СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПРЕСУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробки, визначаються об’єкт і предмет дослідження, мета і завдання, методологічні та методичні підходи, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, наводяться дані про апробацію дисертаційного дослідження та впровадження його результатів у практику.

Перший розділ–«Соціально-психологічні умови виникнення суїцидальної поведінки у підлітковому віці»– присвячено огляду основних аспектів вивчення такої поведінки у межах вітчизняних та зарубіжних наукових підходів.

На підставі аналізу літературних джерел встановлено, що в сучасній науці досі відсутня єдина точка зору на сутність суїцидальної поведінки. Дослідження в даній сфері вирізняє термінологічна аморфність і концептуальна невизначеність.

Загальновизнаним є лише те, що суїцидальна поведінка залежить від багатьох чинників, проявляється в особливих екстремальних умовах та обумовлена різними мотивами і цілями.

Виділено три підходи до пояснення феномену самогубства: біологічний, антропологічний та соціальний. Згідно біологічного підходу, причини виникнення суїцидальної поведінки пояснюються наявністю інстинкту самознищення (С. Пеппер), еволюційним характером самогубства як адаптивного механізму (К. Докінг, Г. Мюррей) чи результатом біохімічної депресії (А. Бек, Р. Гудвін). В основу антропологічних поглядів покладено конституціональні або ж характерологічні особливості індивіда (В. Богораз, Д. Зеленін, М. Мос). В межах соціологічного напрямку провідне значення надається соціальному впливу (А. Амбрумова, Л. Бергельсон, П. Булацель, М. Губський, І. Дерманова, Т. Донських, Е. Дюркгейм, Ц. Короленко, В. Москалець, Г. Пилягіна, С. Смідович, В. Тихоненко тощо). Відповідно до цих поглядів, існує чотири основні типи суїцидів: егоїстичний, альтруїстичний, аномічний та фаталістичний (Р. Менс, Р. Моріс, М. Хальбвакс, А. Хенрі, Дж. Шорт тощо).

Пресуїцид розглядається, як стан особистості, який обумовлює підвищену, відносно умовної «норми», ймовірність здійснення суїцидального акту (навіть свідомо незавершеного). Психопатологічні прояви, що виявляються у пресуїциді, носять поліморфний характер.

Розглянуто різноманітні форми суїцидальної поведінки та умови виникнення суїцидальних ідеацій і намірів (А. Амбрумова, В. Гиндикін, Е. Гроллман, Л. Жезлова, М. Занадров, Д. Конеллі, М. Лочел, Р. Мейєр, Р. Нєгрон, А. Слуцький, Е. Шнейдман). Виявлено, що суїцидальна поведінка є констеляцією внутрішніх і зовнішніх форм суб’єктної активності, які спрямовані на добровільне позбавлення себе життя.

До внутрішніх форм такої активності входять: етапи антивітальних переживань, суїцидальні думки, суїцидальні задуми, суїцидальні тенденції (перелічене можна об’єднати в групу пресуїцидальних чинників). Суїцидальні думки та задуми виникають під впливом зовнішніх стресових і фруструючих обставин. З’ясовано, що приводом часто є навіть не одна ситуація, не одна обставина, а їх комплекс, нашарування за домінування якого-небудь зовнішнього чинника.

До внутрішньосуб’єктних чинників суїцидальних особливостей відносять емоційну нестабільність, астенічність, афективність, конформізм, психалгію, інфантильність, невміння орієнтуватися в реальній ситуації; низьку стресову толерантність, низький самоконтроль, песимістичну особистісну установку на майбутнє, низький рівень соціально-психологічної адаптації, суб’єктивне відчуття самотності, труднощі вольових зусиль, почуття провини, часті дисфоричні стани.

До зовнішньосуб’єктних чинників відносять гострі психотравмуючі, стресові, фруструючі ситуації і обставини, які підштовхують особу до фатального вчинку (конфлікти, смерть близьких, інвалідність, каліцтво тощо), що втілюються в суїцидальних спробах та в завершеному суїциді.

