ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ ТЕАТРАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, теоретико-методологічну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, використані методи, наведено дані про апробацію роботи і публікації за темою дисертації, наводяться дані про обсяг та структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-психологічного клімату колективу театру» викладено концептуальні засади дослідження проблеми соціально-психологічного клімату колективу, проаналізовано різні підходи до визначення соціально-психологічного клімату колективу, функції та чинники становлення соціально-психологічного клімату колективу, структурні складові соціально-психологічного клімату колективу.

Проаналізовано понятійний апарат дослідження соціально-психологічного клімату колективу в науковій літературі, зокрема, показано співвідношення понять: «соціально-психологічний клімат колективу», «психологічний клімат колективу», «мікроклімат колективу», «соціально-психологічна атмосфера колективу», «соціально-психологічний настрій колективу», «організаційний клімат колективу», «морально-психологічний клімат колективу».

На основі аналізу наукової літератури з теми з’ясовано, що соціально-психологічний клімат колективу детерміновано сумісною діяльністю членів колективу і як складний конструкт складається з численних феноменів, що зумовлює його багатовимірність (Н.Л.Коломінський, П.П.Горностай, Б.Г.Казміренко, Л.М.Карамушка, Г.В.Ложкін, В.В.Москаленко, Б.Д.Паригін, А.Л.Свенцицький, В.А.Семиченко, Л.І.Уманський, Ф.Фідлер, Р.Х.Шакуров, Г.В.Щокін та ін.).

Система показників соціально-психологічного клімату, в яких відображається сукупна діяльність, дозволяє розглядати соціально-психологічний клімат як відносно стійкий соціально-психологічний стан колективу, в якому у єдності (інтегровано) представлено емоційні і раціональні компоненти міжособистісних і міжгрупових відносин, які характеризують взаємодію особистості і колективу із соціальним середовищем.

На основі аналізу особливостей функцій соціально-психологічного клімату колективу виділено дві основних їх групи: відображальну та регулятивну (Л.М.Карамушка, Г.В.Ложкін, В.В.Москаленко, Б.П.Паригін, Н.Л.Коломінський, Р.Х.Шакуров та ін.).

Відображальна функція, яка пов’язана з відображенням різних сфер життєдіяльності колективу, конкретизується, по-перше, в когнітивній стороні міжособистісних відносин членів колективу як їх уявлення один про одного та про колектив в цілому. По-друге, відображальна функція виявляється також в афективно-ціннісних міжособистісних стосунках членів колективу, як емоційне ставлення до взаємовідносин з колегами, до керівництва колективу, до умов праці, морального та матеріального стимулювання діяльності.

Визначено чинники, що впливають на особливості соціально-психологічного клімату колективу: чинники макрорівня, що діють у всьому соціумі; чинники мезорівня – які, знаходячись поза сферою безпосереднього досвіду індивідів, проте впливають на них (умови сфери діяльності); та чинники мікрорівня, які мають безпосереднє відношення до найближчого оточення, в якому здійснюється міжособистісна взаємодія членів колективу (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, Г.В.Ложкін, В.В.Москаленко та ін.).

Виділено зовнішні та внутрішні чинники соціально-психологічного клімату колективу. В розділі проаналізовано такі зовнішні чинники, як психологічні характеристики членів колективу та стиль керівництва колективом, та їх вплив на становлення соціально-психологічного клімату колективу.

Окрім зовнішніх чинників становлення соціально-психологічного клімату колективу проаналізовано внутрішні чинники, які визначають сутність, джерело існування і розвитку соціально-психологічного клімату колективу. Внутрішні чинники становлення соціально-психологічного клімату колективу полягають
у взаємодії і взаємовідношеннях його структурних компонентів, певна конфігурація яких зумовлює той чи інший психологічний стан колективу.

