СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ МОЛОДІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено предмет, об’єкт і мету, сформульовано завдання, висвітлено наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення, наведено дані про апробацію, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-психологічних особливостей перфекціонізму» – здійснено історико- філософський аналіз проблеми перфекціонізму. Розглянуто основні підходи до визначення поняття та розуміння сутності, структури і чинників перфекціонізму у психологічній науці, запропоновано теоретичну модель соціально-психологічних особливостей перфекціонізму молоді.

Зазначено, що в площині сучасного соціогуманітарного знання проблема перфекціонізму розглядається у філософському, релігійному, культурологічному, етичному, психологічному аспектах. Джерелами, що слугували передумовою оформлення концепції перфекціонізму в психології, є прагматична філософія (С.Ч. Пірс, У. Джемс та ін.), екзистенціальна філософія С. Кіркегора, теорія особистості А. Адлера, концепція психосоціальних неврозів К. Хорні.

Проаналізовано дослідження сутності феномену перфекціонізму в психологічній науці, який розглядається: 1) як надмірно високі стандарти особистості (М. Голендер); 2) як стратегія поведінки, обумовлена високими стандартами та когніціями (А. Бек, А. Пахт); 3) як особистісна риса, що поряд з високими особистісними стандартами містить ряд інтерперсональних параметрів (П. Гевітт та Г. Флетт), пов’язана з афективною, когнітивною, мотиваційною сферами (Н. Гаранян та Т. Юдеєва, А. Холмогорова); 4) як стильова характеристика психічної діяльності (В. Парамонова); 5) як особистісна диспозиція, пов’язана з тенденцією постійного розвитку (І. Гуляс); 6) як внутрішня мотивація самовдосконалення (К. Дабровські та Д. Пієчовськи); 7) як прагнення – узагальнюючий конструкт, що об’єднує різні цілі або дії навколо ідеальної мети (В. Родел, І. Ільїн, С. Степанов).

Розглянуто основні структурні моделі перфекціонізму (Б. Вікент, Н. Гаранян, І. Гуляс, П. Гевітт, Л. Данилевич, Дж. Ешбі, К. Кеннеді, К. Паркер Х. Стампф, Р. Слені, Г. Флетт, Р. Фрост, Р. Хілл, Т. Хьюлсман, Т. Юдєєва та ін.).

Обґрунтовано доцільність застосування для дисертаційного дослідження моделі  перфекціонізму  П. Гевітта  та  Г. Флетта,  котра  дозволяє  більш   детально дослідити  перфекціонізм в  контексті  соціальної інтеракції. Складові моделі: суб’єктно – орієнтований  перфекціонізм (високі особистісні стандарти); об’єктно - орієнтований перфекціонізм (схильність приписувати  іншим  людям високі  стандарти); соціально – наказовий  перфекціонізм (впевненість, що інші пред’являють суб’єкту нереалістичні вимоги, котрим важко, але необхідно відповідати).

Висвітлено соціально-психологічні чинники формування перфекціонізму молоді. Визначено, що на макросоціальному рівні чинниками формування перфекціонізму виступають соціокультурні особливості суспільства та особливості менталітету (Н. Гаранян, А. Пахт, В. Парамонова, О. Соколова, Б. Холмогорова). Проаналізовано особливості соціокультурної ситуації в Україні (О. Донченко, М. Романенко, М. Слюсаревський, Т. Титаренко), розглянуто особливості української ментальності (В. Герасимчук, Ю. Ільїна, О. Лозова).

На мезосоціальному рівні приділено увагу становищу молоді як соціальної групи (І. Бех, П. Горностай, Л. Лєпіхова, Л. Орбан-Лембрик, О. Полунін,  О. Скнар, М. Слюсаревський), впливу освітнього середовища на розиток перфекціонізму молоді (С. Волікова, А. Галкіна, І. Грачева, А. Холмогорова). Відзначено роль ЗМІ у формуванні перфекціоністських стратегій. Зокрема, звернено увагу на пропагуванні ЗМІ «легкого успіху», зовнішніх атрибутів досягнень тощо (І. Грачева, Д. Дружинін, О. Кочубейник, О. Петрунько, Н. Чепелєва, В. Чернобривкіна).

На мікросоціальному рівні провідним чинником формування перфекціонізму визначено дисфункціональні сімейні установки: надмірно високі батьківські очікування, критицизм, умовне схвалення, симбіотичний характер зв’язку, гіперопіка, перфекціонізм батьків (Дж. Бароу, Д. Барнс, A. Бек, Р. Блатт, М. Вей, С. Волікова, А. Галкіна, І. Грачева, М. Голендор, Л. Данилевич, Р. Дріскулл, К. Мор, А. Пахт, Б. Соененс, Р. Фрост, Г. Флетт, Д. Хамачек, К. Хорні, А. Холмогорова та ін.).

