Субота М.М. Репрезентація соціальної реальності у текстах масової комунікації : Суббота Н.Н. Репрезентация социальной реальности в текстах массовой коммуникации

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність і показано ступінь наукової розробленості теми дисертації, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, теоретичні засади та методи дослідження проблеми, відображено наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів, наведено дані про апробацію.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади вивчення репрезентації соціальної реальності» розкрито значення запропонованого у дослідженні категоріально-понятійного апарату, викладено результати теоретичного аналізу систем і практик репрезентації як провідного напряму сучасного дослідження масової комунікації. На основі аналізу соціологічної, соціосеміотичної і соціопсихологічної концепцій репрезентації доводиться доцільність використання поняття «репрезентація» для аналізу змісту масової комунікації, що дозволило об’єднати на рівні теорії і методології ідеї соціального конструктивізму, соціологічного вивчення ефектів масової комунікації, парадигми «культурних досліджень» і критичного дискурсивного аналізу. Обґрунтовано принципи дослідження масової комунікації на засадах дискурсивної концепції ідеології.

У розділі представлений аналіз філософських, соціологічних, соціосеміотичних і соціально-психологічних концепцій, які розкривають сутність феномену репрезентації соціальної реальності. Зазначається, що репрезентація означає загальний методологічний принцип у соціологічному пізнанні дійсності, відповідно до якого соціальна реальність вважається такою, що конструюється у процесах соціальної комунікації. Розгляд сучасних теоретичних підходів, зокрема соціальної феноменології П. Бергера та Т. Лукмана і структурного конструктивізму П. Бурд’є до визначення природи соціальної реальності дозволив зробити висновок, що вона є інтерсуб’єктивним, знаковим, дискурсивним феноменом і водночас являє собою об’єктивні структури, які зумовлюють значення, що продукуються в їхніх межах.

Виходячи з семіотичних ідей Ч. Пірса, базове значення поняття «репрезентація» проінтерпретовано як відношення між певним об’єктом (референтом) і знаками, що його позначають. Аналіз концепції соціальних уявлень С. Московичі дозволив розкрити значення репрезентації як феноменів, що характеризують ментальну активність суб’єктів та соціальну дію (уявлення, вірування, норми, цінності, стереотипи, суб’єктивні смисли тощо). На основі аналізу зазначених наукових концепцій, а також ідей лідера британської «школи культурних досліджень» С. Голла, у розділі здійснено загальне визначення репрезентації як практики конструювання образу об’єкту за допомогою знаків і символів, а також як процесу створення, відтворення і обміну значеннями у процесах соціальної комунікації.

У сучасних теоретичних побудовах репрезентація пов’язується з феноменом ідеології у розумінні її як системи репрезентації і дискурсивної практики, що покликана підтримувати чи порушувати стабільність наявного масиву знань, культури, світу діяльності, комунікації та інститутів суспільства. Тому в розділі автор звертається до аналізу неомарксистських концепцій ідеології А. Грамши і Л. Альтюссера та їх рецепції у так званих дискурсивних концепціях ідеології британської школи «культурних досліджень» (С. Голл, Дж. Фіск) і Т.А. ван Дейка, а також до концепції дискурсивності реальності М. Фуко. Співвіднесення ідеології зі світом смислів та значень дозволило залучити методологічний апарат соціолінгвістики і семіотики, зокрема дискурсивного аналізу, для дослідження способів і дискурсивних стратегій, за допомогою яких конструюється певне бачення реальності. Робиться висновок щодо продуктивності використання дискурсивної концепції ідеології для конкретного соціологічного дослідження масової комунікації, особливо для реалізації критичної функції соціології по відношенню до діяльності мас-медіа.