На основі визначення сутності соціально-психологічного клімату розроблено структурно-функціональну модель соціально-психологічного клімату колективу як систему взаємозв’язків таких трьох компонентів: когнітивний (уявлення та пізнання членами колективу один одного), афективний (емоційно-ціннісне ставлення членів колективу до групи в цілому та до інших членів колективу) та конативний (спрямованість членів колективу на взаємодіяльність з іншими членами колективу).

Концептуальну модель внутрішніх та зовнішніх чинників соціально-психологічного клімату колективу було покладено в основу емпіричного дослідження соціально-психологічного клімату театру.

У другому розділі «Організація емпіричного дослідження особливостей соціально-психологічного клімату колективу театру» представлено програму емпіричного дослідження. Відповідно до теми і завдань обґрунтовано вибір методик, виокремлено основні етапи емпіричного дослідження соціально-психологічного клімату колективу театру.

Вибірка емпіричного дослідження складається з 250 працівників колективу Національної опери ім. Т.Г.Шевченка. Серед досліджуваних солісти опери – 12 %, артисти балету – 20 %, артисти хору – 32 %, артисти симфонічного оркестру – 28 %, керівництво театру – 8 %.

Дослідження проводилось впродовж 2006 – 2012 рр і склалось з трьох етапів.

На першому етапі (2006–2007 рр.) здійснювався теоретико-методологічний аналіз проблеми, розроблялись гіпотези, загальна концепція і модель соціально-психологічних чинників. Згідно з цим було визначено методологію емпіричного дослідження та обґрунтовано емпіричну модель для вивчення соціально-психологічного клімату театрального колективу.

Другий етап (2008–2010 рр.) складався з таких підетапів: а) на першому підетапі було складено емпіричну програму дослідження, проводився добір та апробація інструментарію, здійснювався констатувальний етап дослідження; б) на другому підетапі розроблялась програма оптимізації соціально-психологічного клімату театрального колективу.

В дослідженні було використано наступні методики: анкета Н.Л.Коломінського для вивчення соціально-психологічного клімату колективу; «Експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в колективі» О.С.Михалюка і А.Ю.Шалито; «Оцінка психологічної атмосфери в колективі» А.Ф.Фідлера; «Оцінка стилю міжособистісного спілкування» Я.В.Подоляки; «Діагностика ділового, творчого і морального клімату в колективі» Н.П.Фетискіна; характерологічний опитувальник К.Леонгарда; «Діагностування стилю реагування особистості в конфліктній ситуації» К.Томаса; «Діагностика рівня самооцінки особистості керівника» Ю.П.Платонова; опитувальник Р.Х. Шакурова для оцінки стилю керівництва; «Оцінка стилю керівництва» (О.В.Козловська, А.Й.Романюк, В.І.Урунський).

На третьому етапі (2011–2012 рр.) здійснювалось узагальнення, інтерпретація, а також статистична обробка даних, отриманих в результаті досліджння. Матеріали дослідження оформлювались у вигляді дисертації.

У третьому розділі «Емпіричне дослідження особливостей соціально-психологічного клімату колективу театру» представлено дані про особливості соціально-психологічного клімату колективу театру. Проаналізовано змістові характеристики структурних компонентів соціально-психологічного клімату колективу та їх взаємозв’язок. Виявлено особистісні характеристики членів колективу як чинника соціально-психологічного клімату колективу. Проаналізовано особливості стилю керівництва колективом театру та виявлено його зв’язок з соціально-психологічним кліматом.

Дослідження змісту когнітивного компоненту соціально-психологічного клімату здійснювалося за методикою «Оцінка соціально-психологічного клімату в колективі» А.С.Михалюка, Л.Ю.Шалито. Зокрема, уявлення суб’єктів колективу один про одного вивчалися на основі аналізу відповідей, в яких досліджуваним пропонувалося визначити, чи могли б вони дати досить повну характеристику діловим та особистісним якостям членів колективу. Результати показали, що половина досліджуваних не знають, або не задумувалися про особистісні якості членів колективу. За даною методикою визначався також узагальнений показник вираженості когнітивного компоненту. Зокрема, за бальною системою (від –1 до
–0,33 несприятливий клімат, від –0,33 до +0,33 суперечливий, невизначений клімат, від +0,33 до +1 позитивний клімат) визначалась середня оцінка когнітивного компоненту, яка склала –0,12 бали, що дало підстави охарактеризувати когнітивний компонент соціально-психологічного клімату театрального колективу як суперечливий, невизначений.

