Леонов В.В. Мотивація фінансової поведінки населення України

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання роботи й наукову новизну одержаних результатів, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, наведено інформацію щодо апробації результатів дисертації та публікації.

Перший розділ "Концептуальні засади  дослідження мотивації фінансової поведінки населення" має теоретико-методологічний характер. У ньому розкрито зміст основних понять і категорій дисертації: мотивація, потреба, мотив, ціннісні орієнтації, стимул, фінансова поведінка тощо. Крім цього автором проаналізовано теоретичну базу, яка була напрацьована в сфері вивчення мотивації фінансової поведінки філософами, економістами, психологами та соціологами.

Аналіз теоретичних положень дав змогу визначити мотивацію поведінки як певну реакцію людини, викликану виникненням ситуації ендогенного чи екзогенного дискомфорту і націлену на досягнення стану внутрішньої рівноваги. В цьому випадку мотиваційна модель розглядається як механізм взаємодії низки причинно-спонукальних чинників: потреби, диспозиції, мотиву та стимулу. При цьому потреба, яка є продуктом  наявної ситуації дисбалансу людського існування, виявляється як брак (нестаток) предмета потреби. Своєю чергою, диспозиції через соціальні установки та ціннісні орієнтації особистості визначають умови та змістовні стандарти поведінки, тим самим виконуючи роль нормативних орієнтирів при виборі напряму діяльності щодо задоволення існуючої потреби. Залежно від наявної ситуації та суб’єктивного досвіду людини ці диспозиційні установи в режимі фільтра відбирають ті способи досягнення  мети або задоволення потреби, які найбільшою мірою відповідають системі цінностей конкретного індивіда. Одночасно предмет, який відповідає змісту потреби, ініціює виникнення мотиву, як спонукальної сили, що детермінує вибір того чи іншого способу або виду діяльності. Цей вибір здебільшого визначається ціннісними орієнтаціями, які домінують у світогляді особистості. Найчастіше при формуванні мотиву підкріплюючим елементом виступають відповідні емоції. При цьому емоційні процеси можуть самостійно виступати в якості потреб та мотивів. Крім цього поштовхом до вибору конкретного виду поведінки може бути й певний стимул. Таким стимулом може виступати ситуація у відповідному середовищі, певний досвід та наявність деяких зовнішніх факторів, які мають вплив на прийняття відповідного рішення щодо задоволення тих чи інших потреб.

Таким чином, мотиваційна модель поведінки (в тому числі й фінансових дій) може бути розглянута у вигляді такої схеми: виникнення ситуації дисбалансу людського організму – поява потреби в усуненні наявного дискомфорту та її предметний прояв – ініціювання диспозиційних установ (ціннісних орієнтацій та системи цінностей) як норм та стандартів поведінки – формування мотиву як основної причини, що зумовлює предметний вибір конкретного способу діяльності, який відповідає певним ціннісним орієнтаціям – поява зовнішніх чинників, які стимулюють дії людини.     

Враховуюче те, що чітке розуміння мотивації фінансової поведінки передбачає вивчення соціально-філософських, соціально-економічних, соціально-психологічних та соціологічних аспектів цього феномена людської діяльності, автором був здійсненний комплексний, кросдисциплінарний  аналіз  причинно-спонукальних факторів монетарної активності населення.           ійснений кросдісциплінарний аналіз ртації: дологічний характер. ________________________________________путальні _________________________________________________________________________________________________________________

Представники філософських учень в основному намагалися розглядати мотиваційні чинники фінансової поведінки у контексті цінностей, які формуються в особиcтісній структурі індивіда в конкретних умовах його життєдіяльності. Суттєвий вплив на формування системи цінностей справляє соціально-економічний  устрій, який встановлює певні координати, що дає змогу індивідові накреслити особисту карту соціального ландшафту. Ця структурована та узгоджена карта соціального світу, яка визначає певне місце в ньому даної людини, є світоглядною основою цілеспрямованої дії. 