Виходячи з теоретичного опрацювання базових концепцій вивчення масової комунікації, у роботі за основу приймається її визначення як процесу конструювання значень за допомогою засобів масової комунікації і вторинного конструювання чи реінтерпретації цих значень порівняно великими аудиторіями, розосередженими у просторі і в часі. Автором поділяється висновок С. Голла та Дж. Фіска, що засоби масової комунікації не фіксують реальність, а кодують її, і це кодування надає реальності значення, яке є ідеологічним. Масова комунікація розуміється як практика виробництва значень, систем репрезентацій, які тісно пов’язані з прямими та завуальованими модусами влади у суспільстві. Тексти масової комунікації інтерпретуються як простір динамічної боротьби за ідеологічні пріоритети або за ідеологічну гегемонію у конкретно-історичному контексті.

У розділі представлено аналіз традиційних наукових уявлень про вплив мас-медіа на аудиторію. Розглянуто концепції «тотального впливу», а також ті, що належать до парадигми «обмежених ефектів». Особливу увагу приділено концепції культиваційного аналізу Дж. Гербнера як визнання непрямого, поступового, накопичувального впливу мас-медіа на уявлення аудиторії щодо соціальної реальності, а також теорії «встановлення порядку денного» М. МакКомбза та Д. Шоу, яка дозволяє стверджувати, що мас-медіа здатні актуалізувати певні теми і проблеми у свідомості аудиторії та приписувати їм відносну соціальну значущість, хоча ставлення до цих тем або проблем діяльністю мас-медіа не зумовлюється. Звернення до концептуальних положень теорії «встановлення порядку денного» надало можливість поєднати у роботі традиційні аспекти соціологічного вивчення масової комунікації і проблематику дискурсивного конструювання реальності. Аргументовано, що завдяки «встановленню порядку денного» ЗМК створюють ідеологічний ефект обмеження уяви і мислення аудиторії з приводу соціальної реальності певними змістовними рамкам.

У розділі викладено і обґрунтовано помірковану позицію автора щодо оцінки детермінованості свідомості реципієнтів змістом масової комунікації. Зазначається, що індивідуальний досвід, норми, цінності, уявлення соціальних груп, до яких належать представники аудиторії слугують для них своєрідними «критеріями» соціальної реальності і створюють можливість альтернативного прочитання або тлумачення текстів масової комунікації. Індивідуальні і групові картини світу, хоча і опосередковані мас-медіа, не стають уніфікованими. Проте аналіз теоретичних матеріалів свідчить про наявність значної символічної сили повідомлень масової комунікації, якої достатньо для постійного і поступового впливу на соціум, що підтверджує необхідність дослідження форм і способів репрезентації соціальної реальності у текстах масової комунікації.

Другий розділ «Теленовини у контексті репрезентації соціальної реальності» присвячено переходу від теоретичних положень до практики реального соціологічного дослідження. У розділі обґрунтовано доцільність вибору теленовин як прикладу для практичного дослідження репрезентації соціальної реальності у текстах масової комунікації взагалі; здійснено аналіз теленовин як жанру масової комунікації, що дозволило розширити традиційні соціологічні уявлення щодо чинників впливу на зміст інформаційних повідомлень; визначені напрями порівняльного емпіричного дослідження репрезентації соціальної реальності у текстах регіональних теленовин – аналіз тематики, проблематики і агентності.

У розділі обґрунтовано, що принципи конструювання реальності у новинах є базовими для вивчення процесів конструювання соціальної реальності у масовій комунікації. Зазначено, що в Україні найбільш популярними і впливовими залишаються новини на телебаченні, які задають стандарти й моделі для інших мас-медіа.

Із існуючих наукових дефініцій новин автор обрав їх визначення як «повідомлення про події або виклад подій, що набувають жанрових ознак оповіді і стають новинним дискурсом». Зроблено наголос на тому, що саме «події» є головною структурною одиницею у новинах, а не процеси чи контексти цих подій.

Показано, що теленовини є жанром, у якому медіареальність найбільш успішно зливається зі «справжньою реальністю». Категорія жанру інтерпретується як особливий тип дискурсу, що відноситься до специфічної соціокультурної діяльності; як певний набір конвенцій між комунікатором і реципієнтом, що дозволяє виробникам новин співвідносити свою продукцію з очікуваннями глядачів і налагоджувати безперервне і ефективне виробництво. Глядачі розпізнають контексти жанру новин та ідентифікують його коди, що безпосередньо пов’язано з дискурсивним обмеженням потенціалу значень, які утворюються при взаємодії з текстами масової комунікації.

