Шкребець М.С. Грошова культура як об\'єкт соціологічного аналізу

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуано актуальність обраної теми, висвітлено ступінь її розробленості, визначено об’єкт і предмет дослідження, мету і завдання, описано теоретико-методологічну основу, емпіричну базу й методи дослідження, наукову новизну, практичне й теоретичне значення роботи.

У першому розділі роботи «Теоретико-методологічні підходи до вивчення соціальних аспектів функціонування грошей та грошової культури» проаналізовано основні підходи класиків соціології й сучасних дослідників до вивчення грошової культури та феномена грошей у цілому.

У першому підрозділі «Уявлення про соціальну роль грошей у класичній соціології» висвітлено підходи до соціологічного вивчення грошей у межах соціології класичного етапу та вплив цих концепцій на розвиток теорії грошової культури. Зроблено висновок, що підходи до вивчення грошей у класичних теоріях мали багато спільних рис, до яких належать вивчення грошей у контексті їх впливу на міжлюдські стосунки та на руйнування соціальних норм у сфері отримання грошей, вивчення впливу грошей на раціоналізацію сучасного суспільства.

Для розвитку соціологічної теорії грошової культури важливими стали такі риси класичних теорій: те, що гроші і грошова економіка стали самостійним об’єктом дослідження, а не розглядалися в контексті вивчення інших явищ та процесів; розгляд ученими грошей як феномена, дослідження якого дає зрозуміти особливості сучасного суспільства в цілому (К. Маркс, Г. Зіммель); те, що представники класичного етапу історії соціології звернули увагу на соціальне значення грошей і культурні чинники грошового обігу (Г. Зіммель, М. Вебер, Т. Веблен).

Другий підрозділ «Універсалістський підхід та його можливості у вивченні грошової культури» присвячений аналізу універсалістського підходу до вивчення грошей у соціології посткласичного етапу. Представників цього підходу (Т. Парсонс, Н. Луман, П. Сорокін, К. Поланьї, Ф. Хайєк, Ю. Хабермас, Ж. Бодрійяр) об’єднує сприйняття грошей як абстрактного, уніфікованого, однорідного явища без соціального змісту. На думку представників універсалістського підходу, завдяки впливу грошей різні соціальні явища позбавляються свого реального змісту, їх нормативна оцінка змінюється оцінкою в грошовому вимірі. Такий погляд не сприяв розвитку концепції грошової культури як цілісного відображення сприйняття грошей індивідами й групами, оскільки розглядався лише один із можливих типів цього сприйняття, згідно з яким гроші є якісно нейтральним, однорідним та абсолютно взаємозамінним засобом обміну.

У третьому підрозділі «Підхід множинних грошей у вивченні грошової культури» розглянуто відмінний від універсалістського підхід до дослідження грошей у сучасній соціологічній науці, згідно з яким гроші не лише впливають на індивідів і життя в суспільстві, але й самі зазнають впливу соціальних відносин, що робить їх неоднорідними та не завжди взаємозамінними. При цьому настанови стосовно грошей і практики поведінки з ними часто є ірраціональними. Підхід множинних грошей розробляли В. Зелізер, Н. Зарубіна, Є. Анікаєва та інші дослідники.

Автором зроблено висновок, що концепція множинних грошей є більш перспективною для дослідження грошової культури, оскільки дає можливість брати до уваги більший діапазон різновидів сприйняття грошей індивідами та соціальними групами. Згідно з множинною інтерпретацією грошей, цілком можливим є означене в працях представників універсалістського підходу сприйняття грошей як абстрактних, без’якісних, абсолютно взаємозамінних засобів обміну й раціональна монетарна поведінка, але це необхідно розглядати як один із типів ставлення до грошей, що існує поряд з іншими.

Через велику кількість видів ставлення індивідів і груп до грошей, що охоплює підхід множинних грошей, з’являється більше пояснювальних можливостей для аналізу проведених протягом останніх десятиліть численних теоретичних і емпіричних досліджень щодо настанов на придбання й використання грошей, різних фінансових практик, тоді як з точки зору універсалістського підходу багато результатів цих досліджень залишилися б без наукового пояснення.

