Сердюк Ю.О. Соціальний захист членів сімей працівників органів внутрішніх справ України

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання, підкреслено теоретичну і практичну значимість роботи, наведено дані, що свідчать про апробацію дисертації та її наукових висновків.

Розділ 1 “Загальна характеристика соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України” містить два підрозділи. У підрозділі 1.1. “Історико-правова природа виникнення поняття соціального захисту” обґрунтовано актуальність та надзвичайну важливість інституту соціального захисту населення України на сучасному етапі розвитку держави, дослідженні теоретичні підходи відомих науковців до визначення поняття “соціальний захист” та “соціальне забезпечення”, надається власне бачення поняття соціального захисту і співвідношення понять “соціальний захист” та “соціальне забезпечення”, а також визначається місце кожного з них в праві соціального забезпечення. Аналізуючи точки зору вчених на зміст вказаних понять автором виокремлюються наступні підходи щодо їх співвідношення: 1) поняття “соціальне забезпечення” і “соціальний захист” є синонімами і співпадають; 2) поняття “соціальне забезпечення” неадекватне поняттю “соціальний захист”, їх різниця пояснюється неправильністю перекладу широко розповсюдженого в багатьох країнах світу загальновизнаного терміну “social security”, який можна перекласти як “соціальна безпека”, “соціальна захищеність”, “соціальний захист”; 3) “соціальний захист” більш ширше поняття і містить елементи, які не входять у поняття “соціальне забезпечення”; 4) “соціальне забезпечення” - більш ширше поняття, при цьому порівняння здійснюється в організаційно-правовому аспекті. Автором обґрунтовується позиція згідно якої поняття “соціальний захист” є набагато ширшим, ніж поняття “соціальне забезпечення”. Вказується, що при визначенні правової природи соціального захисту, необхідно спиратися на основний закон нашої держави - Конституцію України (ст. 46), виходячи зі змісту якої соціальний захист охоплює тер­мін “соціальне забезпечення” і містить елементи, що не входять до поняття соціального забезпечення.

Під соціальним захистом дисертант розуміє систему заходів матеріального та нематеріального характеру, реалізація яких обумовлена соціальною спрямованістю держави на забезпечення життєвих потреб людини та її сім’ї, створення умов для гідного їх існування при настанні певних обставин. Під нематеріальними заходами розуміється соціальна робота, яка проводиться із громадянами, починаючи з допомоги в оформленні страхових сум, пенсій, тощо, закінчуючи підтримкою їх культурного та освітнього рівня.

У підрозділі 1.2. “Поняття та заходи соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України” досліджуються специфіка служби в органах внутрішніх справ та положення сімей працівників органів внутрішніх справ, визначається поняття “соціальний захист членів сімей працівників органів внутрішніх справ”, досліджуються заходи соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України.

Основною метою соціального захисту виступає всебічне забезпечення працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей, яке компенсувало б ті обмеження, що встановлені для працівників органів внутрішніх справ у діючому законодавстві, та умови служби, притаманні цьому правоохоронному органу. Так, для служби працівників органів внутрішніх справ характерні значні фізичні, психологічні й емоційні перевантаження: це і стресові ситуації, і реальна небезпека служби, оскільки вона часом пов¢язана з фізичним і психічним опором з боку правопорушників, який нерідко переходить у відкрите зазіхання на життя і здоров'я працівника органу або підрозділу внутрішніх справ; це і несення служби в нічний час, у вихідні і святкові дні, і в цілому - ненор­мованість робочого часу; несення служби в екстремальних ситуаціях (під час стихійних лих, оголошення надзвичайного стану, групових порушень громадського порядку тощо).

Під соціальним захистом членів сімей працівників органів внутрішніх справ слід розуміти систему матеріальних і нематеріальних заходів, які вживаються державою щодо забезпечення сімей працівників органів внутрішніх справ, і спрямовані на задоволення соціально-еконо­мічних, побутових, культурно-освітніх потреб та створення умов для гідного їх існування. Заходами соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України є: державне обов¢язкове особисте страхування; державне пенсійне забезпечення; медичне обслуговування; державна соціальна допомога; пільги та компенсації, соціальні послуги.

У підрозділі автор здійснює аналіз діючого законодавства України про страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України. Проводиться ретельний аналіз такої юридичної категорії як “державне обов'язкове особисте страхування працівників органів внутрішніх справ”. Зазначається, що суб'єктами даного виду страхування виступають застраховані особи рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ України, а в окремих випадках – їх спадкоємці, страхувальники та страховики.