В економічних теоріях  людина здебільшого представлена як суб'єкт діяльності, який прагне обрати найкраще рішення, а мотивація його монетарної поведінки, як правило, має суто раціональний характер і передбачає максимально можливу вигоду від здійснення тої чи іншої дії.  Таке трактування людської діяльності вможливлює проведення необхідних розрахунків та прогнозування розвитку економічної ситуації.  

Безумовно, фінансові дії  більшості людей прагматичні та послідовні, але форми вибору як цілей монетарної активності, так і способів їх досягнення частіше зумовлені паттернами поведінки, які вмонтовані у формальні чи неформальні інститути конкретного суспільства. Внаслідок цього дії, розглядувані як утилітарні, насправді можуть бути результатом не економічного інтересу, а панівних соціальних норм.

Соціально-психологічні підходи до вивчення мотивації фінансової поведінки звичайно спрямовані на суто психологічні феномени,  а саме бажання позбутися почуття страху, отримати задоволення чи самоствердитися. Але більшість соціальних психологів вказують на значний вплив соціальних факторів на формування мотивації фінансової поведінки. Першою чергою, до таких спонукальних сил потрібно віднести найбільш вагомі  культурні цінності та стереотипи, а також моральну атмосферу та соціально-економічні обставини, що склалися в даному соціумі.          

За всієї концептуальної різноманітності підходів до дослідження проблем монетарної активності, філософія, економіка та психологія мають єдину кросдисциплінарну  точку діткнення – соціальний характер фінансової діяльності. Це зумовлено соціальним характером грошей.  Поза суспільством і суспільними відносинами вони не мають цінності. Таким чином,  потреби та мотиви фінансової поведінки мають глибинні соціальні корені.

Вивчення соціологічних аспектів мотиваційного механізму фінансової поведінки показує, що цей вид соціально детермінованої діяльності  спрямований на задоволення соціогенних потреб та потреб індивідуального росту. У поєднанні з ціннісними диспозиціями, соціальними установками та нормами дані потреби трансформуються в детермінанту-мотив фінансової поведінки. Залежно від обставин навколишнього середовища та/чи наявності стимулу цей мотив перетворюється в конкретну фінансову операцію.

Враховуючи соціальну сутність грошей як соціально зумовленого продукту, в мотивації фінансової поведінки населення можна вирізнити три основні типи: мотивація прагматичної ефективності (переважання спонукальних чинників утилітарного характеру); інституціональна мотивація (переважання спонукальних чинників, які ґрунтуються на соціальних нормах та традиціях); мотивація емоційної спрямованості (переважання спонукальних чинників емоційного характеру). Своєю чергою, у мотивації емоційної спрямованості  потрібно розрізняти три емоційні стани людини, які можуть бути причиною її фінансових дій: страх, насолода та самоствердження.     

Для того щоб точніше визначити характер мотивації грошової поведінки, фінансову активність належить представити як спрямовану на досягнення значущих цілей соціальну дію з акумулювання та витрачання грошей. Під видами фінансової поведінки, які спрямовані на акумулювання коштів дисертант розуміє дохідні, нагромаджувальні, заощаджувальні та кредитні дії. Витратні види монетарної діяльності складаються з інвестиційної, споживчої, страхової, благодійної та фіскальної поведінки. Така класифікація основних типів грошових дій дає можливість сформувати детальну мотиваційну карту фінансової поведінки. Тим самим це створює засади для визначення найбільш продуктивних умов залучення ресурсів населення у національну економіку.

Другий розділ "Мотиваційні фактори фінансової поведінки населення України: аналіз емпіричних даних" побудований на аналізі реальних процесів, що відбуваються в українському суспільстві, та містить результати авторських емпіричних досліджень.

Для визначення провідних спонукальних чинників, які формують мотиваційний механізм фінансової поведінки українських громадян, було здійснено попередній аналіз монетарної активності населення країни та відповідне всеукраїнське соціологічне дослідження.