Автор роботи спирається на діяльнісну парадигму вивчення культури, згідно з якою культура розглядається як спосіб людської діяльності. Відповідно до цього розуміння та підходу множинних грошей у розділі подано визначення феномена грошової культури як сукупності орієнтацій та настанов стосовно грошей, способів їх здобуття та використання в певній системі соціально-економічних відносин.

У розділі автором виділено також низку базових принципів соціологічного аналізу грошової культури. Принцип системності полягає у вивченні грошової культури як єдиного цілого, її структури та зв’язків між її окремими елементами.

Принцип комплексності під час розгляду грошової культури полягає в її вивченні в контексті зовнішнього середовища й передбачає врахування всіх чинників, що впливають на грошову культуру, і навпаки – впливу грошової культури на суспільство.

Порівняльний принцип під час розгляду грошової культури полягає в порівнянні грошової культури суспільств, що перебувають у різних соціокультурних умовах, що також може дати важливу інформацію щодо закономірностей її розвитку. Окрім порівняння грошової культури різних суспільств, можливе також порівняння різних субкультур у межах одного суспільства.

Динамічний принцип соціологічного аналізу грошової культури вимагає розгляду грошової культури в динаміці історичного розвитку. Це дає можливість визначити стабільні і нестабільні, укорінені й нові елементи грошової культури, тенденції її зміни. При цьому важливо досліджувати не лише зміни грошової культури як такої, але й історію зміни понять, що відображають її в історії соціологічної думки.

Принцип єдності одиничного, загального та всезагального відображає існування грошової культури на різних рівнях залежно від її носіїв (індивіди, соціальні групи, нації, групи націй), кожен з яких необхідно враховувати для цілісного змалювання стану грошової культури.

У другому розділі «Особливості формування і розвитку грошової культури» здійснено аналіз феномена грошової культури з огляду на закономірності її формування і змін. У першому підрозділі другого розділу «Структура і функції грошової культури» використано кілька підходів до вивчення її структури. Так, за рівнем наближеності до практичної діяльності у структурі грошової культури виділено монетарну свідомість та культуру монетарної поведінки, що є відповідно теоретичним та практичним аспектами її існування. Якщо до монетарної свідомості належать уявлення, знання про феномен грошей, оцінка цього феномена безвідносно до практичної діяльності, то культура монетарної поведінки містить уявлення про зразки поведінки в різних ситуаціях, пов’язаних із грошима.

Залежно від способів поведінки індивідів із грошима в структурі грошової культури виділено заощаджувальну, споживчу, дохідну, нагромаджувальну, кредитну, інвестиційну, страхову, доброчинну та фіскальну культуру.

Також у структурі грошової культури виокремлюються особистісний та інституціональний аспекти як різні джерела орієнтацій і настанов щодо грошей, які відображають два рівня механізмів формування грошової культури. В особистісному аспекті головним механізмом її формування є процес соціалізації, оскільки особистісний аспект пов’язаний з культурою окремого індивіда. У розділі проаналізовано етапи, агенти та інститути монетарної соціалізації.

Інституційний аспект грошової культури індивіда – це культурні риси, зумовлені функціонуванням фінансових інститутів, інших економічних, а також неекономічних інститутів. На зміни інституційного аспекту грошової культури впливають інституційні реформи. Так, адаптація різних інститутів до ринкових умов сприяє засвоєнню населенням цінностей і норм ринкового суспільства.

До соціальних функцій грошової культури належать інтегративна, дезінтегративна, соціалізаційна, регулятивна, трансляційна, інновативна, пізнавальна та прогностична. Інтегративна функція грошової культури полягає в об’єднанні соціальних спільнот на ґрунті спільних цінностей, які становлять грошову культуру. Дезінтегративна функція є протилежною першій та полягає в відокремленні соціальних груп одна від одної у разі значних відмінностей їх грошової культури. Соціалізаційна функція полягає в засвоєнні індивідом поширених у певному суспільстві зразків грошової культури. Регулятивна функція відповідає за контроль над дотриманням поширених у суспільстві норм монетарної поведінки. Трансляційна функція забезпечує зв’язок поколінь через спільність елементів грошової культури. Протилежною трансляційній функції є інновативна, що полягає в здатності грошової культури створювати або запозичувати нові елементи для пристосування до вимог мінливого середовища. Пізнавальна функція відповідає за надання індивідам знань про найбільш оптимальні способи поведінки у фінансовій сфері. Прогностична функція грошової культури полягає в можливості передбачити напрямки змін монетарної поведінки в суспільстві, оскільки вони залежать від змін грошової культури.

