МІЖСЕКТОРНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан соціальної політики в Україні недостатньо відображає ті соціальні пріоритети, обов’язковість яких проголошена на найвищому рівні. У соціальній сфері без належної уваги залишається значна кількість деструктивних процесів і явищ. Їх ліквідація є нагальною потребою і вимагає від суспільства масштабних фінансових, трудових, інтелектуальних й інших ресурсів, мобілізувати які традиційними інструментами державного регулювання і лише державними зусиллями виявляється вкрай важко. За таких умов подальша розбудова ефективної моделі соціального розвитку в Україні залежить від того, наскільки успішним буде пошук інноваційних механізмів реалізації її соціальної політики. Указана необхідність разом із регіональними пріоритетами (що задекларовані державою так само рішуче, як і соціальні) синтезує комплексне завдання застосування нових підходів до здійснення соціальної політики в регіонах України. Втіленням цих підходів в областях і місцевих громадах за належного наукового обґрунтування може стати міжсекторне партнерство як організована, узгоджена, взаємовигідна та рівноправна взаємодія трьох суспільних секторів (державного, громадського і бізнес-сектору), яка передбачає, крім якісних змін у державному управлінні соціальною сферою, також врахування й повне використання у соціальній політиці потенціалу приватного бізнесу та громадських організацій.

Різні аспекти соціальної політики України досліджуються в працях таких вчених, як С.І. Пирожков, Е.М. Лібанова, В.В. Онікієнко, О.В. Макарова, М.Д. Романюк, В.С. Стешенко, Г.А. Дмитренко, І.С. Кравченко, І.Л. Петрова, В.В. Близнюк, Л.М. Черенько, В.С. Шишкін, Л.І. Тертична. Її регіональний контекст відображають публікації З.В. Герасимчук, М.І. Карліна, В.І. Павлова, Н.В. Павліхи, М.А. Хвесика, Л.А. Чвертко, Т.А. Драгунової. Питання партнерства у соціально-трудовій сфері відображені в роботах О.А. Грішнової, В.М. Новікова, А.М. Колота, Н.В. Балабанової, О.В. Мірошниченка, О.І. Петровського, І.М. Дубровського. Участь громадських і недержавних комерційних організацій в розвитку соціальної сфери одними з перших на державному рівні в Україні передбачили розробники Стратегії демографічного розвитку України на 2006–2015 pp. (Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України) й автори Закону України „Про соціальні послуги” (№ 966-IV від 19.06.2003). Особливостям сучасного стану і перспективам розвитку корпоративної соціальної відповідальності в нашій державі присвятили свої публікації В.В. Апопій, Ю.О. Привалов, В.М. Шаповал, В.П. Валіков, Д.Л. Коник, С.В. Мельник, М.В. Олійник, В.С. Костюк. Окремі аспекти міжсекторної взаємодії в Україні визначені Концепцією сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів (№ 1035-р від 21.11.2007).

Незважаючи на значимість і глибину згаданих наукових розробок, історично склалося так, що масштабні дослідження соціальної активності бізнесу та соціально-економічного значення громадських організацій здійснюються в основному зарубіжними вченими: М. Портером, М. Крамером, Ф. Котлером, Д. Гендерсоном, М. Ліборакіною, М. Лучко, О. Аузаном, Л. Саламоном, Б. Вейсбродом, Г. Анхеєром та ін. Слід також відмітити, що комплексні дослідження міжсекторного партнерства як інструменту реорганізації соціальної сфери сьогодні проводяться переважно поза економічною наукою: в соціології (Г.В. Задорожний, В.М. Якимець), державному управлінні (Н.В. Піроженко, Т.О. Бутирська), політології (А.С. Крупник), правознавстві (О.С. Автономов, В.В. Кравченко). Поодинокими є спроби міждисциплінарного підходу до вивчення цього явища (М.Ф. Замятіна, Н.Л. Хананашвілі).

Високий рівень усіх цих напрацювань є підґрунтям для розробки власне економічної концепції міжсекторного партнерства як механізму реалізації соціальної політики, особливо в країні, де формування ринкової економіки ще триває. На часі – поглиблення вивчення можливостей міжсекторного партнерства в напрямку оптимізації суспільних витрат і витрат його учасників, дослідження його взаємозв’язку з соціальним та людським капіталом, а також розробка і систематизація способів реалізації його можливостей в умовах України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках держбюджетної теми „Західне Полісся: продуктивні сили, економіка, фінанси”, затвердженої вченою радою Волинського національного університету ім. Лесі Українки (наказ Міністерства освіти і науки № 633 від 05.11.2002, номер державної реєстрації 0103U000657), де здобувачем досліджувались основні напрями, проблеми і перспективи розвитку соціальної політики у Волинській області.

Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-економічних засад і науково-методичних рекомендацій щодо впровадження й використання у державній та регіональній соціальній політиці України механізму міжсекторного партнерства.

Завдання дисертаційної роботи:

• простежити походження і з’ясувати сутність міжсекторного партнерства в контексті еволюції поглядів на соціальну політику;

• дослідити внутрішню структуру міжсекторного партнерства;

• розкрити економічний зміст міжсекторного партнерства через теоретико-економічне обґрунтування його значимості в соціальній політиці;

• визначити інституціональні та організаційні принципи застосування міжсекторного партнерства у соціальній політиці;

• виявити передумови запровадження міжсекторного партнерства у систему соціальної політики в одному з найбільш соціально проблемних регіонів України (Волинській області) шляхом вивчення особливостей функціонування основних суб’єктів соціальної політики у ньому та сучасного стану міжсекторного співробітництва на його теренах;

• встановити способи організації механізму міжсекторного партнерства в регіонах України з урахуванням досвіду зарубіжних країн;

• обґрунтувати систему заходів для покращення законодавчого регулювання міжсекторного партнерства в Україні з метою забезпечення повної реалізації його потенціалу у соціальній політиці нашої держави.

Об’єктом дослідження є міжсекторне партнерство як об’єктивно необхідний елемент системи соціальної політики в умовах ринкової економічної системи.

Предметом дослідження визначено особливості впровадження і використання міжсекторного партнерства у соціальній політиці України, зокрема, в недостатньо розвинутих і соціально проблемних її регіонах.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації становить критичний синтез класичних теорій і новітніх поглядів на місце і роль соціальної сфери в економічній системі суспільства. Широке застосування в роботі отримали загальнонаукові методи дослідження: системний аналіз, діалектичний метод, прийоми абстрагування й узагальнення, індукції й дедукції. В процесі удосконалення системи критеріїв диференціації інституційних секторів суспільства використано метод типології. Пояснення економічної суті міжсекторного партнерства, розробка його інституційної структури і системи економіко-організаційних форм ґрунтується на інституціональному підході до пізнання економічних явищ. Оцінка діяльності основних суб’єктів соціальної політики Волинської області проводилась за результатами здійснених дисертантом анкетування й опитування експертів, формалізованого аналізу офіційних документів органів державної влади і місцевого самоврядування. Під час визначення напрямів практичної реалізації наукових засад міжсекторного партнерства як механізму реалізації соціальної політики в регіонах України застосовано методи прогнозування, побудови логічних моделей, порівняльний підхід.

Інформаційною базою дослідження слугували зарубіжні й вітчизняні законодавчі акти, що регулюють функціонування соціальної сфери і реалізацію різних аспектів міжсекторного партнерства, статистичні дані, оперативна інформація підприємств і звітність громадських організацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

• доведена необхідність включення вчення про міжсекторне партнерство як способу вирішення соціальних проблем у площину соціальної економіки і політики – на основі обґрунтування його ресурсоутворюючої і ресурсооптимізаційної природи, його нейтралізаційного впливу на негативні зовнішні ефекти, з’ясування його місця в системі таких категорій соціальної політики, як соціальний діалог, соціально-трудові відносини, соціальний і людський капітал, а також дослідження його інституційної структури та системи економіко-організаційних форм;

• розроблено цілісну організаційну модель регіонального міжсекторного партнерства як механізму реалізації соціальної політики України, центральним елементом якої є фонд розвитку громади як найбільш ефективна його економіко-організаційна форма, що використовує набір інструментів для інфраструктурного забезпечення соціальної політики, визначальними серед яких є соціальне замовлення і соціальний грант, аутсорсінг корпоративної соціальної відповідальності та венчурна філантропія.