Вказується, що знаходячись на службі у держави та виконуючи великий обсяг службових обов’язків, покладених на нього безпосередньо державою, працівник міліції знаходиться у стані постійного ризику своїм життям і здоров’ям, що збільшує процент ймовірності настання страхового випадку. І тому, при реалізації задач, поставлених перед ним державою, відповідальність за життя та здоров’я міліціонера повинна нести безпосередньо держава. А, отже, на думку автора, було б абсолютно обґрунтованим, враховуючи саме статус працівника ОВС, визначити державне особисте страхування даної категорії як обов’язкове, тобто, включити його в перелік обов’язкових видів страхування, передбачених Законом України “Про страхування”.

Дисертант відмічає, що важливим заходом соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ є пенсійне забезпечення. Разом з тим, члени сімей працівників органів внутрішніх справ є суб’єктами лише одного виду пенсійного забезпечення, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”. Так, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, які перебували на їх утриманні.    

З точки зору дисертанта під пенсією у разі втрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, які призначаються у разі смерті годувальника або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім непрацездатним членам сім’ї, які знаходилися на його утриманні, у розмірах, порівняних до його минулого заробітку. Зазначається, що Україна, прагнучи стати дійсно соціальною та правовою державою, на законодавчому рівні встановила один із найширших переліків членів сімей, які підлягають пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника. У багатьох зарубіжних країнах до кола осіб, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника, включено лише одного з подружжя, який залишився, і дітей.

Стосовно пільг якими користуються члени сімей працівників органів внутрішніх справ слід зазначити, що з одного боку, сім’я працівника органів внутрішніх справ виступає спеціальним суб’єктом правовідносин стосовно надання та користування певними пільгами. Це пов’язано із професійною діяльністю працівника органів внутрішніх справ, з урахуванням якої держава забезпечує їх та членів їх сімей певним обсягом пільг. А з іншого боку, члени сімей працівників ОВС є громадянами нашої держави та можуть виступати суб’єктами правовідносин щодо надання соціальних пільг на загальних підставах.

Автором проаналізовано систему пільг, якими держава наділяє працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей. На основі цього аналізу зазначається, що з огляду на неодноразове призупинення та скасування окремих пільг для працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей, які мають важливе значення для добробуту та морального клімату останніх сьогодні існує необхідність у більш чіткому закріпленні цих пільг з метою недопущення їх призупинення чи скасування різними законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.

Досліджуючи заходи соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ, автор звертає увагу на соціальну роботу, яка проводиться в органах внутрішніх справ з сім’ями працівників органів внутрішніх справ. Зазначається, що важливим напрямком соціальної роботи в цих органах є матеріальна та моральна підтримка сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ. Її рівень сьогодні досить високий, але все ж таки недостатній, про що свідчать результати проведеного дисертантом соціологічного дослідження.

В підрозділі надаються науково-обґрунтовані рекомендації спрямовані на підвищення рівня соціальної роботи з сім’ями загиблих працівників органів внутрішніх справ, а саме:

- створити окрему групу у складі підрозділів по роботі з персоналом управлінь внутрішніх справ в областях, на транспорті, м. Києві та м. Севастополі, яка безпосередньо займалась би соціальною роботою з сім’ями загиблих працівників органів внутрішніх справ;

- нормативно закріпити обов’язки, які покладаються на працівників такої групи, а також закріпити працівників останньої за певними напрямками роботи (наприклад, оздоровленням та медичним забезпеченням займається один працівник, допомогою в оформленні документів для вступу в навчальні заклади, організацією підготовчих курсів – другий, вирішенням питання забезпечення житлом – третій тощо);

- налагодити фінансування заходів спрямованих на підтримку сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ з Державного бюджету;

- забезпечити залучення спонсорських та інших джерел фінансування до цього напрямку соціальної роботи;

- проводити постійний моніторинг матеріального стану сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ з метою забезпечення їх своєчасною допомогою;

- поліпшувати умови оздоровлення, контролювати організацію відпочинку та оздоровлення дітей загиблих працівників органів внутрішніх справ в санаторіях;

- встановити посилену дисциплінарну відповідальність керівників органів внутрішніх справ за невиконання або неналежне виконання соціальної роботи з сім’ями загиблих працівників органів внутрішніх справ.