Окрім виокремлення та аналізу соціальних функцій грошової культури, у розділі проаналізовано ті з них, які набувають особливо важливого значення в сучасному українському суспільстві. До них належать дезінтегративна функція (через значні відмінності грошової культури різних суспільних груп та можливі конфлікти між ними), інновативна функція (через неактуальність багатьох норм і цінностей традиційної грошової культури в сучасних умовах з’являється необхідність вироблення та запозичення нових норм і цінностей), пізнавальна функція (через недостатній рівень знань і досвіду діяльності українців у ринкових умовах) та прогностична функція (оскільки під час проведення соціально-економічних реформ необхідне врахування специфіки грошової культури для передбачення їх можливих наслідків).

У другому підрозділі «Типологія грошової культури» розглянуто низку способів типологізації грошової культури. Так, за рівнем економічної раціональності виділені ідеальні типи раціональної й нераціональної грошової культури, тобто грошова культура, що відповідає теоретичним моделям «економічної» та «соціологічної» людини. За рівнем близькості грошової культури різних груп суспільства вона може бути гомогенною й гетерогенною.

Залежно від домінування матеріальних і духовних потреб грошова культура може бути відповідно гедоністичною й аскетичною. Перший тип характеризується прагненням отримати задоволення, насамперед за рахунок задоволення потреб тіла, другий відзначається байдужістю до потреб тіла, запереченням багатства як найбільшого зла. Виділено типи грошової культури за критерієм виду монетарної поведінки, якому надається перевага: в одному випадку – дохідному, в іншому – споживчому, в третьому – інвестиційному і ощадному. На основі досліджень Х. Голдберга і Р. Льюїса, за якими гроші можуть мати для індивідів суб’єктивне значення безпеки, влади, кохання і свободи, виокремлено типи грошової культури, у яких переважає одне або інше з цих значень.

Розглянуто грошові типи особистості (умовні назви): скнара (властива дуже економна витрата грошей), марнотрат (часто безконтрольне та нераціональне витрачання грошей), накопичувач (сприйняття грошей як джерела багатства, способу вивищення), шукач вигоди (прагнення в будь-якій ситуації здобувати грошову вигоду), грошовий гравець (готовність брати участь у грошових авантюрах), грошовий флегматик (байдуже ставлення до грошей), реаліст (схильність ставити перед собою реальні грошові цілі), заздрісник (відчуває відразу до тих, хто має більшу кількість грошей), грошовий паразит (готовність заробляти гроші будь-яким шляхом, навіть незаконним), авантюрист (властива маніпуляція іншими людьми та організаціями з використанням грошей). Ця типологія також є основою для виділення типів грошової культури індивідів.

Нами використано типологію грошової культури за двома критеріями – рівнем адаптації до нових умов господарювання та добровільністю цієї адаптації, таким чином, ми виділили пасивно-протестний, пасивно-традиційний, активно-традиційний, вимушено-адаптивний та добровільно-адаптивний типи грошової культури. Залежно від рівня носіїв виокремлено грошову культуру індивідів, соціальних груп різного рівня, грошову культуру національного й наднаціонального рівня.

У третьому підрозділі «Чинники, що впливають на грошову культуру» розглянуто фактори, що тією чи іншою мірою зумовлюють специфіку грошової культури в сучасній Україні. Ці чинники автором умовно поділено на загальносвітові й специфічні для кожного окремого суспільства. Першим із загальносвітових факторів впливу на грошову культуру розглянуто процес глобалізації. Його вплив полягає в поширенні в різних суспільствах зразків ринкової грошової культури, до яких належать раціональність, позитивне ставлення до заробітку грошей, прагнення отримання законного прибутку від своєї професії, значна роль постматеріалістичних цінностей. Також до загальносвітових тенденцій зараховано процеси інформатизації й технологізації, які зумовлюють полегшення фінансової взаємодії через появу можливості вступати в бізнесові контакти без просторових обмежень, прискорення фінансових операцій, стандартизацію та ритуалізацію в різних видах фінансової діяльності, розширення дії механізму спонтанних покупок через розвиток системи кредиту й електронних банківських карток, що підвищує значення споживчої поведінки порівняно з іншими видами монетарної поведінки.

