АКТИВІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні основи впливу соціального партнерства на професійний розвиток найманих працівників» висвітлено сутність соціального партнерства з позицій підвищення його ролі у професійному розвиткові найманих працівників, здійснено систематизацію показників та підходів щодо оцінювання впливу соціального партнерства на професійний розвиток найманих працівників, проаналізовано зарубіжний досвід щодо поліпшення професійного розвитку працівників за рахунок активізації впливу соціального партнерства.

Критичний аналіз еволюції наукової думки засвідчив, що впродовж століть мислителі намагалися знаходити різноманітні засоби регулювання відносин у сфері праці та позитивного впливу на формування вмінь, навичок, знань працівників. Унаслідок НТП, розвитку економіки та суспільства відбулася трансформація трудових відносин у соціально-трудові, серед яких найбільш перспективним типом стали визнаватися відносини, що будуються на засадах партнерства. Водночас сутність соціального партнерства трактується в науковій літературі неоднозначно: одні автори розуміють його як соціальний діалог, інші – як форми й методи погодження інтересів найманих працівників, роботодавців і їхніх представницьких органів, треті – як механізм співпраці тощо.

Це зумовило необхідність уточнення сутності соціального партнерства як форми активної соціальної взаємодії держави, роботодавців, найманих працівників, громадських організацій у сфері праці, спрямованої на забезпечення безперервного професійного розвитку кваліфікованих найманих працівників і підпорядкованої реалізації спільних стратегічних інтересів у питаннях забезпечення захисту трудових прав, ефективної зайнятості та професійного розвитку найманих працівників як передумови системних прогресивних зрушень в економіці.

Визначено, що на початку ХХI ст. у розвитку соціального партнерства з’являються нові закономірності – його функції не обмежуються правозахисними, організаційними, миротворчими заходами, а набувають істотних змін на користь забезпечення пріоритетності якісного людського розвитку й зокрема зростання знань та майстерності працівників на основі їх професійного розвитку.

Професійний розвиток найманих працівників запропоновано розуміти як процес постійного оновлення та збагачення професійних знань, вмінь та практичних навичок відповідно до потреб економіки, що здійснюється впродовж трудового життя на основі підвищення кваліфікації, перенавчання, навчання новим професіям як на виробництві, так і за його межами, забезпечує підвищення конкурентоспроможності працівників та їх адаптацію до мінливих умов ринку.

Обґрунтовано, що на сучасному етапі в країнах світу не тільки загострюється потреба в забезпеченні безперервного професійного розвитку найманих працівників, а й невпинно зростають вимоги до такого розвитку, який за змістом, кількісно-якісними характеристиками, результативністю має відповідати стратегічним орієнтирам інноваційно-технологічного поступу країни, підвищуючи тим самим її конкурентоспроможність. У цьому контексті актуалізується потреба в системному дослідженні можливостей впливу соціального партнерства на різні сфери трудового життя та підвищення відповідальності соціальних партнерів за стан професійного розвитку.

На основі систематизації методів і підходів щодо оцінювання впливу соціального партнерства на професійний розвиток найманих працівників розроблено комплексну систему показників оцінювання взаємозалежності соціального партнерства та професійного розвитку найманих працівників, яка охоплює такі групи показників: руху та використання робочої сили, якісного складу працюючих, стану умов праці та соціального захисту, оплати та стимулювання праці, витрат на професійний розвиток та соціально-культурне забезпечення. Її застосування дає змогу оцінити рівень розвитку соціального партнерства (високий, середній, низький) та особливості впливу на професійний розвиток найманих працівників на різних економічних рівнях.