СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ДОЗВІЛЛЄВИХ УПОДОБАНЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, описано методи дослідження, представлено наукову новизну та практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Дозвіллєві уподобання студентської молоді: соціально-психологічні аспекти» – здійснено теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічних детермінант дозвіллєвих уподобань студентської молоді, що передбачав: 1) визначення поняття «дозвілля» та «дозвіллєві уподобання» у руслі сучасних наукових підходів; 2) аналіз соціально-психологічних теорій дозвілля та розробку психологічної моделі дозвіллєвих уподобань; 3) обґрунтування ролі інтраособистісних чинників у детермінації дозвіллєвих уподобань; 4) встановлення сучасних тенденцій та видів дозвілля студентської молоді.

Дозвілля як частина соціального часу розглядається крізь призму економічного та соціологічного підходів (Н. Бабенко, Г. Зборовський, В. Патрушев та ін.). Трактування дозвілля як виду діяльності/заняття людини (Р. Азарова, В. Бочелюк, А. Воловик, Г. Дюмаздьє, В. Кірсанов, Ю. Стрельцов, І. Шевчук та ін.) передбачає розуміння його як сукупності видів діяльності або занять, що базуються на вільному виборі людини. Дозвілля як психологічний стан розглядається у працях Р. Валлеранда, М. Воткінса, Б. Гунтера, С. Ісо-Ахоли, Дж. Келлі, Дж. Нейлінгера, Г. Тінслі, Д. Тінслі, М. Чіксентмихалі, Л. Унгер, С. Шоу, Дж. Шульца та інших. Ці вчені розглядають дозвілля як складний комплекс відчуттів, емоцій та переживань, що супроводжують діяльність людини у вільний час.

На основі цих підходів дозвіллєві уподобання розглядаються нами як певна схильність, що відображає інтереси та спрямованість людини у сфері дозвілля. Вільний час створює потенційний часовий простір для вільної активності людини, яка реалізується у виборі певного виду діяльності чи заняття. Під час здійснення цієї активності виявляються особливості психологічного стану, який виникає на основі оцінки людиною своєї мотивації, емоцій та переживань. На підставі цих теоретичних обґрунтувань ми розглядаємо дозвіллєві уподобання як схильність до певного виду улюбленої діяльності у вільний час, що характеризується особливим психологічним станом.

Здійснено теоретичний аналіз основних психологічних теорій дозвілля та визначено основні ознаки дозвіллєвих уподобань: внутрішню мотивацію (Дж.Нейлінгер, С. Ісо-Ахола, Р. Раян, Е. Дісі, Р. Валлеранд, С. Шоу) та почуття свободи вибору (Дж.Нейлінгер, Б. Гунтер, С. Шоу, Дж. Келлі, С. Ісо-Ахола, Г. Тінслі, Д. Тінслі). Деякі вчені вказують також почуття задоволення (Л. Унгер, Дж. Кернан, Г. Тінслі, Д. Тінслі, С. Шоу), стан «потоку» (М. Чіксентмихалі), особистісне самовираження (А. Вотерман), психологічну включеність (Л. Унгер, Дж. Кернан, Г. Тінслі, Д. Тінслі), оптимальну активацію (С. Ісо-Ахола, Г. Тінслі, Д. Тінслі). Проте ці характеристики є додатковими і базуються на вище визначених. 

Внутрішня мотивація розглядається як прагнення до виконання певної діяльності заради самого процесу діяльності, а не для одержання винагороди чи внаслідок зовнішніх вимог (Е. Дісі, Р. Раян). Поняття «внутрішня мотивація» включає два компоненти: переживання певного досвіду діяльності (Е. Дісі, Р. Раян, М. Чіксентмихалі, Дж. Аптер) та спрямованість на самовдосконалення (Е. Дісі, Р. Раян, А. Вотерман). Диференціація типів внутрішньої мотивації втілена у розробленій нами двокомпонентній психологічній моделі дозвіллєвих уподобань. Самодетермінація дозвіллєвих уподобань пов'язана із гедоністичними переживаннями та задоволенням потреби в автономії. Самореалізація дозвіллєвих уподобань відображає потребу у компетентності та потребу у значущих стосунках, спрямованість на реалізацію свого потенціалу. Таким чином дозвіллєві уподобання розуміються як схильність до певного виду улюбленої діяльності у вільний час, яка задовільняє потребу у самодетермінації та сприяє самореалізації особистості.

На основі теорії чинників, що обмежують участь у дозвіллі (Д. Кроуфорда, Л. Джексона та Г. Годбея), та теорії фасилітаторів дозвілля (Л. Раймонд) визначено провідну роль інтраперсональних чинників у детермінації дозвіллєвих уподобань. Це психологічні стани, особистісні риси та цінності людини, які безпосередньо впливають на дозвіллєві уподобання, визначаючи формування схильності до конкретного виду діяльності на дозвіллі. Незважаючи на чисельні дослідження взаємозв’язку дозвіллєвих уподобань та особистіних рис (М. Аргайл, Л. Барнетт, Б. Кіркадлі, Р. Маннел, П. Хіллс) недостатньо дослідженими є соціально-психологічні характеристики особистості, які пов’язані із соціально-культурними та соціально-психологічними ресурсами індивіда: культурний капітал та психологічне благополуччя.