Серед загальносвітових чинників грошової культури автором виділено зміни в глобальній фінансовій системі. Його вплив полягає в тому, що з відривом грошей від золотого еквівалента у грошей зникає їх реальний зміст, що сприяє культивуванню настанов на отримання якнайбільшої кількості грошей шляхом докладання найменших зусиль. До специфічних для різних суспільств чинників грошової культури зараховано державну фінансову політику й особливості традиційної культури.

У третьому розділі роботи «Грошова культура сучасного українського суспільства» розглянуто особливості формування грошової культури українського суспільства та її найбільш характерні риси, специфіка окремих елементів грошової культури й грошова культура окремих соціальних груп.

У першому підрозділі «Характерні риси грошової культури в Україні» на підставі аналізу наукової літератури та результатів конкретно-соціологічних досліджень визначено характерні риси грошової культури українського суспільства.

Доведено, що особливостями національного менталітету українського народу у ставленні до грошей як до чинника, що впливає на грошову культуру, є суперечливе ставлення до багатих людей залежно від рівня їхньої благочестивості та суперечливе ставлення до грошей, бо вони можуть сприяти як позитивним, так і негативним намірам. Ще одним специфічно українським чинником, що впливає на формування грошової культури, є державна політика у фінансовій сфері, що впливає на зміни інституційного аспекту грошової культури. Наслідком її впливу на стан грошової культури стало поширення в суспільстві недовіри до фінансових інститутів через невдалу політику із захисту прав власників.

До рис, притаманних грошовій культурі українського суспільства, належать настанова особистості на економію своїх зусиль при досягненні грошового успіху, що за умови відсутності легальних механізмів його отримання сприяє розповсюдженню неформальної економіки. Крім того, поширене в суспільстві прагнення отримати якомога більшу кількість грошей шляхом докладання найменших зусиль зумовлює прихильне порівняно з іншими європейськими країнами ставлення українців до податкових та інших фінансових махінацій, до явища хабарництва, загальне переконання, що отримання великої кількості грошей неможливе чесним шляхом. Так, згідно з результатами міжнародного соціологічного дослідження «Європейське соціальне дослідження», з твердженням, що, якщо хочеш «робити» гроші, неможливо завжди поводитися чесно, були згодні 51% українських респондентів, що є другим за розміром результатом серед 24 опитаних європейських країн.

У сучасному українському суспільстві грошова винагорода відіграє важливу роль серед трудових цінностей, рівень стабільності грошового стану індивідів і груп усе більше впливає на їхні соціальні настрої. Водночас зберігається стереотип щодо грошей як засобу експлуатації та нерівності, тема грошей недостатньо відкрита на рівні громадської свідомості, зберігаються неписані правила щодо заборони торкатися цієї теми. Це виражається, наприклад, у тому, що українським громадянам складно брати гроші в борг. За даними «Європейського соціального дослідження», лише 14% українських респондентів вважають, що їм було б легко взяти гроші в борг у разі виникнення такої потреби. Це один з найменших результатів серед 24 опитаних європейських країн, лише в трьох країнах дотримуються цієї думки такий самий або менший відсоток опитаних.

Перелік рис грошової культури доводить: унаслідок великої кількості чинників, що на неї впливають, грошова культура українського суспільства одночасно містить як риси західної грошової культури, так і риси, притаманні перехідним економікам, а також риси, традиційні для української культури.

Другий підрозділ «Характерні риси складових частин грошової культури українського суспільства» присвячено аналізу складових частин грошової культури, що виділені залежно від видів монетарної поведінки. У споживчій культурі сучасної України відбувається поступова зміна режиму споживання в бік швидшої зміни одних речей на інші, орієнтації на рекламу, моду, бренди. Процес зміни режиму споживання є складним та по-різному впливає на різні соціальні групи, іноді призводячи до парадоксального поєднання норм споживання, властивих різним прошаркам. Поширюються престижне споживання; надспоживання; вид споживчої поведінки, заснований на девіантному привласненні. Як і в цілому в грошовій культурі, важливою проблемою споживчої культури українського суспільства є брак необхідних знань і досвіду.