Аналіз афективного компоненту соціально-психологічного клімату театру здійснювався за допомогою методик: «Експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в колективі» О.С.Михалюка і А.Ю.Шалито; методика «Оцінка психологічної атмосфери в колективі» А.Ф.Фідлера; анкета Н.Л.Коломінського для вивчення соціально-психологічного клімату. Зокрема, вивчався ступінь симпатії членів колективу один до одного, визначалась емоційна оцінка колективу за ступенем уподобання, а також – ступінь сприятливості атмосфери в колективі.

Було отримано наступні результати оцінки членами колективу один одного за ступенем симпатії: 51,6 % ухилилися від відповіді, 30,0 % – зазначили, що в колективі багато малоприємних людей і тільки 18,4 % висловили позитивну оцінку взаєминами. Оцінка за ступенем уподобання колективу виявилась наступною: 58,0 % ухилилися від відповіді, 23,6 % відповіли позитивно, 18,4 % оцінили свій колектив як негативний. Пануюча атмосфера в театральному колективі була оцінена наступним чином: негативно відповіли 50,8 % респондентів, не визначились – 28,0 %, і тільки 21,2 % позитивно. Отримані дані засвідчили, що половина досліджуваних мають низький рівень позитивно-емоційного сприйняття один одного та колективу в цілому. Це підтверджено даними, отриманими за анкетою Н. Л. Коломінського щодо задоволення персоналу театрального колективу різними аспектами діяльності та міжособистісної взаємодії. Зокрема, якщо задоволеними змістом та умовами праці виявилось 50,9 % респондентів (не задоволених – 20,9 %, не відповіли – 28,3 %), то задоволених стосунками з колегами виявилось лише 39,2 % (не задоволених – 41,7 %, не відповіли – 19,1 %).

Загальний показник вираженості афективного компоненту визначався за методикою О.С.Михалюка і А.Ю.Шалито. Він склав 0,18 балів, що дало підстави охарактеризувати афективний компонент соціально-психологічного клімату театрального колективу як суперечливий, невизначений.

Конативний компонент соціально-психологічного клімату театру аналізувався за допомогою методик: «Експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в колективі» О.С.Михалюка і А.Ю.Шалито; анкета Н.Л.Коломінського для вивчення соціально-психологічного клімату; методика «Оцінка стилю міжособистісного спілкування» Я.В.Подоляки; методика «Діагностика ділового, творчого і морального клімату в колективі» Н.П.Фетискіна.

Зокрема, вивчався ступінь орієнтованості членів колективу на взаємодію з колегами як під час роботи, так і у вільний час. Отримані дані засвідчили, що лише 18,4 % респондентів бажають мати тісні стосунки з членами колективу на роботі (не відповіли 21,6 %, а 18,4 % – відповіли негативно), а поза роботою бажають спілкуватися з іншими членами колективу лише 4,4 % (не відповіли 52,4 %, 52,4 % – відповіли негативно). Дані про бажання спілкуватись зі своїми колегами після виходу на пенсію такі: негативно відповіли – 55,6 %, позитивно – 14,8 %, не визначились – 29,6 %. Дані, отримані за методикою «Оцінка стилю міжособистісного спілкування» Я.В.Подоляки, показали, що члени колективу спілкуються між собою тільки у разі потреби (оцінка у 2,83 бали із 5–ти можливих засвідчила цей показник). Це свідчить про низький рівень міжособистісних стосунків в колективі, що узгоджується з дослідженнями за методикою Н. Л. Коломінського, за якою аналізувались особливості спрямованості членів колективу на взаємодію з іншими та їх думки про можливі причини конфліктів. Зокрема, 37,4 % респондентів вважають, що причиною конфліктів в може бути психологічна несумісність членів колективу, 18,3 % – низький рівень згуртованості, 12,2 % – неправильна оцінка професійної діяльності акторів, 7,0 % – порушення трудової дисципліни, 4,0 % – неправильний стиль керівництва. Ці дані опосередковано виявили несприятливість умов на взаємодіяльність членів колективу.