Зроблено висновок про те, що в сучасному соціокультурному просторі недостатньо представлені уявлення про самовдосконалення як результат інтенсивної внутрішньої роботи.

Відзначено, що інтеграція та узагальнення даних емпіричних досліджень соціально-психологічних особливостей перфекціонізму молоді ускладнюється у зв’язку із наявністю різних теоретико-методологічних обґрунтувань проведених досліджень та зосередженні уваги на негативних аспектах. Перфекціонізм розглядається дослідниками як фактор соціальної дезадаптації молоді і характеризується мотивацією уникнення невдачі, «конфліктом досягнень» (Н. Гаранян, П. Гевітт, Г. Флетт, Д. Хамачек, Т. Юдеєва та ін.), емоційним неблагополуччям та непродуктивним копінгом в учбовій та професійній діяльності (Д. Андрусенко, Н. Гаранян, Л. Данилевич, М. Ларскіх, С. Ларскіх, М. Москова, О. Нечепоренко, Є. Семенова, К. Фоменко, І. Хломова та ін.), проявами прагнення до зверхності, надмірної автономії, соціотропії, неприйняття інших, ворожості, агресивності, соціального уникнення в процесі соціальної взаємодії (П. Гевітт, І. Грачева, Л. Данилевич, Дж. Ешбі, Дж. Мартін, Г. Флетт, Р. Фрост та ін.).

У контексті дослідження зв’язку перфекціонізму з соціально-психологічними якостями, що можуть забезпечити ефективну адаптацію молодої людини в соціумі, звернено увагу на вміння перфекціоністів протистояти впливу ззовні, розвинену систему цінностей, прагнення до реалізації власного потенціалу, ділову спрямованість, оптимізм, альтруїзм тощо (А. Артем’єва, С. Волкова, І. Грачева, К. Дабровскі, Л. Данилевич, Б. Кларк, В. Родел, А. Рупер).

Розглянуто доробок вітчизняних психологів, присвячений вивченню конструктивності життєвих домагань молоді (Н. Алікіна, Ж. Вірна, Я. Колесник, В. Крайчинська, Е. Кологривова, Л. Лєпіхова, Т. Титаренко, Н. Чепелєва).

Проведений теоретичний аналіз наявних трактувань перфекціонізму дозволив визначити його як інтегративну особистісну характеристику, що проявляється у прагненні до досконалості, встановленні високих стандартів виконання діяльності, пред’явленні високих вимог до себе і до інших. Перфекціонізм тісно пов’язаний з ціннісно-мотиваційною, когнітивною, емоційною, поведінковою сферами, обумовлює особливості соціальної адаптації та міжособової взаємодії.

На основі проведеного теоретичного аналізу розроблено теоретичну модель соціально-психологічних особливостей перфекціонізму молоді (рис.1). Складові моделі – структурні компоненти перфекціонізму – суб’єктно- орієнтований, об’єктно-орієнтований, соціально-наказовий перфекціонізм, відображені через опис соціально-психологічних характеристик, що виявляються в ціннісно-мотиваційній, когнітивній, емоційній та поведінковій сферах та обумовлюють особливості адаптації, самоактуалізації та стилі міжособистісної взаємодії молоді.

У другому розділі – «Емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей перфекціонізму молоді» – описано програму та методи дослідження, наведено і проаналізовано результати вивчення соціально-психологічних особливостей перфекціонізму молоді.

Емпіричне дослідження здійснювалось у три етапи. Перший етап було присвячено визначенню рівнів перфекціонізму молоді, вивченню рівневих та структурних характеристик перфекціонізму молоді залежно від соціально-демографічних чинників.

В результаті дослідження загального перфекціонізму молоді встановлено, що низький рівень перфекціонізму мають 23,1%, середній – 58,6%, високий – 18,3% респондентів.

Встановлено статистично значущий зв’язок (р ≤ 0,001) між рівнем загального перфекціонізму та родом занять молоді: у підвибірках учнів загальноосвітніх шкіл та студентів кількісні показники високого рівня перфекціонізму вищі, ніж у учнів профтехучилищ та працюючої молоді. Виявлено зв’язок (р ≤ 0,001) між рівнем перфекціонізму та віком досліджуваних: високий рівень перфекціонізму найбільш притаманний групі досліджуваної молоді віком 15 - 18 років. Отримані результати підтверджують положення про вплив мезофакторів (зокрема, особливостей освітнього середовища) на розвиток перфекціоністських тенденцій молоді.

Другий етап емпіричного дослідження був спрямований на визначення соціально-психологічних особливостей перфекціонізму молоді.

В результаті дослідження зв’язку перфекціонізму молоді з суверенністю психологічного   простору    встановлено     негативні    кореляційні   взаємозв’язки