За умов відносної стабілізації соціально-економічної ситуації з початку 2000-х років інвестиційна культура українського суспільства відзначалася поступовим підвищенням довіри до українських комерційних та державних банків і банківської системи в цілому. Так, за даними моніторингу «Українське суспільство 1992 – 2006», з 2002 р. по 2006 р. кількість респондентів, які довіряли банкам, збільшилася з 9% до 20%, а кількість респондентів, які не довіряли цим фінансовим інститутам, зменшилася з 62% до 47%. Зростання довіри до фінансових інститутів (страхових компаній) стало визначальною рисою й страхової культури. За даними того ж моніторингу, рівень довіри до страхових компаній з 2002 р. по 2006 р. збільшився з 7% до 9%, рівень недовіри зменшився з 68% до 62%. Оскільки нами виявлено чітку залежність рівня довіри до фінансових установ від стабільності фінансової ситуації в країні, можна припустити, що сучасні кризові явища в економіці негативно позначаються на довірі громадян до фінансових інститутів.

У багатьох випадках монетарна поведінка українських громадян детермінується настановами на досягнення не власних цілей, а метою матеріального забезпечення рідних та близьких. Ця мета зумовлює їх споживчу, заощаджувальну, дохідну, нагромаджувальну поведінку.

Третій підрозділ «Грошова культура різних соціальних груп українського суспільства» присвячений висвітленню особливостей грошової культури різних соціальних груп у межах українського суспільства. Автором доведено, що поширення різних типів грошової культури є нерівномірним серед різних соціальних груп, таким чином, воно негативно впливає на стан соціальної консолідації.

Так, дослідження грошової культури різних вікових груп виявило, що відмінності грошової культури різних поколінь в Україні полягають у більш позитивному ставленні молодих людей до девіантної поведінки у сфері отримання грошей. Це доводять і результати «Європейського соціального дослідження», згідно з якими 45% українських респондентів віком понад 50 років, 55% респондентів від 30 до 49 років та 60% опитаних до 30 років погодилися з твердженням, що, якщо хочеш «робити» гроші, неможливо завжди поводитися чесно, тоді як не погодилися відповідно 30%, 23% та 21%. Ці результати підтверджуються даними проведеного автором роботи соціологічного опитування – з тим, що заробити велику кількість грошей неможливо винятково чесним шляхом, були згодні 58% молоді до 30 років, 56% людей середнього віку (30-49 років) і 52% людей старшого віку (понад 50 років), не погоджувалися відповідно 26%, 29% та 32%.

Представники молодого покоління українського суспільства більш позитивно ставляться до соціального розшарування. Так, за даними «Європейського соціального дослідження», із твердженням, що уряд має вживати заходів для зменшення різниці в рівнях прибутків громадян, в Україні погоджувалися найчастіше представники старшого покоління – 73%, серед людей 30-49 років – 65%, серед людей до 30 років – лише 61%. Не згодні з цим твердженням відповідно 12%, 17% та 22%.

Результати досліджень також доводять, що українська молодь краще адаптована до нових умов господарювання й більшою мірою сприймає нові форми фінансової поведінки, виявляє більшу активність у сфері отримання грошей. Гроші для молодих людей перетворюються на еквівалент матеріальних і духовних цінностей, відіграють важливу роль як показник соціальної успішності. Молоді люди є більш оптимістичними стосовно свого майбутнього фінансового становища, найбільш готовими, порівняно з іншими групами, ризикувати з метою отримання грошей, більш схильними до показного споживання. Крім того, представники групи молоді частіше готові пожертвувати частину грошей для захисту навколишнього середовища.

У підрозділі проаналізовано особливості грошової культури груп, виділених за гендерним принципом. Зроблено висновок, що гендерні відмінності грошової культури в українському суспільстві полягають у більшій налаштованості чоловіків на ризик при отриманні грошей, більшій їх активності та впевненості в собі в грошових питаннях. Чоловіки активніше сприймають ринкову грошову культуру, швидше засвоюють нові види фінансової поведінки й частіше готові до девіантних дій заради отримання грошей.

Згідно з даними «Європейського соціального дослідження», серед українців, які брали участь у дослідженні, погоджуються з тим, що, якщо людина хоче «робити» гроші, то вона не може завжди поводитися чесно, 56% чоловіків і 49% жінок. Не погоджуються з цим 24% і 27% відповідно. Ці результати підтверджує дослідження, проведене автором дисертаційної роботи – у ньому з твердженням, що заробити велику кількість грошей неможливо чесним шляхом, частіше погоджувалися опитані чоловіки – 58%, тоді як серед жінок – 53%. Не згодними з цим твердженням були 27% чоловіків і 30% жінок.

