ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У світовому економічному просторі відбувається складний за своєю природою перехід від індустріального технологічного устрою до постіндустріального, в якому домінуючу роль рушійних сил розвитку беруть на себе високі технології, інформатизація й економіка знань. З урахуванням світових тенденцій уряд України поставив за мету трансформувати весь спектр економічних можливостей і відносин держави відповідно до обраного курсу інноваційного розвитку. Проте державна політика зіткнулася з багатоскладністю як власне економічних трансформацій і реформ, так і з численними внутрішніми суперечностями, більшість з яких найгостріше проявляють себе на регіональному рівні, де саме й відбувається об'єднання первинних ланок виробництва, первинних ринків і первинних систем територіального управління. У таких умовах регіональна політика набуває особливого статусу провідника реформ, а її функціональні механізми й програми претендують на роль головних інструментів управління розвитком регіонів і країни в цілому.

Природно, що до такого повороту подій економічна наука виявилась недостатньо підготовленою, і сьогодні існує певний розрив між практикою прискорених змін і науковим забезпеченням цих процесів. У першу чергу це стосується розробки стратегії та механізмів розвитку економіки країни, визначення інноваційного потенціалу регіонів. Питання інноваційного розвитку регіонів і формування їх конкурентоспроможності знайшли відображення в роботах класиків: А. Маршала, М. Портера, А. Сміта, нобелевських лауреатів, Дж.Стіглера, М. Туган-Барановського, Й. Шумпетера. Теоретичні й прикладні аспекти активізації інноваційної діяльності на державному і регіональному рівнях досліджено в наукових працях відомих сучасних вчених і практиків: О.Амоші, А.Ачкасова, П. Бубенка, В. Геєця, З. Герасимчук, А. Голикова, Б.Данилішина, М. Долішнього, М. Кизима, Г. Ковалевського В. Коюди, Б.Малицького, В. Онищенка, Г. Онищука, В. Семиноженка, В. Соловйова, В.Торкатюка, М. Чумаченка, Л. Шутенка та інших вчених. Проведеними дослідженнями запропоновано базові орієнтири для оцінки загального економічного, у тому числі експортного, потенціалу, розроблено наукові підходи й рекомендації щодо оцінки конкурентоспроможності країни або окремого підприємства. Проте в цілому проблема оцінки інноваційного потенціалу як комплексного і найбільш ефективного ресурсу розвитку регіонів залишається відкритою, більше того вона стає гальмуючим чинником практики розробки проектів, програм і сценаріїв соціально-економічного розвитку регіонів. Щоб ці програми мали високий рівень якості, необхідна достовірна оцінка початкової бази планування, в нашому випадку – інноваційного потенціалу регіонів України. Ця нагальна потреба та її вирішення в методичному й науково-практичному плані зумовила актуальність дисертаційного дослідження і стала підставою для вибору теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики держбюджетних науково-дослідних робіт Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського „ХАІ”, тематичних планів Міністерства освіти і науки України, зокрема „Дослідження й моделювання впливу фінансових механізмів на ефективність виробництва в аерокосмічній техніці» (номер державної реєстрації № 0103U005067 від 01.01.2003); „Організація внутрішньофірмового фінансового планування на підприємствах наукоємного виробництва» (номер державної реєстрації № РК 0106U001066 від 01.01.2006). При цьому автором запропоновано й розроблено моделі й методи оцінки інноваційного потенціалу підприємств аерокосмічної галузі. Результати дисертаційного дослідження також були складовою частиною  наукових розробок Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України з теми «Організаційно-економічні основи формування та реалізації регіональної інноваційної політики (на прикладі Харківської області)» (номер державної реєстрації № 0106U003478 від 10.01.2006). При цьому автором запропоновано кібернетичну модель управління інноваційним розвитком регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування й розробка науково-методичних рекомендацій з удосконалення інструментарію оцінювання інноваційного потенціалу регіонів.

Для досягнення означеної мети в роботі поставлено й вирішено такі теоретичні й практичні завдання:

уточнення наукової термінології у сфері розробки інноваційної стратегії розвитку регіонів;

теоретико-методична постановка проблеми оцінювання потенціалу регіонів та інноваційного потенціалу зокрема;

обґрунтування вибору показників оцінки інноваційного потенціалу, їх групування і включення до інтегральних схем оцінки;

розробка алгоритмічних схем оцінювання інтегральних і базових показників інноваційного потенціалу регіонів за основними компонентами інновацій;

проведення  розрахунків інноваційного потенціалу регіонів України на базі  статистичних даних з урахуванням взаємозв’язку регіональних і галузевих пропорцій;

оцінка впливу показників інноваційного потенціалу на інтегральний показник динаміки розвитку регіону за період 2004 – 2006 рр.;

розробка рекомендацій щодо організаційно-інформаційного забезпечення інноваційних процесів в регіонах шляхом удосконалення існуючої системи управління.

Об’єктом дослідження обрано інноваційні процеси регіонального рівня.

Предмет дослідження – структура потенціалу й інформаційна база інноваційного розвитку, методи, алгоритми й показники оцінювання інноваційного потенціалу регіону, технології управління економічним розвитком регіонів.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є методологія й загальнонаукові принципи здійснення комплексних економічних досліджень, система економічних законів трансформаційного етапу розвитку й категорій ринкової економіки, що визначають методи дослідження інноваційно-інвестиційних процесів на регіональному рівні, теорія інноваційного розвитку економіки, фундаментальні труди вітчизняних і закордонних учених з питань управління інноваційним розвитком.