набули подальшого розвитку:

• категоріальний ряд, який характеризує міжсекторне партнерство: поряд із поняттям „міжсекторне партнерство”, котре відображає формальний бік явища, що досліджується, обґрунтована необхідність вживання терміну „партнерство міжсекторної взаємодії”, який точніше враховує його практичний зміст;

• система критеріїв диференціації інституційних секторів суспільства, в якій усунено неточності й суперечності, пов’язані з віднесенням конкретних організацій до певного сектору, та запроваджено їх (критеріїв) ієрархію;

• концепція корпоративної соціальної відповідальності, окремі ініціативи якої (зокрема, благодійність) вперше пропонується передавати в субпідряд спеціалізованим агенціям з метою відходу від стихійної практики реалізації цих ініціатив, що незначним чином сприяє розвитку соціальної сфери;

удосконалено:

• технологію державного соціального замовлення в регіонах України, яку оптимізовано шляхом розширення її предмету, врахування в процесі її реалізації необхідності активізації недержавних суб’єктів соціальної політики, а також підвищення ролі фінансових аспектів її здійснення;

• механізм правового регулювання міжсекторного партнерства в Україні: посилено регулятивну функцію його регіональних важелів, а також тих його інструментів, які відповідають за створення сприятливого адміністративного та податкового середовища для повнішого врахування можливостей міжсекторного партнерства у соціальній політиці.

Практичне значення одержаних результатів. У роботі розкриті передумови для подальших економічних досліджень шляхів використання міжсекторного партнерства в соціальній політиці. Експертні висновки здобувача застосовувалися в ході реалізації чотирьох проектів соціального значення, здійснюваних громадськими організаціями у Волинській області у 2005–2007 pp. Підсумком найважливішого з них є створення основної економіко-орган ізаційної форми міжсекторного партнерства у Волинській області – ВОГО „Фонд місцевого розвитку” (Акти впровадження від 5.09.2006 та від 21.03.2007, видані ВОГО „Фонд місцевого розвитку” і МГО „Асоціація захисту прав молоді Волині” відповідно). Рекомендації дисертанта були використані також під час реалізації проектів „Створення Громадської ради міжсекторного партнерства для вирішення соціальних проблем міста Луцька” і „Розвиток співпраці бізнесу та громадських організацій у Волинській області” (Акти впровадження відповідно від 20.03.2007 і від 27.03.2007, видані МГО „Асоціація захисту прав молоді Волині”) та проекту „Вчимося проектному менеджменту задля налагодження ефективної співпраці з бізнесом” (Акт впровадження від 30.03.2007 р., виданий ВОГО „Фонд місцевого розвитку”). Крім того, одержані результати бралися до уваги під час розробки Програми економічного і соціального розвитку м. Луцька на 2007 рік (Акт впровадження від 03.04.2007, виданий Луцькою міською радою).

Особистий внесок здобувача. У дисертації відображено авторське бачення ролі і значення міжсекторного партнерства у здісненні соціальної політики з урахуванням особливостей розвитку України та її окремих областей. Положення наукової новизни, ідеї, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювалися на 19 семінарах, форумах, тренінгах, круглих столах, науково-практичних конференціях різного рівня. Серед них: п’ять міжнародних, у т.ч. „Проблеми і перспективи функціонування інноваційної системи держави в умовах глобалізації” (м. Луцьк, 2007 р.), „Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (пансіонат „Шацькі озера”, 2005 р.); чотири всеукраїнських, у т.ч. „Соціально-економічні проблеми розвитку країн з транзитивною економікою” (м. Харків, 2007 р.), „Актуальні проблеми муніципального управління” (м. Київ, 2006 р.), „Впровадження політики міжсекторного партнерства на місцевому рівні” (с. Майське Дніпропетровської області, 2006 р.); десять регіональних, у т.ч. „Роль громадян, органів влади і організацій громадянського суспільства у вирішенні соціальних проблем Рівненщини” (м. Рівне, 2006 р.), „Бізнес та громада – шлях до партнерства” (м. Луцьк, 2005 р.), „Цільова еволюція кредитних спілок” (м. Івано-Франківськ, 2004 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 6,7 д. а., (10 одноосібних): 1 публікація в колективній монографії, 3 статті в економічних наукових фахових виданнях (2 одноосібні), 2 статті в інших фахових виданнях, 5 тез у матеріалах наукових конференцій, 2 публікації в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Основний текст дисертації займає 187 сторінок і складається зі вступу, трьох розділів і висновків, включає 16 таблиць і 20 рисунків. Список використаних джерел із 285 найменувань розміщений на 29 сторінках, дев’ять додатків – на 40 сторінках.