Попередній аналіз фінансової поведінки населення України свідчить, що зростання грошових доходів певною мірою впливає на збільшення споживання та кредитну активність українських громадян, а також знижує темпи приросту неорганізованих заощаджень (заощаджень готівкових коштів). При цьому заощаджувальний процес певним чином  залежить від соціально-політичної та соціально-економічної ситуації в країні. Коли економічна та політична ситуація загострюється, відбувається відплив грошової маси у тіньову сферу. А ось у економічно та політично стабільному середовищі спостерігається збільшення організованих заощаджень (у вигляді депозитних вкладів, цінних паперів тощо) та зменшення обсягів неорганізованих.

Для емпіричного аналізу мотиваційних елементів монетарної поведінки були використані результати анкетного опитування, здійсненого у 33 населених пунктах десяти адміністративно-територіальних одиниць України. Тип вибірки – квотний. Обсяг вибірки – 608 респондентів. Вибіркова сукупність репрезентативна для дорослого населення України за статтю, віком та типом поселення.

Такий підхід дав змогу визначити характеристики монетарних потреб, ціннісних орієнтацій та мотивів фінансової поведінки українських громадян, а також їхнє ставлення до різних способів стимулювання конкретного типу фінансової діяльності.

За результатами здійсненого емпіричного дослідження, можна стверджувати, що серед монетарних потреб населення України домінують інтереси соціального плану. Для більшої частини українських громадян (56,4%) гроші потрібні для того, щоб забезпечити своє майбутнє та майбутнє своїх рідних. Майже кожному другому мешканцеві України (44,4%) кошти потрібні для того, щоб уже зараз гідно утримувати себе та свою родину. При цьому значна частина населення (32,1%) має потреби, які базуються на емоціях страху (гроші потрібні для забезпечення вітальних потреб).

Більш-менш помітного взаємозв’язку монетарних потреб із соціально-демографічними показниками не спостерігається. Єдине, що можна побачити, – деяке переважання потреб вітального характеру у людей старших вікових категорій. Чим старший вік, тим частіше гроші потрібні для захисту від голоду та холоду. Окрім того, у людей похилого віку частіше за інших спостерігається  негативне ставлення до кредитів, інвестицій, страхування, благодійності та купівлі предметів, в яких немає гострої необхідності для людського організму. А грошовий дохід значна частина цієї категорії прагне отримати тільки для забезпечення вітальних потреб. Подібна тенденція також простежується (якщо не брати до уваги дохідної поведінки) у людей з поганим матеріальним становищем.

Провідними ціннісними орієнтаціями тих чи інших видів монетарної діяльності є прагнення українських громадян забезпечити: свій матеріальний достаток (67,4%)  та безбідне існування своїх родичів (49,1%); незалежність від інших людей (33,4%); реалізацію особистих планів (31,7%); придбання житла (30,3%) тощо.

Для населення України найхарактернішим способом отримання доходу є зарплата за основним місцем роботи (33,7%). Мотивація такого способу фінансової поведінки пов’язана із відповідністю роботи знанням та вмінням цих людей (24,7%), а також із тим, що їм недоступні інші способи отримання грошей (23,8%).

Що стосується  нагромаджувальної поведінки, то найчастіше українці (36,4%) вважають, що краще накопичувати готівку, і мотивують це зручністю (27%), а також захищеністю коштів від фінансових криз (26,4%) і діяльності фінансових аферистів (23,6%). Дещо рідше жителі України (29,9%) визнають найліпшим способом накопичення депозитний вклад на банківських рахунках. Таке рішення вони пояснюють можливістю отримати певний прибуток (35,1%) та забезпечити краще збереження грошей на період накопичення (31,2%).