Розділ 2 “Соціальний захист членів сімей працівників органів внутрішніх справ України, які загинули (померли) у період проходження служби” складається з двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Правове регулювання порядку оформлення та отримання страхової суми членами сімей працівників органів внутрішніх справ України, які загинули (померли) у період проходження служби” аналізується правовий порядок оформлення та отримання страхових сум членами сімей працівників органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби, досліджуються джерела страхових платежів з державного обов'язкового особистого страхування працівників органів внутрішніх справ України та порядок виплати страхових платежів з даного виду страхування.

В підрозділі на основі дослідження специфічних ознак даного виду страхування дається його визначення. Так, під державним обов’язковим особистим страхуванням працівників органів внутрішніх справ автор розуміє спеціальний вид страхування, об’єктом якого є фінансова допомога, пов’язана з життям, здоров’ям та працездатністю осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, що спрямована на забезпечення захисту їх або членів їх сімей від матеріальних труднощів, які можуть виникнути у разі настання інвалідності або загибелі (смерті) годувальника. Суб’єктами державного обов’язкового особистого страхування працівників органів внутрішніх справ є застраховані особи рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України, а в окремих випадках - їх спадкоємці, страхувальники та страховики.

На основі проведеного аналізу даного заходу соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ автором викладені наступні науково-обгрунтовані пропозиції. Так, необхідно удосконалити порядок оформлення та отримання страхової суми членами сімей працівників органів внутрішніх справ України, які загинули (померли) у період проходження служби шляхом спрощення процедури оформлення та отримання страхової суми. З огляду на те, що життя людини це найвища соціальна цінність, яку не можна виміряти в грошовому еквіваленті, а тим більше життя, яке віддано під час захисту інтересів окремої людини, народу та держави в цілому, необхідно підвищити розмір страхової суми, яка виплачується спадкоємцям загиблого працівника органів внутрішніх справ.

У підрозділі 2.2. “Правове регулювання порядку призначення та отримання пенсій у разі втрати годувальника членами сімей працівників органів внутрішніх справ України” досліджується правовий порядок оформлення та отримання пенсій у разі втрати годувальника членами сімей працівників органів внутрішніх справ України.

Дисертантом зазначається, що у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей, загиблих, померлих або зниклих безвісти осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які знаходилися на їх утриманні. При цьому члени сім’ї вважаються утриманцями, якщо вони були на його повному утриманні або отримували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Вказується, що склад сім’ї за правом про пенсійне забезпечення не збігається зі складом сім’ї за цивільним правом. У праві пенсійного забезпечення у випадку втрати годувальника існує таке поняття як „пенсійна сім’я”, під якою розуміється сукупність тих членів сім’ї померлого годувальника, які підлягають забезпечен­ню в разі його смерті. В Україні, як свідчить порівняльний аналіз закордонного та вітчизняного законодавства, прийнято один із найширших переліків членів сім’ї, які підлягають пенсій­ному забезпеченню. У багатьох зарубіжних країнах до кола осіб, які мають право на пенсію, включено лише одного з подружжя і дітей.

В підрозділі проводиться дослідження визначення такої правової категорії як “утримання”. Автор виділяє два випадки визнання члена сім’ї утриманцем: якщо він перебував на повному утриманні годувальника або не перебував на повному утриманні годувальника, але отримував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування. Також в межах підрозділу автор досліджує такі правові категорії як: встановлення батьківства та визнання безвісно відсутнім.

Вказується на те, що пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім’ї померлого вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, - довічно. Однак, на думку автора, у випадку коли годувальник загинув, помер, або пропав безвісти в період проходження служби, або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що мали місце під час служби, слід встановити утриманцям довічне забезпечення в якості не тільки матеріальної, а й моральної компенсації за втрату годувальника.

В якості пропозиції автор пропонує в законодавстві про пенсійне забезпечення передбачити можливість виплати недоотриманих з причини смерті сум пенсії не тільки членам родини померлого, але і будь-якій особі, яка утримувала пенсіонера.

Розділ 3 “Державна соціальна допомога як захід соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України” складається із двох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Поняття допомог та їх класифікація” досліджуються точки зору фахівців права соціального забезпечення щодо змісту терміну “допомога”, проводиться аналіз запропонованих різними авторами класифікацій допомог, визначаються специфічні ознаки допомог та поняття останньої, наводиться власне розуміння критеріїв класифікації допомог.

