Львова Є.О. Правове регулювання міжнародного економічного правопорядку

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації і рівень її розробки, визначається її мета і завдання, надається характеристика методів, використаних автором, формулюється наукова новизна і викладаються основні положення, які виносяться на захист, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, розкривається наукове і практичне значення отриманих результатів, а також рівень її апробації.

У першому розділі „Концептуальні й теоретичні аспекти генезису і розвитку міжнародного економічного права як правової основи міжнародного економічного правопорядку” здійснено аналіз наукової розробки теми, з’ясовані ключові категорії дослідження.  Структура розділу складає чотири підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Поняття і сутність міжнародного економічного права» висвітлено основні правові ідеї та концепції, які визначають сутність та особливості міжнародного економічного права як правової основи міжнародного економічного правопорядку. Автор дисертації вважає, що дослідження проблем правового регулювання міжнародних економічних відносин свідчить про те, що стійкі поняття міжнародного публічного права більш не укладаються в доктрину міжнародного економічного права (далі – МЕП) як одну з його галузей. Крім того, актуальність існуючих у міжнародному праві проблем, у свою чергу, підкреслює невирішеність питання про співвідношення теорії і практики МЕП. Наведене, на думку автора, актуалізує необхідність перегляду деяких доктринально-теоретичних положень МЕП, внесення коректувань і нововведень у його понятійну систему. Вказується, що на сьогоднішній день МЕП усе ще перебуває у стадії генезису і, незважаючи на його дуже динамічний розвиток, не є цілком усталеним. Саме цією обставиною об'єктивно ускладнюється вичерпне дослідження проблематики МЕП, тим більше що воно ще не знайшло своєї належної міжнародної кодифікації.

В ході дослідження виявлено, що у міжнародно-правовій доктрині залишаються дискусійними не тільки питання розуміння МЕП, але і його дефінітивного визначення, бо наука МЕП дотепер не дає однозначної відповіді про його предмет, суб'єкт, склад, систему і значення.

В період існування СРСР радянські юристи-міжнародники приділяли багато уваги розробці питань теоретичного обґрунтування існування і функціонування МЕП. Це проводилося особливо в рамках взаємовідносин соціалістичної і капіталістичної економічних систем, а потім і взаємовідносин економічних систем у рамках соціалістичної співдружності й так називаної «світової системи соціалізму» (праці В.М. Корецького, І.С. Перетерського, Г.І. Тункіна, монографічне дослідження М.М. Богуславського «Міжнародне економічне право», навчальний посібник                В.П. Шатрова, В.М. Шумілова «Міжнародне економічне право» та ін.). У сучасній Україні, незважаючи на те, що вона як суверенна і незалежна держава, рівноправний суб'єкт світового співтовариства досить активно розширює свої міжнародні економічні зв'язки, практично відсутня наукова література з МЕП, а наявні розробки, зокрема праці М.О. Баймуратова, І.І. Дахно, В.Ф. Опришка, носять характер навчально-методичних, як і розділи в підручниках з курсу міжнародного публічного права (наприклад, підручник «Міжнародне право» Г.О. Анцелевича й О.О. Покрещука).

Автором досліджено, що серед різноманіття доктринальних позицій і концептуальних обґрунтувань МЕП на сьогоднішній день у західній юридичній літературі можна особливо виділити дві концепції: - відповідно до першої, що відображає взаємовідносини «система-підсистема», МЕП є галуззю міжнародного публічного права, а економічні відносини суб'єктів міжнародного права – предметом цієї галузі (Я. Броунлі, Г. Шварценбергер, П. Верлорен Ван Темаат, В. Леві,          
 П. Вейль, П. Піконе, М. Богуславський, Г. Бувайлик, В. Лісовський, І. Перетерський, Г. Тункін, Е. Усенко, Д. Фельдман; - відповідно до другої концепції, в основі якої лежить принцип полісуб'єктного складу, МЕП поширюється на суб'єктів не тільки публічного, але й приватного права, які беруть участь у відносинах комерційного характеру, що виходять за межі однієї держави (А. Левенфельд, Г. Еллер, 
В. Фікенштер, П. Фішер, Е. Пітерсман, В. Фрідман, П. Рейтер та ін.) Дисертант проводить аналогію між другою концепцією міжнародного права, з концепцією транснаціонального права (Ф.С. Джессуп, Б. Гольдман, А. Гольштейн, Ф. Кан,       
А. Фражистас, Ф. Фушар, К. Шмітхофф), ідеї якої спрямовано на те, щоб зрівняти держави і транснаціональні корпорації (далі – ТНК) як суб'єктів міжнародного права.