У журналістському середовищі у зв’язку з жанровими обмеженнями більш поширеним є поняття формату. Автор наголошує, що з погляду виробників новин формат є первинним по відношенню до події: подія у масовій комунікації конструюється відповідно до формату, а не навпаки. Робиться висновок, що події, які перетворені відповідно до новинного формату або жанру, стають медіареальністю, наділеною особливими характеристиками і модальністю.

У розділі показано, що теленовини, призначенням яких вважається інформування з приводу несподіваних подій, насправді є змістовно-композиційною структурою, яка ґрунтується на регулярності, передбачуваності, дискурсивній звичності і нормальності.

На засадах концептуальних положень щодо вивчення новин Медіа-групи Глазго (Дж. Елдрідж, Р. Вільямс та ін.), а також виходячи з результатів наративного аналізу новин, представлених у науковій літературі, доводиться, що будь-яка подія у новинах постає «упакованою» у форму звичного наративу. У практиці теленовин переважає так звана констативна наративна стратегія «чистих фактів». Проте навіть така фактуальна розповідь залишається пов’язаною з тлумаченням подій, структуруванням і спрощенням реальності. Зокрема, у новинах певним чином окреслюється контекст, в якому подія набуває соціального і культурного змісту, учасники подій репрезентують конкретні соціальні сили, співвідносяться з соціальною структурою.

Також у розділі розглядаються деякі специфічні мовні прийоми, задіяні у текстах новин, за допомогою яких задається «переважне значення» (за С. Голлом) або, професійною мовою ньюзмейкерів, «spin», зокрема метафоричне перенесення.

Аналізується аспект мотиваційної складової текстів новин – їх інтенціональность, що дозволяє звертатись у дослідженні до виявлення найбільш виразних і типових інтенцій, які співвідносяться з позиціями соціальних агентів і/або є проявом ідеологічної спрямованості новинних повідомлень.

Окрім жанрових обмежень, серед чинників, що визначають зміст і специфіку новин, у розділі виокремленні професійні обмеження, пов’язані з дотриманням об’єктивності в інформуванні суспільства. Зазначається, що виробники новин декларують цінності об’єктивної фіксації реальності, повідомлення достовірних фактів без опису зайвих подробиць, без явних коментарів і оціночних суджень – максимум інформації при мінімумі аналітики. Автор робить висновок про те, що об’єктивність новин, яка визначається як нейтральність позиції і фактологічна точність, постає скоріше як різновид виробничої процедури, ніж як об’єктивність новин в онтологічному сенсі.

Серед інших чинників, що визначають зміст новинних повідомлень, у розділі проаналізовано індивідуальні характеристики виробників новин, широкий спектр вимог виробничого процесу, технічні і технологічні обмеження. Значну увагу автор приділяє ролі конвенційних уявлень журналістів щодо принципів селекції, а також подальшої структурації новин – розглядаються цінності або критерії новин на основі моделі, розробленої Дж. Галтунг та М. Руж.

