Буко С.Л. Ціннісні орієнтири сучасного менеджменту

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито зв’язок роботи з науковими темами, сформульовано мету й завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, надано інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію результатів і публікації.

У першому розділі “Сучасний менеджмент: зміна ціннісних моделей” розглядається еволюція менеджменту XX століття; аналізується специфіка ціннісно-орієнтованого підходу в сучасному менеджменті щодо узгодження   прагматичних і гуманітарних цінностей; з'ясовується зміст понять “корпоративної соціальної відповідальності” і “соціального підприємництва” як нових принципів ціннісно-орієнтованого менеджменту транснаціональних корпорацій і українських компаній; розглядається роль PR як інструменту комунікації нових ціннісних орієнтирів бізнесу в Україні.

На підставі вивчення світової літератури з питань наукового управління показано, що в сучасному менеджменті здійснюється перехід від універсальних ціннісних моделей класичного типу – через неокласичні, соціально-психологічні (гуманістичні) і системні – до гнучкого ціннісно-орієнтованого менеджменту. У ході аналізу соціально-економічних змін у світових економіках розвинених країн з'ясовано, що причиною формування нових ціннісно-орієнтованих підходів, які беруть до уваги як прагматичні цінності прибутковості, так і гуманітарні цінності, є глобалізація, збільшення впливу міжнародних компаній на ринках і пов'язана з цим конкуренція. Тоді як традиційний класичний (раціоналістичний) менеджмент має в своїй основі “бюрократичні”, вузько прагматичні цінності, на які орієнтована діяльність організації (прибуток, продуктивність, орієнтація на результат, економічне зростання, скорочення витрат на оплату праці), сучасний менеджмент розширює ціннісний фундамент за рахунок гуманітарних орієнтирів. У свою чергу, з метою розробки підходів до класифікації та управління різними видами цінностей до практики менеджменту були адаптовані соціологічні теорії, спрямовані на вивчення цінностей.

Концепція ціннісно-орієнтованого менеджменту набула втілення, з одного боку, в управлінні гуманітарними цінностями згідно з “теорією корпоративної культури” (corporate culture), з принципами “корпоративної соціальної відповідальності” (social corporate responsibility), “соціальним підприємництвом” (social entrepreneurship) і “соціальним громадянством” (corporate citizenship), а з другого, - в управлінні новими прагматичними цінностями в рамках концепцій “ціннісної мережі” (net value), “інклюзивного управління цінністю” (inclusive value management), “управління заради цінності” (managing for value), концепції “цінностей, що конкурують” (competing values framework) і “перспективи цінності з погляду зацікавлених сторін” (stakeholder Value perspective). Виявлено, що до переваг ціннісно-орієнтованого управління можна віднести послідовну максимізацію цінності компанії; вдосконалення комунікації з інвесторами, аналітиками і зацікавленими сторонами; поліпшення внутрішньої комунікації, стимулювання інвестиції.

Нові ціннісні орієнтири сучасного менеджменту фіксуються, перш за все, в роботі транснаціональних корпорацій (ТНК), що виступають на світовій арені як активні агенти-каталізатори зміни глобальної бізнес-культури і менеджменту в цілому, який встановлює три необхідні гуманітарні виміри: а) індекс корпоративної соціальної відповідальності (СКВ) – сприяння розвиткові освіти, мистецтва, виділення цільових грантів, підтримка місцевого співтовариства; б) індекс інвайроменталізму (сприяння захистові навколишнього середовища); в) індекс рівності – надання рівних можливостей працевлаштування через антидискримінаційну політику.

У результаті проведеного аналізу встановлено, що новий ціннісний напрям управлінської думки набув значного практичного поширення на Заході, в роботі ТНК і МНДО і поступово освоюється українським менеджментом у відділеннях міжнародних організацій. Як приклади ціннісно-орієнтованого управління в дисертації наводяться проекти “соціального підприємництва (СП)” і “соціальної корпоративної відповідальності (СКВ)” ТНК в Україні, розглядаються особливості впровадження нових концепцій у роботу бізнесу, аналізуються причини критики соціально-відповідальної поведінки бізнесу і недовіри з боку широкої громадськості.

У дисертації підкреслюється, що лояльність сучасного бізнесу до зміщень ціннісних стратегій від суто фінансової орієнтації до комплексного підходу зумовлена чітким розумінням ідеологами ТНК стійкого позитивного зв'язку між соціально відповідальною поведінкою компанії і прибутковістю інвестиційного капіталу, цінами на акції, преференціями з боку покупців, надійністю кадрового складу. Отже, враховується необхідність орієнтації на гуманітарні цінності як на додатковий чинник підвищення конкурентоспроможності бізнесу. Нові гуманітарні цінності зафіксовано в місії організацій, глибоко запроваджено у роботу відділів ПР у корпораціях, за допомогою яких і відбувається їх рух всередині і зовні компаній. Однією з особливостей ціннісно-орієнтованого менеджменту бізнесу України є активне використання ПР як інструменту транслювання декларованих гуманітарних орієнтирів.