Крім того, в роботі розглянуті: концептуальні обґрунтування МЕП вчених                   Д. Карро, П. Жюйара, згідно з якими в МЕП мають включатися всі норми, що регулюють будь-які економічні операції, які виходять за межі однієї держави, у тому числі й приватноправові угоди,  концепція «світового права» Г.Бермана; «міжнародного господарського права» В.М. Корецького; «міжнародного майнового права» І.С. Перетерського; «міжнародного договірного права» В.М. Шумілова; «міжнародного права розвитку», «права економічного розвитку»
(М. Беджуан, О. Риверро, М. Булаїч), «нового автономного купецького права» (lex mercratoria) (Е. Ламберт, Ф. Фушар, К. Шмітхофф)  та доктринальні позиції вітчизняних вчених.

Автором дисертації за допомогою виділення основних параметрів надане авторське визначення міжнародного економічного права, а саме:  МЕП – це сукупність юридичних принципів і норм, що регулюють діяльність територіальних суверенів (держав) і їх інституціональних об'єднань (міжнародних організацій) у сфері міжнародних економічних відносин.

У підрозділі 1.2. «Концептуальні аспекти становлення міжнародного економічного правопорядку: понятійні, елементні, функціональні характеристики» автором зазначене дефінітивне визначення концепту «міжнародний економічний правопорядок» (МЕПП), дефініції «міжнародний правовий порядок» (МПП) через елементно-критеріальний аналіз терміну «правопорядок». В процесі дослідження поняття МПП автор дійшов думки, що його визначення носить синтетичний і інтегративний характер, у структурному відношенні воно складається як би з двох блоків: 1) містить загальне визначення МПП; 2) містить найважливішу прив'язку МПП до його правової основи – імперативних норм jus cogens.

В дисертаційному дослідженні зазначено, що найбільш поширеним є розуміння МЕПП як сукупності правовідносин, що виникають у зв'язку з міжнародним економічним правом, і як системи міжнародно-правових відносин, що додають державі структурну упорядженість. Інтерпретація загальнотеоретичних ознак правового порядку на міжнародно-правовий рівень сприяє інституціоналізації і становленню функціональних основ суб'єктно-об'єктного складу як МПП, так і МЕПП. Важливу роль у генезисі МЕПП відіграє функціонально-прогностична складова МПП, що полягає в тім, щоб не тільки додавати певний порядок діяльності держав на міжнародній арені і всім тим міждержавним відносинам, що виникають і складаються в міжнародному житті, але й забезпечити постійне дотримання і здійснення цього порядку за допомогою юридичних розпоряджень, засобів, методів і процедур, що передбачені нормами діючого в даний історичний період загального міжнародного права.

На думку автора, сучасний МЕПП ґрунтується на трьох стрижневих ідеях структурно-інституціонального характеру, що складають свого роду триєдність: свобода торгівлі і платежів, рівноправний правовий режим, взаємність вигод.

В дисертації дана авторська інтерпретація поняття МЕПП, згідно якої МЕПП варто розуміти як системну сукупність правових відносин переважно економічної спрямованості, що складаються на міжнародній арені й виникають на основі норм міжнародного права, прийнятих у рамках міжнародного співтовариства державами й економічними міжнародними міжурядовими (ММУО) і неурядовими (МНУО) організаціями. Також  вказується на те, що варто розрізняти реально існуючий МЕПП, тобто фактичний стан МЕВ, урегульованих МЕП, і той ідеал правопорядку, до якого прагне цивілізована держава та світове співтовариство держав у своїй правотворчій і правозастосовній діяльності і який є метою правового регулювання.