Як найбільш проблематичний розглядається вплив на зміст новин з боку поля політики і поля економіки. У теоретичних побудовах західної наукової традиції економічний вплив, або «ринкова цензура» пов’язується з орієнтацією на уподобання аудиторії і з відповідним тиском з боку рекламодавців – у новинах, які є егалітарним товаром, показують те, що краще продається. Автор поділяє тезу Дж. Фіска: «новини – це те, що надруковано на зворотному боці реклами». Однак у сучасній Україні вплив рекламодавців на зміст новин є більш безпосереднім, особливо на регіональному рівні, де спостерігається тісна спорідненість інформаційного і рекламного ринку. Окрему увагу у розділі приділено проблемі прихованої реклами – представленню «іміджевої інформації», «джинси» (завуальованої, непрямої або контекстної реклами, яка оплачена замовником, проте у тексті повідомленні не згадується, що це реклама) і «заказухи» (однобічного висвітлення проблеми, зазвичай політичного або господарсько-економічного характеру, яке набагато складніше ідентифікувати) під виглядом об’єктивної інформації як редакційного матеріалу. Зазначається, що в регіональних мас-медіа економічний і політичний вплив на зміст новин здебільшого реалізується з боку медіавласників, для яких мас-медіа є лише другорядним бізнесом і водночас доповненням до політичної діяльності, а також з боку наближеного до політичної і економічної еліти менеджменту ЗМК. Найпотужнішими джерелами чи агентами впливу, що лежать поза межами інформаційних організацій, виступають органи державної влади. Держава встановлює законодавчі межі для мас-медіа і використовує санкції у випадку їх порушення, також владні структури мають привілейований доступ до медіа (як державної, так і приватної форми власності). Особливий акцент у роботі зроблено на тому, що для українських регіональних мас-медіа є характерним потужний вплив з боку напрочуд споріднених між собою місцевого управління, політичної, економічної еліти, власників та менеджменту ЗМК.

Таким чином, у роботі доводиться, що новини є орієнтованими на зміцнення і відтворення відношень влади у суспільстві як внаслідок втручання з боку груп еліти, так і за допомогою своїх специфічних прийомів, методів та умовностей.

Будучи об’єктом емпіричного дослідження, тексти теленовин інтерпретуються як завершені «продукти» комунікативних дій, їх мовні або письмові результати. Це відповідає визначенню дискурсу новин Т. А. ван Дейка як складного комунікативного явища, що включає і соціальний контекст, дає уявлення як про учасників комунікації (їх характеристики), так і про процеси відтворення і сприйняття повідомлень.

У розділі обґрунтована доцільність використання комбінованої якісно-кількісної методики емпіричного аналізу текстів теленовин, що поєднує у собі елементи контент-аналізу із моделлю аналізу дискурсу новин Т. А. ван Дейка. Звернення до дискурсивного аналізу дозволяє досліджувати тексти теленовини як зв’язні символічні конструкти, соціальне значення яких розкривається з урахуванням внутрішньотекстової структурної побудови і текстового оточення, що уможливлює дослідження певних способів репрезентації соціальної реальності. Аналіз загальної структури випуску як певної композиційної цілісності надає можливість визначити відносну значущість, що надається певним репрезентаціям, виходячи з їх ієрархічного положення у випуску.

Зазначається, що у випадку теленовин, не окремі тексти, які зазвичай є об’єктом дискурсивного аналізу, а лише континуум текстів дозволяє реципієнтам створювати цілісні ментальні репрезентації певних елементів чи соціальної реальності як такої (що пов’язано з ефектом культивації). Саме тому автор звертається до аналізу великого масиву текстів теленовин, який, з дослідницької точки зору, має й ту перевагу, що дозволяє виявляти, яким чином окремі репрезентації соціальної реальності відтворюються та трансформуються у послідовності текстів. Запропоновано методику дослідження, яка передбачає, що категорії, визначені за допомогою інтерпретативного дискурс-аналізу, квантифікуються шляхом процедур контент-аналізу.

Оскільки висунення найважливішої інформації на перше місце вважається загальною структурною властивістю новинних повідомлень, із зазначеної моделі дискурсивного аналізу новин у роботі виділяється аспект аналізу макроструктурних позицій тексту (верхніх елементів його суперструктури) – дикторської вступної частини («lead»), що реалізує функцію заголовка у повідомленні преси, або початку дикторського повідомлення, які надають узагальнений опис основного змісту, який адресат повинен вибудовувати у процесі розуміння – це тема або топік, узагальнення предметного змісту тексту.

Загальна тематична структура теленовин визначається, виходячи з узагальнених тем новинних текстів, з урахуванням частоти їх згадування в досліджуваному масиві та властивих їм ієрархічних позицій у структурі випусків новин.