Результати, отримані за методикою «Діагностика ділового, творчого, морального клімату в колективі» Н.П.Фетискіна, показали, що в театральному колективі найвище оцінюються ділові якості (5,2 бали з можливих 9-ти), найнижче – моральні якості членів колективу (4,7).

За отриманими показниками стилю міжособистісного спілкування Я.В.Подоляки методом кластерного аналізу було визначено три основних типи працівників театрального колективу: конфліктний (36,4 %), пасивний (35,6 %), доброзичливий (28,0 %). Виявлені типи за своїми характеристиками відповідають особливостям конативного компонента соціально-психологічного клімату театрального колективу, який ми визначили як суперечливий, невизначений.

Загальний показник вираженості конативного компоненту визначався за методикою О.С.Михалюка і А.Ю. Шалито. Цей показник складає –0,16, що дає підстави охарактеризувати конативний компонент соціально-психологічного клімату театрального колективу як суперечливий, невизначений.

Узагальнюючи отримані результати за показниками когнітивного, афективного та конативного компонентів, можна зробити висновок, що в цілому театральному колективу властивий суперечливий, невизначений соціально-психологічний клімат. При цьому привертає увагу близькість загального показника –0,15 соціально-психологічного клімату і показника його конативного компоненту –0,16, що дозволяє припустити особливе значення саме конативного компоненту у формуванні соціально-психологічного клімату театрального колективу.

Було проаналізовано особливості соціально-психологічного клімату колективу театру в залежності від його підрозділів.

Відмінності у особливостях соціально-психологічного клімату театру за підрозділами встановлювались за допомогою дисперсійного аналізу.

Встановлено, що найнижчі показники соціально-психологічного клімату виявлено в групі солістів опери і артистів хору порівняно із групами артистів балету та оркестру (при значущості на рівні p<0,05).

З’ясовано відмінності у виявах соціально-психологічного клімату у підрозділах театру за афективним (p<0,05) і конативним компонентами. Статистично значущих відмінностей у проявах соціально-психологічного клімату у підрозділах театру за когнітивним компонентом виявлено не було.

Встановлено відмінності за результатами дисперсійного аналізу у виявах афективного компоненту соціально-психологічного клімату у різних підрозділах, а саме у групі артистів оркестру (0,24), артистів балету (0,15), артистів хору (0,14), у керівників театрального колективу (0,45). Найнижчі показники афективного компоненту виявилися у солістів (0,7). Визначено відмінності у виявах конативного компоненту соціально-психологічного клімату у різних підрозділах, а саме артисти балету та оркестру більш готові до взаємодії між собою, ніж артисти хору. Найнижчі показники конативного компоненту виявлено в колективі солістів опери. Це можна пояснити характером їхньої професійної діяльності. Високі показники конативного компоненту виявилися у керівників театру.

