Савчук О.І. Вплив біологічних чинників на продуктивність сівозмін та родючість дерново-підзолистого супіщаного грунту

Краткое содержание

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК І СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ                                            БІОЛОГІЗАЦІЇ  ЗЕМЛЕРОБСТВА  (огляд літератури)

          На основі літературних джерел подано огляд і аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень, присвячених значенню сівозмін у продуктивності сільськогосподарських культур, роль багаторічних трав,  проміжних посівів бобових культур та побічної продукції на продуктивність сівозмін і родючість грунтів у різних грунтово-кліматичних зонах.

          Досить повні результати досліджень по цій темі викладено в наукових працях І.Г.Захарченка, В.В.Кульбіди, Г.С.Пироженко, П.І.Бойка, Т.М.Кула-ковської, М.М.Кононової, О.М.Ликова, Є.М.Мишустіна, С.В.Бегея, та ін. На основі проведеного аналізу було виявлено ряд проблем і положень, які на наш погляд, вимагають додаткового вивчення, тому нами було  визначено мету і необхідність продовження досліджень, виходячи із сучасних вимог.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

         Польові і лабораторні дослідження проведено впродовж  1993-2004 рр. на дослідному полі Інституту сільського господарства Полісся УААН на дерново-середньопідзолистому супіщаному грунті, який характерний такими вихідними агрохімічними показниками родючості: вміст гумусу за Тюріним - 0,97%, рухомого фосфору і обмінного калію за Кірсановим - відповідно 13,6 і  11,3 мг/100г ґрунту, загального азоту - 0,063%,  рН_сол - 4,7.

           За температурним режимом і характером зволоження клімат центрального  Полісся, де проводилися досліди, помірно-континентальний. За даними Коростенської метеостанції, за роки досліджень, погодні умови були досить різноманітними. Близькими до оптимальних для росту і розвитку сільськогосподарських культур відзначено погодні умови 1993, 1998, 2001 і 2004 років.

            Загальна кількість опадів протягом вегетаційного періоду в районі досліджень коливається у межах 400-700 мм, у посушливі роки за вегетаційний період випадало лише 150-200 мм. За кількістю опадів і температурою повітря у цей період порівняно з середніми багаторічними показниками досить екстремальними виявились погодні умови 1994, 1999, 2002 і 2003 років. Характерними для них є підвищені температури, нестача опадів, нерівно-мірність їх розподілу протягом вегетації і випадання у вигляді злив.

         У 1995 році внаслідок перезволоження у травні-червні (при цьому ГТК становив відповідно 2,4 і 1,7) спостерігалось вилягання озимих зернових культур, що негативно позначилось на їх продуктивності. 

         У результаті літніх інтенсивних дощів у 1997 році на високих агрофонах спостерігалось вилягання озимого жита і різке зниження урожаю картоплі. У квітні 1998 року (ГТК=2,7) випало дві норми опадів, через що затримався посів ранніх зернових і це також негативно вплинуло на їх продуктивність.     

           Холодна погода червня, що змінилася жаркою і сухою у липні та серпні  в 1994 році, негативно вплинула на ріст і розвиток кукурудзи. Рання весняна посуха  1996  року (ГТК=0,5-0,9) зумовила послаблення дії азотних добрив, ризвівши до зниження урожаю кормових трав і зернових культур, які формують його в першій половині вегетації. 

          Особливо несприятливі погодні умови спостерігалися у 1999 році. Підвищена температура повітря у літні місяці і мала кількість опадів (ГТК=0,2-0,5) негативно вплинули на продуктивність ярих зернових і просапних культур. Унаслідок вимерзання і весняно-літньої посухи у 2002 і 2003 роках отримано низькі врожаї зерна озимих зернових культур,  а у 2002 році – також картоплі і ячменю.

         Польовий дослід включає  12  варіантів   (для   вивчення   було   визначено  

8 основних) 7-пільних польових сівозмін з насиченням бобовими культурами від 14 до 28% в основних (конюшина і вико-овес на зелену масу, вико-овес на зерно) та післяжнивних посівах (люпин на зелений корм та сидерат) за різних рівнів внесення мінерального азотного удобрення (від 30 до  60 кг/га) та без його застосування на фоні внесення Р₆₀К₈₀ і 8,6-12,8 т гною на 1 га сівозмінної площі (табл. 1). 

            У 2000 році, після закінчення першої ротації, у досліді проводився вирівнювальний посів (озиме жито). З 2001 року після часткової реконструкції (у варіантах 3 і 10 під просапні культури картоплю та кукурудзу заорювалась солома озимих зернових) та проведення вапнування розпочалася друга ротація сівозмін. Дослід закладено в 4-разовій  повторності з площею посівної ділянки    63 м², облікової – 30 м², розміщення варіантів послідовне. Увесь період досліджень тривав 1,5 ротації сівозмін. Агротехніка в дослідах загально-прийнята, сорти досліджених сільськогосподарських культур розміщені в Державному реєстрі сортів рослин України.

         Спостереження, різноманітні біометричні виміри, інші обліки та аналізи проводили за загальноприйнятими методиками агрофізичних, агрохімічних і біологічних досліджень: фенологічні спостереження за рослинами – за методикою Держкомісії по сортовипробуванню; облік урожаю основної і побічної продукції – методом зважування; визначення умісту сухої речовини в основній та побічній продукції – шляхом висушування у сушильній шафі до постійної ваги; хімічний аналіз рослин на вміст  NРК – за методикою Гінзбург;  білка, клейковини і натури зерна – за методикою М.М.Городнього (1997); крохмалю картоплі – за питомою вагою бульб, аскорбінової кислоти –  за Щербаковим.

                        Агрохімічні аналізи ґрунту: визначення рН ґрунту – потенціометричним методом, гідролітичної кислотності – за  Каппеном; сума ввібраних основ –     за  Каппеном-Гільковіцем;  загальний  азот  у  ґрунті  –  за  К’єльдалем;  гумус –  за Тюріним; кількість рослинних решток бобових культур – за методом М.З.Станкова (1972);  визначення  рухомого  фосфору  і  обмінного  калію  –  за Кірсановим, біологічної активності ґрунту – методом тканинних аплікацій (1961).