати зручний суд для розв’язання конфліктів, постановлення декількох рішень щодо однієї конфліктної ситуації та призводить до затягування судових процесів та труднощів при виконанні судових рішень.
Розділ третій «Вплив практики міжнародних судових органів на фрагментацію міжнародного права» складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу практики Міжнародного суду ООН, а також окремих регіональних та галузевих міжнародних судових органів в аспекті фрагментації міжнародного права.
У підрозділі 3.1. «Забезпечення єдності міжнародного права у практиці міжнародних судових органів» розглядається судова практика з загальних питань фрагментації міжнародного права, зокрема практика Постійної палати міжнародного правосуддя та Міжнародного суду ООН. Детально проаналізовано юрисдикційні конфлікти на прикладі практики Міжнародного морського трибуналу та міжнародного кримінального суду, досліджено позитивні випадки розв’язання ними юрисдикційних конфліктів.
Підрозділ 3.2. «Регіональна фрагментація міжнародного права у практиці міжнародних судових органів» характеризує практику міжнародних судових органів, що поглиблює регіональну фрагментації міжнародного права. Продемонстровано, що вперше з даною проблемою зіткнувся Міжнародний суд ООН, який закріпив поняття регіонального міжнародного звичаю та посприяв посиленню регіоналізму окремих регіональних правових систем у рамках міжнародного права.
Значну увагу приділено практиці європейських судів – Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини, які своїми рішеннями фактично легітимізували існування окремого та незалежного від загального міжнародного права європейського правопорядку.
У підрозділі 3.3. «Галузева фрагментація міжнародного права в практиці міжнародних судових органів» проаналізовано практику спеціальних міжнародних судових органів, яка зумовила укріплення галузевих міжнародно-правових режимів. Зокрема, на прикладі рішень системи вирішення спорів СОТ досліджено характер виокремлення спеціальних галузевих режимів через практику міжнародних судів, а також випадки визнання верховенства спеціального міжнародного режиму над загальним міжнародним правом.