У роботі використано: методи спостереження, логічного аналізу, історичного і ситуативного підходу – для постановки проблеми і вивчення об’єкта дослідження; вибіркового анкетування, перевірки гіпотез –  для виявлення думки вчених і спеціалістів про особливості інноваційного процесу в Україні; статистичні методи аналізу – при оцінці інноваційного стану регіонів; метод системно-структурного аналізу – для вибору показників оцінювання; таксонометричний метод – для розрахунку показників рівня інноваційного потенціалу регіонів і галузей; ітеративний метод кластерного аналізу середніх –  при групуванні регіонів і галузей за рівнем інноваційного потенціалу; метод аналізу ієрархій і ранжування –  для визначення комплексного критерію вибору стратегій розвитку; графічний і графіко-аналітичний методи – для наочного зображення системних уявлень при моделюванні структур, взаємозв’язків і процесів регіонального інноваційного  розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні комплексу теоретико-методичних положень щодо оцінки інноваційного потенціалу окремого регіону і має своїм змістом таке:

удосконалено:

– систему показників оцінки інноваційного потенціалу, до якої поряд з кількісно вимірюваними показниками включено показники якісної оцінки стану регіону, а саме  коефіцієнти коригування базової величини потенціалу за результатами експертного оцінювання, розрахованих шляхом поєднання в одній методиці елементів експертного опитування й соціологічного дослідження;

– структурну модель визначення складових частин інноваційного потенціалу, яку представлено дворівневою ієрархічною конструкцією, де на першому рівні (зовнішньому) взаємодіють фактори регіональної політики, економіки знань та інвестиційний клімат в регіоні, а на другому (внутрішньому) – людський капітал, високі технології, науково-освітній потенціал, інноваційний менеджмент і регіональна інфраструктура;

– таксонометричний метод рейтингового ранжування регіонів за рівнем інноваційного розвитку на основі ітераційного алгоритму проведення розрахунків показників, ієрархічно взаємозв’язаних за рівнем узагальнення, що дозволяє врахувати більший набір суттєвих характеристик інноваційного потенціалу та покращити кінцеві результати оцінювання;

дістали подальшого розвитку:

– визначення регіону як економіко-просторового об’єкта інноваційного розвитку. На відміну від існуючих підходів, в авторській інтерпретації поняття „регіон” акцент зміщено з показників потенціалу на механізм його використання та доведено, що в економічному змаганні регіонів перемагають ті з них, які впроваджують більш ефективні механізми розвитку, ніж ті, що мають більший економічний потенціал;

– механізми оцінки й прогнозування розвитку інноваційного потенціалу на основі адаптації методу факторних експериментів для аналізу економічних процесів завдяки розробці відповідного розрахункового алгоритму, який відображає взаємозв’язок між параметром оптимізації (обсягом інноваційної продукції) і факторами експерименту (загальним обсягом інноваційних витрат та кількістю інноваційно активних підприємств і видів освоєної інноваційної продукції);

– організаційно-інформаційне забезпечення регіонального інноваційного розвитку, яке у сукупності становить: структурні зв’язки регіональної інноваційної системи з її моніторингом і базою даних інноваційного потенціалу; графоаналітичний інструментарій для наглядного відображення логічних і структурних пропорцій інноваційного потенціалу; функціональні задачі системи управління інноваційним розвитком регіону, що підвищує загальний рівень взаємодії потенціалу з механізмами досягнення економічної збалансованості регіону й пропорціями галузевої структури.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що виконані в дослідженні обґрунтування й розробки доведено до рівня конкретних методичних і практичних рекомендацій, алгоритмів проведення розрахунків, реальних схем і моделей, спрямованих на вдосконалення практики оцінки інноваційного потенціалу, методів формування стратегічних планів розвитку, узгодження галузевих і територіальних програм на базі оцінок інноваційного потенціалу регіонів.

Запропоновані у дисертації розробки, що мають прикладний характер, набули практичного використання в наукових розробках Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України (довідка № 166 від 14.04.2008), Харківської обласної державної адміністрації «Головне управління зовнішньоекономічних зв'язків і європейської інтеграції» (довідка № 01-06/549 від 06.07.07); Ради з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харків (довідка № 4/07 від 06.07.07); Харківського державного авіаційного  виробничого підприємства (довідка № 44/12 від 10.07.07). Окремі положення дисертації використано також у навчальному процесі на кафедрі „Фінанси” Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського „ХАІ” при викладанні дисципліни «Інвестиційний аналіз» (довідка № 143 від 10.07.07).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці методичних рекомендацій щодо розрахунку показників інноваційного потенціалу регіонів і галузей промисловості, на підставі яких отримано регіональні й галузеві рейтинги; обґрунтуванні взаємозв'язку регіонального й галузевого аналізу інноваційного потенціалу і адаптації методу факторних експериментів для прогнозування  рівня розвитку інноваційного потенціалу.

Дисертація є самостійною науковою роботою. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора. Особистий внесок автора в ці спільні публікації відображено в списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи доповідались і дістали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції