МОЛОДІЖНА СІМЕЙНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: ФОРМУВАННЯ ТА ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна ситуація в Україні характеризується глибокими соціально-економічними та демографічними змінами. Трансформація моделі шлюбу та зниження народжуваності, зміна соціального статусу жінки, зокрема, проблема поєднання зайнятості та сімейних обов'язків, ліберальне сприйняття суспільством розлучень – це лише деякі реалії сучасного українського суспільства.

Наслідком цих змін стала еволюція в поглядах на політику в області народонаселення, у тому числі на сімейну політику. Негативні тенденції в розвитку соціально-демографічних процесів обумовили формування сімейної політики як самостійного напряму в соціальній політиці.

Сучасні тенденції трансформації сімейних зразків поведінки особливо актуальні для молодої сім’ї. Вона, переживаючи процеси власного становлення, не завжди виявляється здатною до ефективної адаптації в середовищі, що стрімко змінюється. У сучасній Україні саме в молодіжній віковій групі найбільш сильно виражені глибинні зміни й протиріччя між традиційними цінностями та сучасними орієнтирами в системі шлюбно-сімейних відносин, у сфері репродуктивних настанов та поведінки, в оцінці ролі й цінності сім’ї як соціального інституту для людини, суспільства, держави.

У сучасних умовах, коли історичні процеси трансформації сім’ї поєднуються з найгострішими проблемами, обумовленими соціально-економічними трансформаціями, виникає необхідність модернізації соціальної діяльності відносно інституту шлюбу та сім’ї. Молода сім’я, яка в основі своїй є не досить стійким утворенням, особливо потребує підтримки й регулювання з боку держави. У зв'язку із цим актуальним є виділення спеціалізованого напряму державної політики – молодіжної сімейної політики, що розуміється нами як політика, спрямована на розвиток, соціальний захист та забезпечення гідних умов життя молодих сімей.

Ступінь розробки проблеми. Окремі аспекти зазначеної тематики знайшли відображення у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Зокрема, з дослідженням проблем забезпеченості, добробуту та соціально-економічного становища сімей в Україні пов’язані імена таких вчених, як Базилюк А.В., Войнаренко М.П., Кір'ян Т.М., Куценко В.І., Лібанова Е.М., Надточій Б.Є., Новіков В.М., Онікієнко В.В., Палій О.М., Паніотто В.І., Ревенко А.П., Саєнко Ю.І., Яременко О.О. тощо. Проблемами економічної зайнятості молоді займаються Бандур С.І., Грішнова О.А., Заяць Т.А., Петрова І.Л. та інші. Соціальні-демографічні аспекти молодих сімей досліджують Балакірєва О.М., Галустян Ю.М., Головатий М.Ф., Комарова Н.М., Макарова О.В., Перепелиця М.П., Стешенко В.С., Чуйко Л.В. та інші вітчизняні дослідники.

Проблематиці молодіжної сімейної політики присвячені роботи зарубіжних авторів, особливо слід відзначити внесок російських вчених. Так, питання соціально-демографічної й сімейної політики були розглянуті в роботах А.Антонова, В.Бодрової, М.Мацковського, В.Медкова, О.Осколкової, Г.Сілласте, А.Харчева, М.Тольца та інших. Соціологічні й економічні аспекти сімейної політики представлені в роботах М.Гордєєвої, С.Дармодєхіна, Г.Клімантової. Питання розвитку народонаселення Європи та аналіз концепцій впливу держави на демографічні процеси та сім’ю представлені в роботах П.Демені, С.Камермана, А.Карлсона та інших зарубіжних вчених.

Аналіз робіт вітчизняних і закордонних дослідників показав відсутність комплексності в дослідженнях сімейної політики, неврахування взаємозв'язку економічних, соціальних і демографічних факторів при розробці й реалізації сімейної політики.

Водночас, слід відмітити, що на сьогодні в Україні молодіжна та сімейна політика існують як окремі напрями соціальної політики, тому на особливу увагу заслуговує розробка та обґрунтування напрямів та заходів молодіжної сімейної політики, направлених на забезпечення соціального захисту, поліпшення добробуту, вирішення різносторонніх проблем молодих сімей як окремо визначеної категорії.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з НДР, які виконуються в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України, зокрема, з такими фундаментальними науково-дослідними роботами відділу соціальної політики, як „Формування соціально-демографічної політики в Україні” (номер державної реєстрації 0103U005818), „Розробка методики визначення соціально вразливих категорій населення з найвищими ризиками бідності” (номер державної реєстрації 0105U008805), „Вдосконалення системи соціальної допомоги населенню з метою зменшення масштабів бідності в Україні” (номер державної реєстрації 0105U008806), „Середньострокові перспективи фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери, охорони здоров’я та освіти” (номер державної реєстрації 0205U002944), „Конкурентоспроможність робочої сили в Україні” (номер державної реєстрації 0106U006345), „Моніторинг молодих науковців в Україні” (номер державної реєстрації 0105U006166), „Розробка механізму реалізації складових людського розвитку” (номер державної реєстрації 0107U003208). Роль дисертанта в цих розробках полягала у визначенні основних проблем молоді та молодих сімей в Україні, розробці та формулюванні пропозицій і пріоритетних напрямів державної політики стосовно актуальних питань розвитку молоді та становлення молодих сімей.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування молодіжної сімейної політики та практичних рекомендацій щодо шляхів реалізації молодіжної сімейної політики в Україні. На основі демографічного аналізу шлюбно-сімейної ситуації в країні та аналізу соціально-економічного становища молодих сімей відповідно до визначеної мети в дисертаційному дослідженні передбачено розв’язання таких наукових завдань:

– уточнити сутність, мету, суб’єкт та об’єкт сімейної політики;

– запропонувати визначення категорії „державна молодіжна сімейна політика”;

– здійснити аналіз впливу сімейної політики на демографічну поведінку, спираючись на сучасні теоретичні здобутки європейських країн;

– визначити демографічний аспект шлюбно-сімейної ситуації в Україні та оцінити соціально-економічне становище молодих сімей;

– спираючись на розрахунки чисельності та складу населення розробити довгостроковий аналітичний прогноз шлюбно-сімейної ситуації в Україні;

– на основі інноваційного розвитку економіки країни запропонувати нові підходи державної політики стосовно молодих сімей та розробити нові напрями державної молодіжної сімейної політики із врахуванням завдань концепції людського розвитку.