Дослідження загальної тематичної структури теленовин дозволяє виявити, які тематичні сфери реальності репрезентуються як значущі, що інтерпретується автором як формування соціальних уявлень аудиторії щодо соціальної реальності або натуралізація загального «здорового глузду» і, виходячи з прийнятих в роботі теоретико-методологічних засад, є проявом ідеологічної функції теленовин.

Аналіз тематичної структури доповнюється визначенням кола головних соціальних проблем, які репрезентуються у регіональних теленовинах, що також розглядається як один з аспектів соціального конструювання реальності через привернення суспільної уваги і обмеження її ресурсів. Запропоновано визначення ієрархії соціальних проблем, виходячи з частоти згадування конкретної проблеми у новинах за досліджуваний період, середнього ієрархічного положення відповідних повідомлень у випусках новин, а також з урахуванням форми (типу) і змісту повідомлення – експресивності, артикульованого ступеня поширеності і важливості проблеми.

Із загальної структурної моделі дискурсу новин «дія – агенс», обирається аспект аналізу агенса (або персонажу в термінології контент-аналізу). Агенс є активним учасником ситуації, що описується у тексті, він виконує, ініціює дію або здійснює контроль над ситуацією. Позиція агенса у тексті новин співвідноситься з категорією соціальних агентів, визначених, виходячи з теорії П. Бурд’є, як індивіди, соціальні групи або інститути, що наділені властивостями активності і здатності до діяльності та реалізують їх. Аналіз конкретних суб’єктів соціальної дії, які представлені у текстах теленовин, дозволив виявити, з якими позиціями у структурованому соціальному просторі (полі) регіону співвідносяться медіарепрезентації, хто репрезентується як ключові гравці цього простору, тобто кому мас-медіа приписують властивість «агентності», а також хто має доступ до конструювання соціальної реальності за допомогою мас-медіа.

Третій розділ «Основні характеристики репрезентації соціальної реальності у текстах регіональних теленовин» присвячений опису й інтерпретації емпіричних даних якісно-кількісного порівняльного дослідження текстів харківських теленовин АТН та «Объектив», проведеного автором з метою виявлення особливостей репрезентації соціальної реальності, виходячи з аналізу загальної тематичної структури теленовин, «порядку денного» соціальних проблем та соціальних агентів, що фігурують в інформаційних повідомленнях.

Результати застосування якісно-кількісної методики виявлення тематики текстів новин показали, що при зверненні до експліцитної тематизації інформації, здійсненої журналістами у дикторській вступній частині або на початку дикторського повідомлення, загальні тематичні структури досліджуваних новин (у кількісному вимірі і з урахуванням ієрархічного положення повідомлення у випуску), постають відносно збалансованими. Виходячи з цього рівню аналізу, соціальна реальність харківського регіону, яка репрезентована у текстах теленовин за досліджуваний період, обмежується наступними тематичними сферами: домінуючі позиції займають повідомлення про політику, економіку, соціальну сферу, надзвичайні подій, корупцію, кримінал, дати і святкування, комунальну сферу, відносно маргінальні позиції – повідомлення про культуру, освіту, науку, спорт, розваги, релігію. При цьому дані порівняльного аналізу, з урахуванням критеріїв частоти, ієрархії у випусках і характеру повідомлень, показали, що новини АТН, відносно новин «Объектив» репрезентували соціальну реальність як більш насичену катастрофічними і кримінальними подіями, особливо вбивствами, а також приділяли значно меншу увагу подіям у сфері культури.

Однак більш поглиблений аналіз структурної організації текстів регіональних теленовин показав, що дійсне віднесення текстового повідомлення до певної тематичної сфери соціальної реальності можливе тільки з урахуванням всієї фактологічної інформації тексту повідомлення, оскільки у результаті дослідження було виявлено, що тема, означена журналістами на початку повідомлення, подекуди не відповідає його головному змісту.