Психологічні характеристики членів колективу театру та їх вплив на соціально-психологічний клімат вивчались за допомогою методик: «Діагностування стилю реагування особистості в конфліктній ситуації» К.Томаса та характерологічним опитувальником К.Леонгарда. Дослідження стилів поведінки акторів у конфліктній ситуації виявило наступні стилі поведінки: суперництво (23,2 %), уникнення (22,4 %), співпраця (20,4 %), пристосування (17,2 %), компроміс (16,8 %). За результатами дисперсійного аналізу виявлено відмінності соціально-психологічного клімату у підрозділах театру залежно від стилів поведінки в конфліктній ситуації їх членів. Встановлено зв’язок (p<0,01) між вираженістю стилів поведінки у конфліктній ситуації та соціально-психологічним кліматом підрозділів театру: у артистів балету соціально-психологічний клімат співвідноситься з переважаючим стилем поведінки «співпраця» (32,0 %); у артистів хору та оркестру соціально-психологічний клімат співвідноситься з переважаючим у них стилем поведінки «уникнення» (у артистів хору – 26,3 %, у артистів оркестру – 25,7 %). У підрозділі солістів опери соціально-психологічний клімат співвідноситься з переважаючим в ньому стилем поведінки «компроміс» (26,7 %).

Дослідження взаємозв’язків соціально-психологічного клімату колективу театру з психологічними характеристиками членів колективу здійснювалося за характерологічним опитувальником К.Леонгарда. На основі аналізу відповідей було встановлено, що в колективі театру домінує демонстративний тип (13,2 %), циклотимний та гіпертимний типи складають 12,4 %, емотивний та педантичний типи – 12,0 %, тривожний тип акцентуацій характеру склав 9,6 %, збудливий тип – 9,2 %, екзальтований – 8,8 %, дистимний тип – 8,4 %, нестійкий тип акцентуацій характеру склав 5,6 %. Виявлено вплив вираженості акцентуацій характеру на особливості соціально-психологічного клімату в підрозділах театрального колективу. Зокрема, виявлено негативний вплив виражених акцентуацій циклотомічного (p<0,01), педантичного (p<0,05) та гіпертимного типів в групі артистів балету. Встановлено також, що демонстративний тип акцентуації позитивно позначається на забарвленості соціально-психологічного клімату театру в усіх його підрозділах, окрім солістів опери.

Дослідження стилю керівництва театром та його впливу на соціально-психологічний клімат колективу здійснювалося за допомогою методики «Оцінка стилю керівництва» (О.В.Козловська, А.Й.Романюк, В.І.Урунський) та опитувальника Р.Х.Шакурова.

Виявлено переважання авторитарного та демократичного стилів керівництва (30 %). Пасивний та гнучкий – склали 25 % та 15 % відповідно.

За результатами дисперсійного аналізу визначено вплив стилю керівництва на соціально-психологічний клімат театрального колективу. Найбільш сприятливий клімат у театральному колективі виявився за гнучкого та демократичного стилів керівництва (p<0,01).

Виявлено особливості впливу стилю керівництва на складові соціально-психологічного клімату колективу театру: на емоційну складову впливає демократичний (p<0,05) та пасивний стиль керівництва. На когнітивну складову – авторитарний, гнучкий та демократичний (p<0,01) стиль керівництва. На конативну складову – гнучкий стиль керівництва (p<0,05).

Отже, в цілому результати емпіричного дослідження підтвердили гіпотезу про те, що особливості соціально-психологічного клімату визначаються змістовими характеристиками та характером взаємозв’язку його структурних компонентів, а також впливом на нього особистісних характеристик членів колективу та стилю керівництва театром.

Програма оптимізації соціально-психологічного клімату колективу театру, яка складена з урахуванням отриманих результатів діагностичного дослідження, включає соціально-психологічний тренінг. Тренінг складається з трьох основних частин. Перша частина включає вправи, які спрямовані на підвищення рівня усвідомлення акторами своїх психологічних особливостей та розвиток важливих професійних якостей. В другій частині містяться вправи, що сприяють становленню адекватної самооцінки акторів, розвитку позитивного ставлення до себе і до інших членів колективу. Третя частина, яка має на меті підвищення рівня конативного компоненту соціально-психологічного клімату колективу, вміщує комплекс завдань спрямованих на формування навичок саморегуляції власної поведінки та стратегій розв’язання конфліктних ситуацій.