В підрозділі 1.3. «Принципи міжнародного економічного права і міжнародного економічного правопорядку: проблеми співвідношення» автором доведено, що якщо основні принципи сучасного міжнародного права становлять комплекс правил належної поведінки суб'єктів міжнародного права, оскільки зміст кожного з них визначається принципом мирного співіснування держав з різним соціально-економічним устроєм, то спеціальні (галузеві) принципи МЕП регламентують поведінку суб'єктів МЕП, заздалегідь встановлюючи і прогнозуючи їхню належну поведінку в контексті основних принципів міжнародного права. На думку автора, на відміну від принципів МЕПП, спеціальні принципи МЕП носять конвенційний характер, їх наявність і дієвість перебуває в тісному зв'язку з включенням їх кожного разу у відповідні міжнародні договори.

В підрозділі 1.4. «Роль міжнародного публічного і міжнародного економічного права у становленні міжнародного економічного правопорядку» автор дослідив та виявив зв'язок та збіг телеологічних домінант МПП і МЕП, який виявляється в тім, що вони спрямовані на забезпечення ненасильницького миру, нормальних, миролюбних і дружніх взаємовідносин і співробітництва між державами відповідно до основних принципів Статуту ООН. Встановлено, що міжнародне публічне право, як складний соціальний феномен, норми якого – звичаєві й конвенційні – створюються в процесі співробітництва і протистояння, суперництва і взаємодії держав, що належать до різних соціально-економічних систем, кореспондує з МЕП, що в даний час висувається на одне з провідних місць у системі загального міжнародного права.

Проведений аналіз показав, що МЕП розвивається під впливом інтернаціоналізації світових господарських зв'язків, що знаходить своє практичне відбиття в двох взаємозалежних і взаємодоповнюючих формах взаємодії: міждержавному економічному співробітництві й міждержавній економічній інтеграції.

В другому розділі «Роль держав і міжнародних інституцій у становленні міжнародного економічного правопорядку», який складається з трьох підрозділів представлено результати досліджень ролі держав та міжнародних інституцій в формуванні МЕПП.

В підрозділі 2.1. «Міжнародно-правові зобов'язання держав-членів світового співтовариства у становленні міжнародного економічного правопорядку» виявлено, що сучасний період функціонування світового співтовариства характеризується і визначається економічною домінантою і детермінізмом міждержавних відносин, причому держави або їх групи й об'єднання діють не тільки в позитивних умовах інтернаціоналізації господарського життя, міжнародного поділу праці, але й у негативних умовах, зокрема в умовах глобальної економічної кризи. Доведено, що держави, як ексклюзивні члени світового співтовариства, впливають на процеси становлення, формування, функціонування, інституціоналізації і реалізації МЕПП та що становлення МЕПП проходить у сфері функціонування і взаємозв'язку систем координат економічної взаємодії «народ – держава» і «держава – держава-контрагент – група держав – світове співтовариство».

Автор підкреслює, що визначальну роль у становленні сучасної системи МЕВ і МЕПП відіграють економічні стратегічні інтереси держав, що вони прагнуть реалізувати на основі норм МЕП, причому колізії й узгодження таких інтересів у сфері МП/МЕП відбуваються у формі дій і «компенсаторних» дій. Світове співтовариство регламентує участь держав у МЕВ, регламентованих МЕП, за допомогою встановлення економічних обов'язків держав.

Проведений систематичний аналіз економічних обов'язків держав свідчить про те, що вони мають інституціональні властивості, які конституюють, що дозволяє, з одного боку, створити, проголосити, регламентувати і закріпити чіткі «правила гри» у системі МЕВ; з іншого – досить прозоро сформувати інституціональні органи міжнародної економічної взаємодії держав, у яких згадані «правила гри» будуть реалізовуватися нарівні зі сферами двостороннього і багатостороннього співробітництва держав як суб'єктів МЕП.