Встановлено, що тематична єдність повідомлення, заявлена на його початку, часто розривалася завдяки категоріям «Учасники» та «Причини» головної події (зазвичай наприкінці повідомлення згадувалися агенти поля політики як ініціатори або дійові особи цієї події). Таким чином, виходячи з аналізу тематичної структури окремих текстів теленовин, автором виявлено, що особливістю репрезентації соціальної реальності харківськими теленовинами є розміщення «політично маркованої» інформації на нижчих рівнях текстової структури значної частини повідомлень, через що реальність, репрезентована у текстах цих теленовин виявляється сильно політизованою.

Загалом, з урахуванням всієї інформації текстового повідомлення, за досліджуваний період політична тематика становила 36% від загальної кількості повідомлень АТН, та 34% – «Объектив» (а не 12% та 12,5%, якщо тематику повідомлення ідентифікувати виходячи з верхівки текстової структури повідомлень). Що пов’язано як із неоднозначністю тем, так і з виявленою текстовою стратегією.

В означений спосіб «окупованими» політикою виявилися всі інші виявлені тематики. По-перше, це можна пояснити орієнтацією регіональних журналістів на дії статусних фігур як критерій «новинності» – участь помітного політичного гравця в події, яка відноситься, наприклад, до сфери культури чи науки, робить її значущою, актуальною для висвітлення у новинах. По-друге – залученням регіональних теленовин до спланованих інформаційних кампаній і водночас «процедурними» уявленнями журналістів про об’єктивність (подібно до дотримання законодавчо визначеного паритету в політичній рекламі): якщо розповіли про акцію, влаштовану політиком А., треба висвітлити і акцію політика Б.

Виходячи з якісного аналізу текстів новин, з урахуванням регіонального політичного і соціокультурного контексту, а також історичної ситуації, автор переважно схиляється до другого пояснення. Позиціювання політичної інформації на нижчих рівнях текстової структури значної частини повідомлень було визначено як дискурсивну стратегію регіональних теленовин, пов’язану з інтенцією політичної реклами. Загалом, у результаті якісного дослідження як політичну рекламу було ідентифіковано 23% текстових повідомлень від загального масиву новин АТН та 26% – «Объектив» (з урахуванням висвітлення позитивної діяльності політичних гравців в інших царинах їхньої діяльності, а також «безкоштовних» інформаційних приводів для представників діючої влади, що «працюють» на створення їх позитивного іміджу). У той час як частка виявленої комерційної реклами складає відповідно лише 2,5% та 4,1%. Як і сюжети безпосередньої комерційної реклами, сюжети політичної реклами, що «маскувалися» новинним характером подачі, розташовувалися ближче до кінця випусків новин. У той час як сюжети прихованої (контекстної) комерційної рекламами – ближче до середини випусків.

Результати проведеного дослідження підтвердили, що через рекламу реалізується відносно експліцитний вплив на зміст новин з боку полів політики і економіки. А також і те, що реклама є загальним принципом здійснення репрезентації соціальної реальності у текстах інформаційних мас-медіа, внаслідок чого утворюється єдиний, недиференційований інформаційно-рекламний продукт, який конструює медіатизовану соціокультурну реальність сучасності.

За даними дослідження, у текстах регіональних теленовин спостерігається висока спорідненість політичної і економічної, зокрема господарчої, тематик. За досліджуваний період здебільшого повідомлялося про численні економічні проблеми і кризи, що було також і ключовою темою у передвиборчому дискурсі тодішньої політичної опозиції, наявному в текстах регіональних теленовин.

Було отримано дані щодо проблематизації соціальної реальності у текстах регіональних теленовин. В ієрархії соціальних проблем за досліджуваний період найвищі позиції посідають проблеми соціально-економічної захищеності населення, корумпованості та стану ЖКГ. Результати дослідження підтвердили, що у відповідності до концептуальних положень теорії «встановлення порядку денного», не тільки виборці, але й кандидати роблять судження про події і сприймають їх як важливі в тій мірі, в якій це визначено мас-медіа – соціальні проблеми і проблеми ЖКГ, які на початку досліджуваного періоду висвітлювалися без явних політичних контекстів, по мірі наближення до встановленого терміну офіційної політичної агітації, почали навмисно «нагнітатися» майбутніми кандидатами. Частина проблем (такі, як вступ України до НАТО, статус російської мови, ставлення до етнічних меншин тощо) взагалі актуалізувались виключно ними.

