Цандур Агротехнологічні основи вирощування озимих зернових культур у південному Степу України

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

АГРОЕКОЛОГІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ І ПОПЕРЕДНИКІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР У ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ

 (огляд літературних джерел)

Наведено теоретичне обґрунтування обраного напряму досліджень, виходячи з актуальності і недостатньої розробленості проблемних питань.

Викладено короткий історичний огляд розвитку землеробства. Обґрунтовано необхідність енергозберігаючого ґрунтозахисного обробітку ґрунту. Висвітлено проблеми застосування під пари безполицевого мілкого обробітку ґрунту і сидерального пару при вирощуванні озимих зернових культур, а також показано доцільність визначення оптимальних строків сівби нових сортів пшениці озимої.

ПРОГРАМА, МЕТОДИКА, ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА УМОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Науково-дослідна робота за темою дисертації виконувалась у 1997-2007 роках в Одеському інституті агропромислового виробництва згідно програми (рис. 1). Досліди розміщувались територіально у південному Степу України (північна широта 46⁰28΄904΄΄ - 46⁰28΄950΄΄, східна довгота 30⁰35΄420΄΄ - 30⁰36΄178΄΄, висота над рівнем моря 57 м).

У ґрунтовому покриві Степу південного домінують чорноземи південні. Сформувалися вони під степовою трав’янистою рослинністю на добре дренованих рівних водорозділах та на їх схилах, заплавних терасах річок, що складаються переважно з лесових порід.

Клімат зони класифікується як помірно континентальний з короткою теплою зимою, затяжним спекотним літом і надзвичайною посушливістю (кількість опадів – 350-424 мм за рік).  Близько 60-70% їх річної норми припадає на теплий період року і випадають, як правило, локально та носять, в основному, зливовий характер. Для холодного періоду року типовими є затяжні опади малої інтенсивності.

Завдяки відлигам більша частина зимових опадів (до 60-70%) поглинається ґрунтом, зволожуючи його до 1-2 м і є основним джерелом формування запасів продуктивної вологи.

Порівняно з чорноземами звичайними, потужність ґрунтового профілю,  гумусового горизонту, концентрація і запаси гумусу в південних чорноземах  зменшуються. Добре виражений горизонт карбонатної білозірки. Реакція  ґрунтів – слаболужна і лужна (рН 7,2-7,6 до 7,8), ємність поглинання варіює від 25 до 30 мг-екв/100 г ґрунту. У складі обмінних катіонів домінує кальцій і магній (75-80%), на долю обмінного натрію припадає, звичайно, до 1-2 % від їх суми.

Потужність гумусового горизонту збільшується від 45-50 см на півдні та  до 55-65 см на півночі зони. Вміст гумусу у верхніх горизонтах варіює від 3,1 до 3,4%, по профілю кількість його зменшується дуже швидко і на глибині 50-60 см міститься лише 1,4-1,6 % гумусу. Профіль ґрунту до глибини 2,0- 2,5 м зазвичай не засолений.

Ґрунт дослідного поля, на якому проводились дослідження –  чорнозем південний малогумусний середньопотужний важкосуглинковий  на лесі, опис якого в основному відповідає типовим зональним ґрунтам. Потужність гумусового горизонту – 52-55 см, вміст гумусу (за Тюріним) – 2,69-3,49%, азоту (за Кравковим) – 1,2-1,8 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору (за Чириковим) – 9,0-13,4 мг/100 г ґрунту, обмінного калію (за Чириковим) – 12,3-12,9 мг/100 г ґрунту, ґрунтова реакція – 6,9-7,7 рН.