У другому розділі “Ціннісні орієнтири менеджменту Міжнародних неприбуткових недержавних організацій (МНДО)” розглядається сфера діяльності і специфіка активності міжнародного третього сектора; структуровано ціннісні орієнтири менеджменту МНДО; проаналізовано складності роботи МНДО в Україні; наведено приклади успішної міжсекторної взаємодії.

Беручи активну участь у міжнародному розвитку і керуючись загально-гуманітарними цінностями у своїй роботі, МНДО сформулювали, структурували й актуалізували значущість глобальних гуманітарних цінностей розвитку на рівні міждержавних договорів і громадських асамблей. Саме завдяки МНДО на міжнародній арені було висунуто вимоги (Глобальний Договір ООН) до нових форм відповідальності бізнесу – соціальної, екологічної, гуманітарної, зросли суспільні очікування відносно ролі бізнесу в соціумі, унаслідок чого змінилося зовнішнє середовище роботи ТНК. Концептуальна демократична орієнтація, визнання культурних цінностей чинниками управління організацій МНДО безпосередньо впливає на формування широкої гуманітарної місії і відповідних ціннісних орієнтирів управлінського персоналу.

Основні МНДО, що працюють в Україні, – це АЙРЕКС (IREX), АКСЕЛЗ (ACTR ACCELS), Інтерньюз Нетворк (Inte ews Network), Інтерньюз Україна (Inte ews Ukraine), Фулбрайт (Fullbright), Національний Фонд Підтримки Демократії (National Endowment for Democracy –NED), Дім Свободи (Freedom House), Консорціум Економічних досліджень і освіти (EERC), Польсько-Американсько-Українська Ініціатива (PAUCI), Фонд Євразія (Eurasia Foundation), Каунтерпарт Інтернешнл (Сounterpart Inte ational), ЮКАН (UCAN). В окрему категорію виделено роботу ООН в Україні. На першому етапі (1991-1997 роки) МНДО приділяли увагу питанням розвитку основних засад і інфраструктури ринкової економіки. У подальший період (1997-2003 роки) - поглибленню структурних, правових реформ, демократизації суспільства, забезпеченню постійного економічного зростання, підтримці екологічної і ядерної безпеки, підвищенню рівня і поліпшенню якості життя людей у регіонах, відродженню культури і духовності. З 2004 року можна спостерігати перехід від суто фінансового і технічного сприяння до партнерства. Нові програми передбачають, перш за все, інвестиції в малий і середній бізнес, партнерство між навчальними і медичними закладами, недержавними організаціями, містами, діловими і професійними об'єднаннями, обмін студентами, фахівцями і працівниками та підприємцями розвинених країн і країн, що розвиваються. Загалом за період незалежності Україна отримала 4 млрд. доларів США у формі міжнародної технічної допомоги.

Присутність МНДО в Україні пов'язана з низкою складностей, викликаних економічними, культурними і соціальними особливостями країн, які розвиваються, що часто призводить до формування певної недовіри місцевого населення і політичних структур до цілей і завдань проектів МНДО. В результаті аналізу виділено декілька чинників, які впливають на недовіру громадян України до діяльності МНДО: по-перше, недостатня інформованість населення про цілі і завдання роботи міжнародного третього сектора, що призводить до нерозуміння особливостей діяльності МНДО, формування різного роду міфів про них; по-друге, фінансовий чинник - корупційні скандали, непрозорість у розподілі коштів; по-третє, політичний чинник - недовіра населення до джерел і мети західного фінансування, сприйняття МНДО як суб'єктів політичної і ідеологічної боротьби. Аналіз моніторингу довіри показав, що, незважаючи на початкову соціально-корисну місію, низька інформованість, політична упередженість і невисокий рівень довіри до міжнародного третього сектора з боку українського населення є невід'ємними чинниками зовнішнього середовища.

В результаті проведеного дослідження виявлено комунікативну модель міжсекторної взаємодії (сross-sectoral collaboration), відповідно до якої МНДО формують довірче ставлення урядів розвинених країн і країн, що розвиваються, до роботи міжнародного третього сектора, безпосередньо впливаючи при цьому на взаємовідносини МНДО і ТНК на світовій арені, транслюючи гуманітарні цінності розвитку в роботу держави і бізнесу.