П’ята частина громадян (21,9%) вважають найвдалішим способом заощадження коштів збереження їх на депозитних рахунках. 47,3% представників цієї групи мотивують свій вибір тим, що це не тільки дає  можливість зберегти свої гроші, а й забезпечує отримання прибутку. Люди, які надають перевагу збереженню заощаджень у вигляді нерухомості (20,7%), частіше за все пояснюють свій вибір прагненням захистити грошові ресурси від знецінення (39,9%), фінансових катаклізмів (22,5%) тощо. Подібна картина спостерігається й серед тих, хто вважає, що краще зберігати гроші готівкою в іноземній валюті (19,7%). 40,6% цієї категорії  мотивують свій вибір намаганням захистити кошти від знецінення, а 32,3% – від можливих фінансових потрясінь.

На думку 16,9% населення України, найкраще позичати велику суму грошей у родичів. 63,2%  цієї групи  мотивують такий вибір тим, що у такому випадку вони не сплачуватимуть відповідні відсотки. Особи, які вважають, що найкраще брати кредит у комерційному банку (15,0%), найчастіше пояснюють це тим, що в їхніх близьких немає таких грошей (24,8%).

Понад чверть українців (27,5%) кращим способом інвестування вважають вкладення грошей у нерухомість. Кожен другий із цієї категорії (50,0%) своє рішення мотивує тим, що так можна краще зберегти свої кошти. Майже п’ята частина наших співвітчизників (18,8%) ладні вкласти гроші у власну справу. Тут найчастішим мотивом є прагнення збільшити свої кошти за рахунок нових джерел доходу (32,5%).

Багато людей (27,1%) вважають, що їм найбільше потрібна медичне страхування. Серед них переважним мотивом (88,6%) є можливість отримати необхідну допомогу в разі нещасного випадку або хвороби.

Майже третина українського населення (29,3%) вважає, що крім предметів першої необхідності першою чергою слід купувати те, що стане у пригоді для дому і домашнього господарства, насамперед виходячи з того, що ці речі мають практичну корисність (76,6%).

Кожен четвертий житель України (26,0%) вважає, що насамперед гроші слід витрачати на підтримку дітей-сиріт. Основними мотивами такої доброчинної поведінки є: впевненість у тому, що саме сироти найбільше потребують такої допомоги (43,7%), бажання принести реальну користь суспільству (27,1%) тощо.

У переважної більшості населення України у фіскальній поведінці переважають цінності, спрямовані на розв’язання соціально-значущих завдань. Із них 40,5% вважають, що сплачувати податки потрібно заради забезпечення нормальних умов життя дітей, літніх людей та інвалідів. 31,6% громадян висловилися за першочерговість сплати фіскальних платежів заради забезпечення нормальних умов для роботи та відпочинку всього населення країни. Кожен п’ятий (20,1%) вважає, що податки потрібно сплачувати заради розвитку вітчизняної науки, культури, медицини й освіти.

Оскільки зараз в Україні чимало людей, які ухиляються від сплати податків, у цьому дослідженні було вирішено вивчити мотиви цього явища. Майже половина населення (47,4%) мотивує той чи інший спосіб ухиляння від сплати податків тим, що чиновники використовують податки для того, щоб забезпечити себе комфортними умовами життя. 41,3% такі ухиляння пояснюють несправедливістю наявної податкової системи стосовно тих, хто чесно заробляє гроші. Понад третину українців (37,3%) вважають, що люди намагаються ухилитися від сплати податків, бо не знають, на що саме витрачаються їх гроші. На думку 29,3% громадян, чинні податки є завищеними й не дають людям можливості гідно існувати.

Для жителів України головними стимулами щодо звернення до послуг конкретної фінансової структури є: фінансові показники роботи цієї установи (43,6%); умови надання послуг (42,6%); рівень обслуговування клієнтів (29,0%); рекомендації знайомих та близьких (26,5%); репутація її власників (24,5%).

Майже половина опитаних людей (46,1%) повідомили, що при обранні фінансової установи вони будуть намагатися отримати необхідну інформацію у своїх близьких та знайомих. 44,6%, щоб побачити все власними очами, готові особисто відвідати той чи інший фінансовий заклад. Третина (31,9%) людей звернуться за допомогою до консультаційних фірм.