Культурний капітал визначає сукупність культурних ресурсів індивіда, що втілюються у певній класифікації інтересів та практик (П. Бурдьє). Дослідження взаємозв’язку стилю життя та дозвіллєвих практик (О. Бойко, Т. Бондар, О. Гаригіна, В. Кременецька, А. Ніколаєвская, Т. Пилаєва), а також вчення про культурний капітал як складову стилю життя (П. Бурдьє, М. Лєвіцка, О. Голоденко)  свідчать про існування складного взаємозв’язку між особливостями стилю життя, культурного капіталу людини та змістовним наповненням її дозвілля.

 Психологічне благополуччя характеризує міру спрямованості людини на оптимальне функціонування та містить індивідуальний та соціальний аспекти. Існує позитивний взаємозв’язок між психологічним благополуччям та внутрішньою мотивацією (Е. Дісі, Р. Раян), однак невивченою залишається безпосередня роль його вимірів у детермінації дозвіллєвих уподобань.

У другому розділі – «Обґрунтування та організація емпіричного дослідження соціально-психологічних детермінант дозвіллєвих уподобань студентської молоді» – висвітлено питання організації емпіричного дослідження. Описано програму емпіричного дослідження та його основні етапи. Обґрунтовано вибір методичного інструментарію, описано адаптацію та модифікацію методик дослідження, обґрунтовано математико-статистичні методи, використані у дослідженні.

З метою вивчення соціально-психологічних детермінант дозвіллєвих уподобань студентської молоді розроблено програму дослідження, яка містить три етапи: попередній, основний, етап аналізу та інтерпретації. До загальної групи досліджуваних увійшло 452 особи  віком від 16 до 25 років, які є студентами вищих навчальних закладів м. Львова (ЛНУ ім. І. Франка, НУ «Львівська Політехніка», ЛДУ внутрішніх справ, Національного лісотехнічного університету України, ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького та Львівської комерційної академії). З них 132 особи досліджено на підготовчому та 320 осіб – на основному етапі.

На попередньому етапі розроблено програму та схему дослідження, здійснено підбір методичного інструментарію відповідно до мети та завдань дослідження, проведено пілотажне дослідження, адаптовано та модифіковано методики дослідження, обґрунтовано методи математико-статистичної обробки даних. 

На основному етапі здійснено емпіричне дослідження дозвіллєвих уподобань студентської молоді та їх соціально-психологічних детермінант.

На етапі аналізу та інтерпретації результатів емпіричного дослідження опрацювано емпіричні дані за допомогою комп’ютерної програми SPSS (версія 16.0) та інтерпретовано одержані результати.

Спираючись на принцип детермінізму (за С. Рубінштейном), ми розглядаємо соціально-психологічні детермінанти дозвіллєвих уподобань як певне співвідношення психологічних характеристик улюбленої діяльності («внутрішніх умов») та соціально-психологічних характеристик особистості, які їх визначають («зовнішніх причин»). Емпірична схема дослідження містить психологічні характеристики дозвіллєвих уподобань та теоретично передбачені соціально-психологічні чинники. Перший крок передбачав дослідження об’єктивізованого змісту дозвіллєвих уподобань шляхом виявлення улюбленого заняття студентів у вільний час. На другому кроці визначено мотивацію та суб’єктивний досвід під час здійснення улюбленого виду діяльності, здійснено верифікацію теоретичної моделі психологічних характеристик дозвіллєвих уподобань. Третім кроком було визначення ролі інтраособистісних чинників у детермінації дозвіллєвих уподобань.

У третьому розділі – «Емпіричне дослідження соціально-психологічних детермінант дозвіллєвих уподобань студентської молоді» – представлено аналіз та інтерпретацію результатів дослідження.

За допомогою методу «вільного вибору» визначено вісім груп улюбленої діяльності студентів: «Спорт», «Художня творчість», «Прикладна творчість», «Танці», «Читання», «Додаткове навчання/робота», «Відпочинок та розваги», «Діяльність в організації».

У результаті аналізу середніх значень з’ясовано, що у структурі мотивації улюбленої діяльності присутні різні види регуляції поведінки із переважанням внутрішньої мотивації дозвілля: «Мотивація пізнання» (М=21,4), «Мотивація виконання» (М=19,3), «Мотивація стимуляції» (М=21,9), «Ідентифікована регуляція» (М=21,3), «Інтроектована регуляція» (М=16,4), «Зовнішня регуляція» (М=9,16), «Амотивація» (М=7,16). Психологічним підґрунтям дозвіллєвих уподобань є почуття автономії (М=75), задоволення потреби в компетентності (М=70), почуття значущості стосунків з людьми (М=69). Емоційний аспект внутрішньої мотивації відображений почуттям задоволення (М=87), проте здійснення діяльності не виключає почуття тривоги та напруження (М= 40). Показник прикладених зусиль (М=73) вказує на суб’єктивну цінність улюбленої діяльності для студента.

За допомогою ієрархічного факторного аналізу визначено основні психологічні компоненти дозвіллєвих уподобань. У результаті факторного аналізу мотивації улюбленої діяльності (64% сумарної дисперсії) отримано чинники «Внутрішня мотивація» та «Зовнішня мотивація». У результаті факторного аналізу суб’єктивного досвіду улюбленої діяльності (58% сумарної дисперсії) отримано чинники «Почуття свободи вибору» та «Почуття соціальної значущості». Повторний факторний аналіз отриманих чинників розкрив два фактори, які відображають психологічні компоненти моделі дозвіллєвих уподобань та розкривають їх емпіричний зміст (рис. 1). Виявлені компоненти відображають психологічну сутність дозвіллєвих уподобань та є їх мотиваційними чинниками.