Гендерні особливості грошової культури в різних західних та постсоціалістичних суспільствах багато в чому співпадають, оскільки вони зумовлені впливом традиційних гендерних ролей.

Освітній чинник також впливає на грошову культуру українського суспільства: люди з вищою освітою більше сприймають ринкові цінності, краще адаптовані до нових умов господарювання, швидше засвоюють нові форми фінансової поведінки, виявляють більший рівень фінансової активності.

Таким чином, найбільш виражені відмінності грошової культури існують між різними віковими, гендерними та освітніми групами українського суспільства. Певні відмінності також існують між групами з різним рівнем прибутку (люди з вищим рівнем прибутку більш оптимістично оцінюють своє майбутнє фінансове становище, більш позитивно ставляться до існування у суспільстві багатих і бідних прошарків).

У висновку підбито підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано положення, що мають теоретичне і практичне значення для подальшого дослідження грошової культури і соціальних аспектів функціонування грошей, розглянуто перспективні напрямки досліджень у сфері грошової культури.

Феномен грошової культури в роботі проаналізовано з точки зору підходу множинних грошей, що полягає в розгляді грошей як різнорідних і залежних від різних типів соціальних відносин. Базуючись на розумінні культури як способу діяльності, автор дав визначення грошової культури як сукупності орієнтацій та настанов стосовно грошей, способів їх отримання й використання в певній системі соціально-економічних відносин.

Запропоновано низку базових принципів соціологічного аналізу грошової культури, що сприяють її цілісному вивченню: принципи системності, комплексності, динамічності, порівняльний та єдності конкретного, загального і всезагального. Автор уточнив структуру грошової культури, яку складають монетарна свідомість і культура монетарної поведінки, елементи грошової культури залежно від різновидів сфер монетарної поведінки. Крім того, у грошовій культурі виділено особистісний та інституціональний аспекти як різні джерела монетарних настанов і орієнтацій.

У роботі виокремлено соціальні функції грошової культури, до яких належать інтегративна, дезінтегративна, соціалізаційна, регулятивна, трансляційна, інновативна, пізнавальна та прогностична функції. Поглибленню розуміння феномена грошової культури сприяє розроблення автором типології грошової культури за різними критеріями: рівнем раціональності, адаптацією до нових умов господарювання, співвідношенням матеріальних та духовних потреб, грошовим типом особистості, домінантною сферою поведінки з грошима, значенням грошей для індивідів, рівнем носіїв грошової культури, рівнем однорідності грошової культури суспільства.

Установлено, що грошова культура сучасного українського суспільства є складним явищем, яке зазнає впливу багатьох чинників – процесів глобалізації, інформатизації, змін фінансової системи, а також таких специфічно українських чинників, як традиційна грошова культура, фінансова політика української держави. Складність української грошової культури пояснюється різноспрямованістю впливу цих чинників.

Грошова культура сучасного українського суспільства поєднує риси традиційної грошової культури українського суспільства з рисами ринкової грошової культури, також чимало її рис зумовлені перехідним станом соціально-економічної системи. До характерних рис грошової культури в Україні належать настанова на економію зусиль при отриманні грошей, що впливає на переконання про неможливість отримання великої кількості грошей чесним шляхом та поширеність різних видів девіацій у монетарній поведінці, значна роль грошової винагороди серед трудових цінностей, вплив рівня стабільності фінансового становища на соціальні настрої індивідів і груп. Водночас у громадській свідомості зберігається думка про гроші як про засіб експлуатації та соціальної нерівності, гроші залишаються закритою темою в спілкуванні. Однією з найбільш яскравих характеристик сучасної української грошової культури є її значні відмінності серед різних соціальних груп.

До перспективних напрямків подальших досліджень у сфері грошової культури можна зарахувати вплив процесів інформатизації та технологізації на особливості грошової культури, уточнення відмінностей механізму формування й розвитку грошової культури на особистісному та інституційному рівнях. Нестабільність соціально-економічної ситуації в Україні може сприяти значним і швидким змінам норм та цінностей, що складають грошову культуру суспільства, і це також робить необхідним подальші соціологічні дослідження цієї сфери.