Конкретизовано особливості суїцидальної поведінки в підлітковому віці: 1) неадекватна оцінка наслідків аутоагресивних дій внаслідок несформованості уявлення про необоротність смерті, що змушує розглядати всі види аутоагресії в підлітковому віці як різновиди суїцидальної поведінки; 2) суїцидальні спроби в цьому віці не мають прямої залежності від наявності і характеру психопатологічної симптоматики. Відносна роль кожної з цих складових опосередкована впливом оточуючого середовища, а також взаємозв’язком суїцидальних спроб та завершених самогубств з деякими видами девіантної поведінки.

Проаналізовано зв’язки між особливостями соціалізації та виникненням пресуїцидальної поведінки (В. Афанасьєв, С. Белічева, М. Вебер, О. Ковальов, Р. Мертон, Д. Мудрик, Т. Парсонс, Н. Смелзер, С. Сибіряков тощо).

У другому розділі–«Емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників пресуїцидальної поведінки підлітків»– обґрунтовано методичні підходи до дослідження пресуїцидальної поведінки підлітків як соціально-психологічного феномена. Представлено методологічну й теоретичні програму дослідження, поетапний опис його організації, методичний блок, характеристику вибірки та пакет методів статистичної обробки отриманих результатів.

Підібрано батарею стандартизованих та апробованих методик, що дозволяють діагностувати соціально-психологічні чинники пресуїцидальної та суїцидальної поведінки підлітків. Діагностичний інструментарій містить 6 методик для дослідження впливу різних інститутів і механізмів на процес соціалізації; диференційованої картини дитячо-батьківських стосунків через призму підліткового сприймання; наявності девіантної поведінки у підлітків та її особливостей; причин та мотивів суїцидальної поведінки підлітків.

У процесі пілотажного дослідження, в якому взяли участь 52 учня загальної школи №166 м. Києва, визначено малюнки методики ТАТ, які найбільш відображають пресуїцидальний, суїцидальний чи післясуїцидальний акт. Розроблено умовну градацію вираженості суїцидальної поведінки. Окрім цього, виокремлено категорії сприйняття суїцидального акту: найбільш типові для підліткового віку причини та мотиви суїциду; ставлення до самогубства; антисуїцидальні чинники; висновки, які зі спроби скоєння самогубства.

Для обробки отриманих даних використовувались методи математичного аналізу: варіаційний аналіз (розрахунок середньої арифметичної, стандартної помилки, коефіцієнтів варіації); U-критерій Манна-Уітні для знаходження оцінки відмінностей між двома незалежними вибірками; кореляційний аналіз для знаходження зв’язків між змінними; достовірність відмінностей розраховувалися за допомогою t-критерію Стьюдента; вплив чинників перевірявся за допомогою двофакторного дисперсійного аналізу. Для виявлення чинника, що найбільшою мірою визначає формування пресуїцидальної поведінки, був застосований множинний регресійний аналіз. Для кількісного аналізу було використано статистичний пакет SPSS 17 та його функціональні можливості.

Третій розділ– «Результати емпіричного дослідження чинників пресуїцидальної поведінки в підлітковому віці»– містить емпіричне дослідження

соціально-психологічних чинників, які провокують або зумовлюють прояв пресуїцидальних тенденцій в осіб підліткового віку.

В ході емпіричного дослідження соціально-психологічних чинників пресуїцидальної поведінки підлітків отримано дані, що дозволяють розглядати пресуїцидальну поведінку як продукт дисфункціональних процесів у сім’ї, активну форму психологічного захисту, яка є реакцією особистості на хронічне незадоволення важливих емоційних потреб у сім’ї.

Вибірку, що складалася з 271 респондента, 187 чоловіків та 136 жінок, було поділено на три групи, кожна з яких отримала свою умовну назву залежно від наявності або відсутності суїцидальності та міри її вираженості: група 1 («Норма») – 190респондентів (70,11 %); група2 («Суїцидальніідеації)» – 30респондентів (11,07 %) та група3 («Суїцидальні                         наміри») – 51респондент (18,81 %). Для врівноваження та подальшої зручності обробки математичними методами групу «Норма» було скорочено до80осіб.

В ході дослідження, за допомогою U-критерія Манна-Уітні, не виявлено статистично значущих відмінностей між чоловічою та жіночою групами за жодним із таких показників: «Повністю відсутні суїцидальні ідеації», «Наявні виражені суїцидальні ідеації» і «Присутній суїцидальний намір».