Об’єктом дослідження є молодіжна сімейна політика в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні аспекти формування та реалізації молодіжної сімейної політики, напрями та заходи державної політики стосовно молодих сімей.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в дисертаційному дослідженні мети були застосовані загальнонаукові та спеціальні методи. При визначенні основних демографічних та соціально-економічних проблем використані методи структурного аналізу та синтезу, при розгляді теоретичних засад та міжнародного досвіду застосовувались конкретно-історичний та порівняльний методи. За допомогою системного підходу розроблено систему індикаторів для аналізу шлюбно-сімейної ситуації в країні, з використанням графічних та статистико-економічних методів було охарактеризовано сучасне демографічне та соціально-економічне становище молодих сімей, а залучення методу експертних оцінок дало можливість зробити довгостроковий прогноз шлюбної ситуації в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Дисертаційна робота є одним із перших комплексних досліджень формування та впровадження молодіжної сімейної політики в Україні, з обґрунтуванням теоретичних та практичних рекомендацій щодо її реалізації. Наукова новизна дослідження полягає у такому:

• на основі узагальнення теоретичних положень уточнено трактування понять „молодіжна політика”, „сімейна політика”, в яких, на відміну від існуючих, робиться акцент на активізацію, самореалізацію та самостійне вирішення проблем життєдіяльності молодих сімей;

• вперше в Україні автором запропоновано поняття „державна молодіжна сімейна політика” як політика держави, що спрямована на молоду сім’ю, метою якої є її розвиток, соціальний захист та забезпечення гідних умов для виконання її соціальних і демографічних функцій та побудована схема моделі державної молодіжної сімейної політики;

• запропоновано систему соціально-економічних, фізіологічних та психологічних характеристик молоді, що дозволило встановити нові вікові рамки для молодих сімей;

• набув подальшого розвитку порівняльний аналіз сімейного складу населення України за даними переписів населення 1989 і 2001 рр., зокрема, автором запропоновано систему показників для осіб обох статей за шлюбним станом та побудована таблиця шлюбної ситуації в Україні, оцінено динаміку зареєстрованих шлюбів та розлучень, запропоновані і розраховані показники аналізу шлюбності та розлучуваності;

• запропоновано власну систему індикаторів для моніторингу та оцінки державної політики стосовно молодих сімей на основі даних офіційної статистики;

• визначено соціально-демографічні та економічні причини кризи інституту сім’ї в Україні та запропоновано шляхи виходу із даної ситуації;

• на основі прогнозу чисельності населення автором запропоновано нові методичні підходи та розроблено прогноз стану шлюбно-сімейної ситуації в Україні до 2050 р.;

• визначено перспективи розвитку державної підтримки молодих сімей та запропоновано напрями удосконалення молодіжної сімейної політики в Україні, зокрема, щодо економічної підтримки та соціального захисту молодих сімей, забезпечення гідних умов життя та реалізації соціальних функцій, розробки соціальних стандартів та гарантій як базової умови для реалізації молодіжної сімейної політики у контексті концепції людського розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та науковому обґрунтуванні пропозицій щодо підтримки молодих сімей та їх реалізації за такими напрямами: економічна підтримка і соціальний захист сімей, допомога сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, формування здорового способу життя сімей та підтримка виконання демографічних функцій.

Наукові розробки здобувача, викладені у дисертаційному дослідженні, використано у практичній роботі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (довідка № 5/21093 від 05.11.2007 р.; довідка № 5/21094 від 5.11.2007 р.), Міністерства праці та соціальної політики України (довідка № 27/10/136-08 від 20.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є оригінальною, одноосібно виконаною науковою працею. Всі опубліковані наукові праці є самостійними доробками здобувача.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися автором на науково-практичних конференціях та семінарах, серед яких: Всеукраїнська науково-практична конференція „Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (м. Тернопіль, 2004 р.); круглий стіл „Актуальні проблеми становища молоді та реалізація державної молодіжної політики в Україні” (м. Київ, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Соціальна робота і сучасність: теорія і практика” (м. Київ, 2004 р.); Друга Міжнародна науково-практична конференція “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Соціальні технології: соціологія та соціальна робота” (м. Запоріжжя, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики” (м. Київ, 2005 р.); П’ята міжнародна науково-практична конференція „Мотивація інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств на ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС” (м. Хмельницький, 2005 р.); Науково-практична конференція „Політика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи в Західному регіоні України” (м. Моршин, 2005 р.); Третя Міжнародна науково-практична конференція „Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє”, Міжнародна конференція Федерації всесвітнього миру „Відродження сім’ї, країни та світу” (м. Київ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи” (м. Київ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Парадигма соціальної політики на зламі тисячоліть” (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені в дев’яти наукових працях, з них п’ять входять до переліку фахових видань, загальним обсягом 2,61 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Її повний обсяг становить 191 сторінку. Робота містить 28 таблиць та 12 рисунків. Список використаних джерел включає 197 найменувань, що викладені на 23 сторінках, 12 додатків розміщені на 13 сторінках.