В підрозділі 2.2. «Роль міжнародних міжурядових організацій у становленні принципів міжнародного економічного права й організаційно-правових форм взаємодії держав у рамках міжнародного економічного правопорядку» автором зазначається, що ММУО виступають як інституціональна основа міжнародного міждержавного, у тому числі й економічного, співробітництва. Для сучасних міжнародних організацій в умовах глобалізації характерним є ускладнення їхньої організаційної структури і подальше розширення їхньої компетенції – «предмети відання» ММУО змінюються й ускладнюються, охоплюючи майже всі питання сучасного розвитку людського суспільства, у тому числі й глобальні погрози, що виникли протягом останніх років і складають погрозу всьому живому на Землі.

Доведено, що важливу роль у діяльності економічних ММУО відіграють технологічна, процесуальна, процедурна складові їхньої діяльності, спрямовані на формалізацію прийняття рішень їхніми державами-членами.

На думку автора, звертає на себе увагу різноманіття правового статусу економічних ММУО, що, на відміну від держав, які мають у принципі єдиний правовий статус у рамках міжнародного публічного права і МЕП, можуть істотно відрізнятися за своїми компетенціями, функціями і правомочностями, що знаходить свій прояв у їх критеріальній і видовій характеристиках.

В роботі підкреслюється, що правоздатність економічних ММУО, а також їхні міжнародні привілеї та імунітети, на відміну від держав, суворо функціональні і звичайно визначаються їхніми установчими документами. 

Автор виявив, що у сучасних умовах функціонування міжнародного співтовариства досить активно формується новітня модель світової правової системи, детермінована не тільки глобалізацією, але й появою нових, зокрема інформаційних, технологій, що характеризується перманентними процесами вертикального зсуву влади – від держав до недержавних акторів.

В підрозділі 2.3. «Роль міжнародних неурядових інституцій у становленні й розвитку міжнародного економічного правопорядку» встановлено, що усталена у вітчизняній науці міжнародного права концепція про місце і роль МЕП у загальній нормативно-правовій системі піддається ревізії у зв'язку з новою тенденцією розширення кола учасників МЕВ за рахунок МНУО, що намітилася останніми роками та є об'єктом регулювання МЕП.

Зазначається, що МНУО все частіше беруть участь прямо чи опосередковано в процесі створення норм МЕП, який здійснюють міжурядові організації, однак така участь в обов'язковому порядку припускає наявність певних організаційних зв'язків із ММУО.

В цьому ж аспекті відмічається, що незважаючи на проблеми негативного характеру, що існують у діяльності ТНК і у тому числі полягають у недостатній регламентації поведінки такого роду суб’єктів  на світовій економічній арені, вони впливають на формування, функціонування і реалізацію МЕПП.

На думку автора, МНУО (особливо так називані «м'які організації») відіграють істотну роль у становленні й розвитку МЕПП за допомогою преференційних систем, ініціаторами розробки і провідниками в життя яких вони є.

В третьому розділі «Україна в системі міжнародного економічного права» здійснений системний цілісний науковий аналіз державної політики і законодавчої бази України, як суб'єкта МЕП, у контексті становлення МЕПП. Розділ складається з трьох підрозділів.

В підрозділі 3.1. «Україна в системі світогосподарських зв'язків» автор зазначає, що Україна, будучи однією з республік СРСР, після припинення його існування і здобуття державної незалежності здійснила ряд ліберальних реформ, забезпечених нормативно-правовим супроводом, з метою ослаблення адміністративно-командної системи в економіці.