В Україні є приклади ефективної міжсекторної взаємодії МНДО і бізнесу, в рамках якої проявилися новітні гуманітарні особливості ціннісного управління. Аналіз глибинних інтерв'ю менеджерів україно-американського проекту технічної допомоги МНДО IREX “Українська програма партнерства ЗМІ” дає матеріал для розуміння уявлень американських менеджерів про ціннісно-цільові орієнтири участі малого і середнього бізнесу в програмах міжнародного розвитку. До них належать загальнодемократичні цінності розвитку свободи слова, прав людини на інформацію, обмін професійним і культурним досвідом, пізнавальні інтенції відносно інших країн, участь у розвитку освіти й міського середовища, прагнення власників бізнесу до розвитку своїх співпрацівників шляхом участі у таких програмах.

У третьому розділі дисертації “Ціннісні пріоритети менеджерів МНДО в Україні” на підставі результатів емпіричного дослідження виявляються специфіка культурної компетентності й ціннісні пріоритети менеджерів МНДО, розглядаються особливості ціннісної взаємодії менеджерів як представників різних ділових культур.

Західні ТНК і МНДО привносять в Україну нові правила ринкової економіки, менеджменту і ділової взаємодії в цілому. На прикладі національних ціннісних досліджень показано, що цінності українського населення відрізняються від цінностей населення в країнах з розвиненою капіталістичною економікою і з тривалими демократичними традиціями, що у свою чергу, позначається на крос-культурній співпраці. Вивчення соціальних чинників і феноменів впливу нових тенденцій міжнародного менеджменту на ділове середовище України допомагає визначити реальні координати напрямів трансформації сучасного менеджменту і українського суспільства в цілому.

На підставі результатів емпіричного дослідження автор показує, що топ-менеджери МНДО в Україні, орієнтуючись на соціальну корисність, враховуючи особливості національних культур, керуючись постулатами ціннісно-орієнтованого управління, а також зазнавши певних змін в процесі соціалізації та інкультурації в країні перебування, починають виконувати функції “агентів змін”. Встановлено механізми і способи участі агентів змін у трансляції і впровадженні загальногуманітарних цінностей міжнародного розвитку в Україні, у формуванні ціннісних пріоритетів українського ділового середовища за допомогою культурно зумовленої комунікативної компетентності і крос-культурної сприйнятливості, які сприяють подоланню комунікаційних бар'єрів та успішній трансмісії цінностей. Крос-культурна компетентність, у свою чергу, формується з гуманітарної освіти, досвіду, знань і навичок роботи у полікультурному середовищі. Проведене дослідження показує, що зарубіжні менеджери-експати МНДО, здебільшого, не мають базової управлінської освіти (МВА, MPA, MPP), а є гуманітаріями з великим досвідом крос-культурної роботи в інших країнах, добрим знанням російської мови. Виявлено, що під час найму на роботу менеджерів до МНДО враховується міра засвоєння гуманітарних знань (гуманітарна компетентність) співробітника, а також міра відповідності цінностей співпрацівника цінностям та місії організації.

Основним механізмом взаємодії у полікультурній команді респонденти визначають комунікацію, в рамках якої гуманітарна освіта і лінгвістична підготовка розглядається, з одного боку, як інструмент трансляції інформації, а з другого – як додатковий засіб вивчення менталітету країни-партнера. У роботі констатується, що крос-культурна взаємодія українських і західних менеджерів можлива саме завдяки високому рівню культурної компетентності обох сторін і визнання важливості комунікації на декларативному рівні у формі “ідеальної моделі”. Однак, на практиці у роботі менеджерів МНДО спостерігається неузгодження (дисоціація) між декларативним і поведінковим варіантом.

Дані дослідження свідчать про наявність конфліктної та консенсусної фази у взаємодії українських і американських менеджерів МНДО, в ході якої здійснюється трансмісія демократичних, ринкових і культурних цінностей. Визначено основні лінії конфліктів, зумовлені особливостями української ділової культури: висока дистанція влади; колективізм і пасивність; партикуляризм відносно правил і законів; синхронізація часу і орієнтація на процес; приписуваний статус, а також динаміка консенсусу: “лідер-лідер” (посилення зовнішнього локусу контролю українських менеджерів), формат взаємодії “універсалізм” (динаміка відходу української ділової культури від партикулярного сприйняття законів і результатів), новий робочий режим “послідовності часу” і орієнтація на результат, спрямованість на “досягнення статусу” (кар'єрне зростання за власний рахунок).

У дисертації обґрунтовується позиція, що в рамках діяльності МНДО співпраця зарубіжних колег з українськими менеджерами сприяє формуванню в Україні верстви вітчизняних менеджерів, котрі діятимуть як “адаптери” цінностей нової ділової культури, зміцнюючи гуманітарну перспективу розвитку суспільства.