Як ключовий складник ідеологічного дискурсу державної влади після «Помаранчевої революції» у регіональних теленовинах проінтерпретовано тему або проблему корупції, якій загалом було присвячено близько п’ятої частини повідомлень обох досліджуваних медіа (більшою мірою АТН, враховуючи ієрархію у випусках). Пильну увагу з боку регіональних теленовин до корупційних злочинів і антикорупційних заяв можна розцінювати як висвітлення реальних подій, що мали місце і були ініційовані державною владою, а також як пошук реальних фактів для підтвердження декларативного: «бандити таки сядуть у тюрми», оскільки журналісти самі поділяли відповідні «ідеали Майдану». Домінантна позиція тематики або проблематики корумпованості у новинах («антикорупційний» медіадискурс), розцінюється автором скоріше як ситуаційна для конкретно-історичного моменту, на який припало дослідження. Загалом, дискурсивне протистояння влади і опозиції у текстах регіональних теленовин за досліджуваний період відбувалося по умовній осі протилежних категорій, що претендували на визначення суспільно-політичної ситуації: «очищення (оновлення)» всіх сфер соціального життя / «реваншизм» у політиці.

Виходячи з «агентності» текстів регіональних теленовин, виявлено, що найбільший доступ до медіатизованого публічного простору регіону, утворюваного текстами теленовин, мали агенти, які представляли діючу владу.

Дослідження підтвердило, що позамедійні агенти впливу (або ідентифіковані як такі) значною мірою зумовлюють характер реальності, що конструюється мас-медіа. Влада і опозиція транслювала через новини те, що бажала зробити генералізованим баченням соціальних реалій і проблем, розглядаючи регіональні теленовини як безпосереднє знаряддя боротьби у сфері символічного виробництва.

Результати емпіричного дослідження показали, що репрезентація соціальної реальності у текстах регіональних теленовин за досліджуваний період насамперед була зумовлена логікою розгортання електоральної парламентської кампанії 2006 р., хоча та офіційно ще не розпочиналася.

Автор зазначає, що запропоновану в роботі методологію дослідження, а також отримані загальні висновки щодо репрезентативних практик регіональних теленовин, можна екстраполювати на ситуації наступних електоральних кампаній за участю регіональних інформаційних мас-медіа.

У висновках дисертації підсумовуються головні результати дослідження, сформульовано положення, що мають теоретичне і практичне значення для подальшого соціологічного вивчення масової комунікації і соціокультурної сфери.

Застосування міждисциплінарного підходу до вивчення репрезентації дозволило запропонувати розширену теоретичну інтерпретацію цього поняття і довести доцільність його використання у соціологічному дослідженні масової комунікації, яка розглядається як провідний транслятор соціокультурного досвіду і знання про соціальну реальність.

Визначено, що у сучасних теоретичних побудовах репрезентація пов’язується з системами репрезентації або дискурсивними практиками, серед яких особливе місце посідає ідеологія, що покликані підтримувати певний соціальний порядок.

Застосування дискурсивної концепції ідеології як теоретико-методологічного підґрунтя аналізу масової комунікації дозволило розглядати тексти масової комунікації як простір боротьби за гегемонію, тобто відійти від уявлень про однобічне нав’язування єдиної панівної ідеології за допомогою ЗМК, зосереджуючи увагу на виявленні конкуруючих ідеологічних дискурсів. Визначення ідеології як дискурсивної практики суспільства дозволило співвідносити її із світом смислів та значень, а також залучити методологічний апарат соціолінгвістики, а саме: схему аналізу дискурсу новин Т.А. Ван Дейка, яка дає можливість аналізувати зміст текстів теленовин з точки зору їх структурної організації і визначати текстові стратегії конструювання певного бачення реальності.