Пірог Л.А. Соціальна захищеність підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства

Краткое содержание

1.                 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, окреслено наукову новизну та практичну значущість роботи, наведена інформація щодо апробації результатів дисертації та публікацій.

Перший розділ – “Теоретико-методологічні засади дослідження соціальної захищеності підлітків” містить концептуальні засади соціального захисту в умовах трансформації сучасного українського суспільства. У розділі розкриваються особливості соціальної політики, що обумовлена становленням нових економічних умов розвитку суспільства, орієнтованих на ринкові відносини. Інтерпретується поняття "соціальне" з погляду двох методологічних підходів: символічного і речового. Визначається спрямованість соціальної політики, що здійснюється завдяки її провідникам (сім'я, ринок, держава). Поняття "інституціоналізація", “деінституціоналізація” доповнюють розуміння соціального захисту як соціального інституту у контексті сучасної України, який знаходиться в процесі свого розвитку. Але недостатність уявлення щодо характеру і змісту відповідного інституту веде до вільного тлумачення різноманітних категорій і термінів. Аналізується поняття "соціальний захист" і похідний від нього термін, "соціальна захищеність", акцентується увага на співвіднесенні цих понять. Ключовим моментом "соціального захисту" є характер намірів по реалізації соціальної політики, а для "соціальної захищеності" змістовне навантаження втілюється у визначенні стану, в якому знаходиться особистість чи соціальна група. Важливу роль в дослідженні соціального захисту як суспільного явища відіграє поняття “якість життя”. Таким чином, в основу соціального захисту закладене розуміння того, за яких економічних, соціальних, психологічних та інтегративних чинників необхідним є захист певної якості життя тієї чи іншої соціальної верстви.

Соціальні трансформації у суспільстві пояснюються за допомогою двох припущень: демонстративної деінституціоналізації та швидкого становлення нових соціальних інститутів. Виходячи з даного контексту, соціальна захищеність підлітків розглядається як реальна гарантія їхніх прав, зафіксованих в Конвенції ООН про права дитини. Окрім чисто юридичних заходів, що регулюють процеси виховання, освіти і діяльності підлітка, необхідним бачиться цілісний комплекс соціальних заходів, спрямованих на його становлення в суспільстві.

Розглядаються основні форми соціально-правової захищеності підлітків, проводиться розмежування між видами соціального захисту і його формами. У законотворчій діяльності щодо захисту, підтримки та допомоги дітям, Україна виходить з гуманістичних принципів і вимог Конвенції про права дитини, яка покладає на уряд правову відповідальність за їхню реалізацію. Положення цієї Конвенції зведені до чотирьох основних вимог, що мають гарантувати права дітей на виживання, розвиток, захист і забезпечення активної участі в житті суспільства. Водночас започатковуються два принципи: дитина є самостійним суб'єктом права і пріоритетність інтересів дітей перед потребами сім'ї, релігії, суспільства.

З метою з’ясування рівня обізнаності підлітків щодо існуючих прав і свобод, форм боротьби за ці права, проводилося власне дослідження серед підлітків. Як виявилося, лише 19% підлітків змогли назвати документи, де зафіксовані їхні основні права як дитини та громадянина. Показано співвідношення прав, що використовуються підлітками і є найбільш значущими для них. У той час стан захисту прав дітей в Україні та перспективи його покращання оцінюються дорослим населенням досить негативно, це підтверджується також результатами інших соціологічних досліджень. Слід зауважити, що претензії підлітків стосовно своїх прав значною мірою поширюються на сферу їхніх стосунків з дорослими. Проте, найбільш прийнятними формами відстоювання своїх прав підлітки вважають участь у неформальних об’єднаннях молоді, створення самодіяльних суспільно-політичних організацій та звернення з вимогами до органів влади. Водночас спостерігається взаємозв’язок між важливістю для підлітків тих чи інших прав і свобод та активністю форм їх відстоювання.

Аналізуються і окреслюються вікові інтервали підліткового періоду життя (Э.Шпрінгер, Г.Грімм, Дж.Біррен, Д.Бромлей, Ж.Піаже, Д.Эльконін, Д.Фельдштейн). На думку таких дослідників, як Л.Божович, А.Леонтьев, А.Асмолов, І.Кон та ін. підлітковий вік визначається інтервалом від 12 до 17 років. Але більшість вчених погоджуються, що середньопідлітковим віком є період 13-14 років. Саме цій віковій категорії і приділяється основна увага. Запроваджено ряд характеристик для визначення покоління: демографічне, антропологічне, історичне, хронологічне, символічне. Здійснено його розподіл за віковими періодами.

Описано два основних типи позицій підлітка стосовно суспільства, умовно названих “я в суспільстві” та “я і суспільство”. Остання найбільш активно формується в підлітковому віці, супроводжуючись засвоєнням норм людських взаємин, реалізацією потреб дитини у визначені свого місця в суспільстві. Соціальна позиція - „я в суспільстві”, переважно реалізується у прагненні бути як інші, затверджені себе серед інших та власної самореалізації.

Стан взаємодії підлітків і суспільства найістотніше впливає на їхню соціалізацію. Так розгляд умов життя підлітків поєднується з розглядом середовища у широкому його розумінні і найближчого оточення, що безпосередньо впливають на процес формування особистості. З усіх інститутів соціалізації, безумовно, найважливішою й найвпливовішою була і залишається сім'я. Так, результати дослідження доводять, що саме батьки користуються у підлітків найбільшим авторитетом. Утім, домінуючі позиції в процесі соціалізації підлітків продовжує зберігати і школа. Значну роль в процесі соціального становлення молоді відіграють також дитячі й молодіжні об’єднання. За результатами експертного дослідження було з'ясовано, що реально допомагають підліткам у вирішені їхніх проблем організації молодіжного працевлаштування, виховання молоді, центри молодіжного співробітництва. У даному контексті особлива увага приділяється підлітковій субкультурі, що формує якості особи у зрозумілих їй значеннях і нормах. Розглядаються передумови виникнення та специфіка підліткової субкультури. Водночас дослідженням виявлено, що найважливішими цінностями для підлітків є сім`я, любов і друзі, тобто цінності, що забезпечують їм комфортність самопочуття. Утім, на думку експертів не менш значущою цінністю для підлітків є гроші та такі поєднанні цінності як любов і секс. Це певною мірою свідчить про те, що дорослі сприймають підлітків дещо поверхово, звертаючи увагу лише на зовнішній бік їхніх проблем.

Простежено значення формальних і неформальних груп у житті підлітків. Показано, що потяг їх до групового існування часто сприймається як “удавана колективність” не виключає появи різних видів девіацій, здатних певною мірою виконувати компенсаторну функцію. Отже, ставлення до підлітків має будуватися на концепції самореалізації у процесі соціальної діяльності за наявності активної допомоги з боку державних та громадських соціально-виховних інститутів.

Другий розділ “Механізми соціальної захищеності підлітків у сучасному українському суспільстві” присвячений аналізу соціальної захищеності сім'ї та підлітків у розрізі соціальної політики. Розглядаються проблеми соціально-професійної орієнтації та професійного самовизначення підлітків у контексті їхньої соціальної захищеності, розкриваються основні напрями реалізації політики соціальної захищеності підлітків.

Сімейна політика реагує на велику кількість факторів, важливу роль при цьому відіграє правове забезпечення функціонування інституту сім'ї. Невипадково соціально-сімейні відносини регулюються рядом Законодавчих актів, спрямованих на надання допомоги сім'ям, жінкам, дітям. Проте незважаючи на велику їх кількість у цій галузі, ефективність їх усе ж таки є недостатньою. Вони, як правило, спрямовані на різні типи неблагополучних та багатодітних сімей. Утім, доведено, що найбільш дійовим способом соціального захисту цих сімей є створення умов для їхньої економічної самостійності.

У зв’язку з цим особлива увага приділяється демографічній ситуації та стану здоров'я, що є визначальними показниками якості життя в суспільстві. Як показали результати дослідження 39% підлітків оцінюють стан свого здоров`я як добрий. У той же час, за твердженням медиків у підлітковому віці здоровими є лише 1,1% дітей, більш того, за період навчання кількість здорових дітей зменшується на 50%. Тому необхідно змінювати підходи до вирішення проблеми здоров’я дітей, концентрувати увагу на активній його профілактиці.

Певний наголос зроблено на поширені такого явища, як соціальне сирітство. Аналізуються основні його причини, що посилюються економічною нестабільністю, безробіттям, бідністю, зростанням злочинності та насильства у сім’ї. Показано, що відхилення у поведінці підлітків часто пов'язані саме з конфліктами в сім’ї. У світлі зазначеного розглядається класифікація типів виховання. З'ясовано, що у матеріально забезпечених сім'ях діти практично не зазнають жорстокого ставлення до себе. Відповідно простежено взаємозв’язок між матеріальним становищем сім’ї підлітка та причиною конфліктних ситуацій з батьками. Встановлено, що підлітки, які не мають проблем матеріального плану, у той час, вказують на дефіцит спілкування з батьками. Підлітки з сімей, що мають обмежені матеріальні можливості частіше конфліктують саме через матеріальні проблеми. Бідність сімей, як правило, зумовлює трудову зайнятість дітей до 15 років, що часто має вимушений характер і перешкоджає отриманню підлітками середньої освіти. Досить тісною виявляється залежність між рівнем матеріального становища батьків та задоволеністю життям підлітків (індекс задоволеності життям у цілому становить у підлітків 0,47 (в інтервалі від –1 до +1).

Тому профорієнтаційній роботі та професійному самовизначенню підлітків приділяється велика увага. Підкреслюється зростаюча роль молодіжних центрів праці та соціальних служб для молоді. Водночас результати дослідження вказали на недостатність уваги щодо профорієнтаційної роботи з боку закладів освіти. Більш того, дещо осторонь від вказаного напрямку опинилися і молодіжні організації. У зв’язку з цим докладного аналізу зазнали найбільш дієві елементи системи профорієнтації (професійна інформація, професіографія, професійна діагностика, професійна консультація, професійні проби). Так, у соціально-професійних орієнтаціях сучасних підлітків простежується тісна залежність від соціального статусу їхніх батьків. Особливо це стосується найближчих життєвих планів підлітків. Простежується тенденція, що чим вищим є соціальне положення батьків, тим закономірнішим стає бажання їхніх дітей набути відповідний соціальний статус.

Помітної ролі у працевлаштуванні молоді відіграють правові гарантії, що встановлені діючим законодавством України. Однак кількість служб, що спеціально займаються працевлаштуванням молоді не можна вважати достатньою, тим більше, що обсяги цієї роботи невпинно зростають. А відсутність в країні цілісної системи профорієнтаційної роботи серед молоді стає причиною виникнення цілої низки проблем щодо її працевлаштування.

Показово, що більшість підлітків успішне навчання у школі поєднують з успіхом і впевненістю в майбутньому дорослому житті. Бажання стати освіченими, професіоналами, успішними та упевненими у собі людьми здебільшого превалює у підлітків. Так, індекс задоволеності навчанням становить 0,45 (в інтервалі від –1 до +1), а освіта для молодого покоління стає засобом підвищення конкурентноздатності на ринку праці.

Аналізується молодіжна політика, окреслюється соціально-педагогічна робота з підлітками, де провідне місце належить соціальним службам. Встановлено, що молодь у вирішенні своїх проблем скоріше покладається на себе та на своє найближче оточення, ніж на відповідні служби. Особлива увага зосереджується на напрямах соціально-педагогічної роботи з підлітками (соціальній профілактиці, соціальному обслуговуванні, соціальних послугах, соціальній допомозі, соціальній реабілітації). Безумовно, одним із пріоритетних напрямів в діяльності центрів соціальних служб для молоді має бути профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу). Тут не обійтися без системи соціально-профілактичної діяльності, а саме соціально-педагогічної профілактики, соціально-психологічної допомоги, соціальної адаптації і реабілітації. До того ж, за результатами багатьох соціологічних досліджень, роль молодіжних організацій у вирішенні проблем молодих людей є явно недостатньою. Лише третина таких організацій спрямовує свої зусилля на вирішення різноманітних соціальних, професійних, освітніх питань молоді, забезпечення її соціального захисту. Утім, активно почали залучати до співпраці з Центрами ССМ добровільних помічників – волонтерів. Так, у рамках соціальної політики суспільство забезпечує та підтримує гарантії соціальної захищеності підлітків і тих, хто з нею працює.

У висновках наведено основні результати дослідження, визначено перспективи подальшого вивчення зазначеної проблеми. Окреслені різні сфери відносин між підлітком і суспільством, навчальним закладом і підлітком, сім’єю підлітка і суспільством. Висновки полягають у наступному:

В умовах трансформації українського суспільства важливим стає не лише своєчасне констатування чи передбачення можливих негативних наслідків різних соціальних змін, але й протистояння цим наслідкам завдяки системі соціального захисту. Проте, аналіз сучасного стану справ у цій сфері дозволяє зробити висновок про недосконалість існуючої в країні системи соціального захисту. Це пояснюється тим, що на сьогодні в Україні відсутня належна законодавча система соціального захисту не лише окремої особистості, але й різних категорій суспільства. У той час, даний інститут повинен виступати як цільова комплексна система, сформована суспільством для вирішення численних взаємозалежних соціальних і економічних проблем. У концептуальній розробці соціального захисту слід враховувати, поряд з досвідом соціальної роботи у світовій практиці, специфіку соціального захисту населення України і її регіонів.