В підрозділі зазначається, що державна допомога сім’ям працівників органів внутрішніх справ є одним з найважливіших заходів соціального захисту, що спрямований на матеріальну підтримку сімей під час виникнення певних життєвих обставин. Саме з сім’єю пов’язані такі чинники життєздатності суспільства, як генетичний, інтелектуальний, етнічний фонди, якість фізичного і духовного здоров’я, зв’язок поколінь, збереження моральних та культурних цінностей, забезпечення необхідного рівня соціального порядку.

Звертаючись до різних точок зору вчених (Р.І. Іванової, І.М. Сироти, К.Н. Гусова, Е.Г.Тучкової, О.В. Лавриненка) щодо поняття “допомога”, автором виокремленні наступні ознаки цього явища: 1) грошова форма; 2) спрямованість на відшкодування втраченого заробітку або надання додаткової матеріальної допомоги; 3) законодавча визначеність випадків, з настанням яких у громадянина виникає право на отримання допомоги; 4) певна різноманітність джерел фінансування допомог.

Досліджуючи існуючі сьогодні класифікації допомог, автор зазначає, що найбільш глобальним є поділ допомог в залежності від джерел фінансування на страхові допомоги та державні соціальні допомоги. В першому випадку виплати допомог здійснюють страхові фонди в другому державний та інші бюджети. Також допомоги можна розділити на групи за такими підставами: за тривалістю – на одноразові, періодичні, та щомісячні допомоги; за спрямованістю – на ті, що спрямовані на відшкодування втраченого заробітку та ті, що спрямовані на надання додаткової матеріальної допомоги; за колом осіб на які поширюються; за силою нормативного акту, якими вони встановлені.

Страхові допомоги – це грошові виплати, які виплачуються одноразово або періодично з страхових фондів при настанні певних життєвих обставин. Залежно від виду страхування страхові допомоги можна розділити на: 1) допомоги, зумовлені народженням дитини; 2) допомоги в разі тимчасової непрацездатності; 3) допомоги у зв’язку з безробіттям; 4) страхові виплати у зв’язку з нещасним випадком і професійним захворюванням; 5) допомога на поховання.

У підрозділі 3.2. “Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги членам сімей працівників органів внутрішніх справ України” досліджується порядок та механізм призначення та отримання членами сімей працівників органів внутрішніх справ України державної соціальної допомоги.

Автором зазначається, що на відміну від страхових допомог державні соціальні допомоги виплачуються особам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового соціального страхування. Виплати таким особам здійснюються з коштів Державного бюджету України та інших бюджетів. Залежно від соціального ризику можна виділити наступні види державних допомог: а) допомоги сім’ям з дітьми; б) допомоги малозабезпеченим сім’ям; в) допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства; г) допомоги на поховання.

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. В той же час зазначений порядок витрат не стосується виплати допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Покриття витрат на виплату зазначеного виду державної допомоги цим категоріям жінок здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на ці цілі органам внутрішніх справ. Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми призначаються і виплачуються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікунів, піклу­вальників). Однак допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа осіб началь­ницького і рядового складу органів внутрішніх справ призна­чається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Поряд із загальними видами державних соціальних допомог законодавством передбачені і специфічні види державних допомог сім’ям працівників органів внутрішніх справ. Так, Законами України “Про міліцію” (ст. 23) та “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” (ст. 9; ч. 4 ст. 61) члени сімей працівників органів внутрішніх справ мають право на такі види державних допомог: 1) одноразову допомогу членам сім’ї або утриманцям працівника органів внутрішніх справ, який загинув при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю; 2) одноразову допомогу членам сім’ї або особі, яка здійснила поховання пенсіонера органів внутрішніх справ.

В підрозділі зазначається, що сьогодні соціальне законодавство і зокрема нормативно-правові акти, які закріплюють державні допомоги сім’ям з дітьми, не достатньо впливають на демографічну ситуацію в країні. Сучасна ситуація свідчить про те, що країни колишнього Радянського Союзу зараз знаходяться в стані глибокої демографічної кризи, яка є наслідком того, що ще з 1986 року розпочалося падіння народжуваності і зростання смертності. Одним з шляхів виходу з цієї ситуації автор вважає негайну розробку справді дієвої системи державного захисту сім’ї, яка буде дійсно стимулювати народжуваність дітей. Важливим елементом такої системи є встановлення високих щомісячних допомог сім’ям, які виховують двох чи більше дітей, вирішення квартирного питання для цих сімей в першочерговому порядку тощо.