На думку автора, наявність національної нормативної бази, що регламентує поведінку України та її суб'єктів на міжнародній арені й у сфері МЕВ, забезпечила належні позитивні можливості для вступу в систему світових господарських зв'язків. Здійснюючи системну діяльність у сфері МЕВ, регламентованих МЕП, Україна не тільки поглиблює процеси економічної модернізації, але й активно розширює міжнародне економічне співробітництво, розкриває свій інвестиційний потенціал, активно бере участь у світогосподарських процесах. Дисертантом розглядається інтеграція України в систему світогосподарських зв'язків, яка становить собою складний і довгий процес зближення економіки країни з національними господарствами держав світового співтовариства. В роботі наголошується, що важливими складовими процесу інтеграції України є не тільки завершення процесів системної ринкової трансформації і реструктуризації економіки, але і правове забезпечення цих процесів, що сприяють включенню її економіки у світове господарство, глобальну систему економічної взаємодії держав, що лежить в основі МЕПП.

В підрозділі 3.2. «Роль України як члена світового співтовариства у становленні й розвитку міжнародного економічного права»  висвітлене значення та роль України як члена світового співтовариства у становленні й розвитку МЕП.

На думку автора, Україна бере активну участь у формуванні МЕП, що виступає нормативною основою сучасного МЕПП, свідченням чому є її членство в близько 30 міжнародних організаціях, участь у близько 250 міжнародних багатобічних договорах, установлення дипломатичних відносин з більш ніж 150 державами й активна участь у діяльності ООН і її робочих органів. В основі активної участі України у формуванні МЕП лежить її міжнародна правосуб'єктність, що знайшла як своє системне закріплення в національному законодавстві за допомогою прийняття ряду актів конституюючого характеру, так і за допомогою нормативного закріплення телеологічних домінант у національній зовнішній політиці.

Визначено, що важливим фактором участі України у формуванні МЕП є міжнародно-правова свідомість народу України, що має статутарну і функціональну складові. Моделювання і побудова складних зв'язків «горизонтально-вертикального» характеру у сфері функціонування зазначених складових міжнародно-правової свідомості народу України детермінує в рамках координат «громадянин – народ (нація) – держава – субрегіональне співтовариство – регіональне співтовариство – світове співтовариство» діалектичний взаємозв'язок міжнародного публічного права і МЕП, МПП і МЕПП.

Доведено, що магістральним шляхом участі України у формуванні МЕП є її участь у широкому і різноманітному міждержавному співробітництві, заснованому на розпорядженнях міжнародно-правових норм, що регламентують різні інституціональні галузі міжнародного публічного права (право міжнародних договорів, право міжнародних організацій, міжнародне морське, міжнародне повітряне, міжнародне транспортне право тощо). Важливим фактором участі України у формуванні МЕП і МЕПП є її входження у СОТ, що в даний час, без перебільшення, є найбільш впливовою і значимою міжнародною економічною організацією.

В підрозділі 3.3. «Сприйняття Україною міжнародних стандартів міжнародного економічного права» автор наголошує, що вступ України у СОТ став, з одного боку, найважливішим кроком нашої держави щодо інтеграції в систему світових господарських зв'язків, а з іншого – тільки початком тривалого процесу з приведення свого законодавства у відповідність до стандартів ВТО.

В роботі досліджено, що сприйняття Україною міжнародних стандартів МЕП є найважливішим зовнішньополітичним і зовнішньоекономічним пріоритетом і зв'язано з її інтеграцією в європейські структури й участю в загальноєвропейських процесах з установлення всебічного співробітництва з державами-членами Європейського Союзу (ЄС) у різних сферах, насамперед у політичній і економічної, а також поглиблення співробітництва з цими самими державами в рамках Ради Європи.

Визначено, що Україна і ЄС сповнені рішучості нарощувати рівень і якість своїх відносин та сприяти затвердженню стабільності, безпеки і добробуту своїх громадян. Отже, такий підхід є продуктивним, він детермінований загальними історичними і культурними цінностями європейських народів і сприятиме подальшому зміцненню їх стратегічного партнерства.

Автор підкреслює, що продовження зусиль України в подальшому прогресі із створення цілком функціонуючої ринкової економіки, включаючи ціноутворення, контроль за державною допомогою, законодавче середовище, що ефективно забезпечує чесну конкуренцію між суб'єктами господарювання, є неможливим без реалізації заходів організаційного й організаційно-правового характеру, закріплених у планах стратегічного співробітництва з ЄС.