Кудря Н.А. Вплив зернобобових попередників на продуктивність озимої пшениці в короткоротаційних сівозмінах південно-східного Лісостепу України

Краткое содержание

1. Огляд літератури

У цьому розділі подається короткий аналіз історичного розвитку наукового обґрунтування чергування культур у сівозмінах. Проаналізовані літературні джерела з питань сучасного стану використання зернобобових попередників і їх вплив на врожайність озимої пшениці та родючість ґрунту в багатопільних сівозмінах. Підкреслюється, що в сучасних умовах реформування аграрного сектора найоптимальнішою формою організації території селянських і фермерських господарств є короткоротаційні сівозміни. Проблему ефективності розміщення озимої пшениці після зернобобових попередників у таких сівозмінах не вивчено, чим і обґрунтовано напрями досліджень.

2. умови та методика проведення досліджень

Дослідження були проведені на дослідному полі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, яке знаходиться на території ДП НДГ „Докучаєве” у 1996-1999 рр. За тепло- та вологозабезпеченістю господарство відносять до північного середньо-зволоженого району Харківської області. Клімат помірно-континентальний, відрізняється нерівномірністю розподілу опадів протягом вегетаційного періоду та недостатньою їх кількістю у період вегетації сільськогосподарських культур. За даними метеостанції ХНАУ, середня багаторічна кількість опадів становить 529 мм. Середньорічне значення температури повітря +7,2 ^оС. Тривалість безморозного періоду в середньому дорівнює 190-245 днів.

Ґрунт дослідного поля – чорнозем типовий малогумусний. Вміст гумусу в орному (0-30 см) шарі, за Тюріним, становить 4,94-5,21 %. Такий ґрунт добре забезпечений валовим азотом та фосфором. Вміст цих елементів у орному шарі становить 0,29 і 0,20 %, насиченість обмінним кальцієм сягає до 95 %.

В орному шарі ґрунту міститься азоту що гідролізується лугом (за Корнфільдом) – 8,1; рухомого фосфору та обмінного калію (за Чириковим) – відповідно 10 і 20 мг на 100 г ґрунту. За вмістом рухомих форм фосфору та калію ґрунт характеризується підвищеною забезпеченістю. Вміст обмінних катіонів: кальцію – 37,8 %, магнію – 6,6 %, натрію та калію – по 0,5 %, водню – 2,1 мг-екв. на 100 г ґрунту. Ґрунт має нейтральну реакцію ґрунтового розчину (рН водне – 7,0, сольове – 5,2-6,5). Ґрунтові води залягають на глибині 18 м.

Погодні умови в роки досліджень виявилися різноманітними. Середня багаторічна кількість опадів за період вегетації озимої пшениці становить 249 мм. У роки досліджень фактично випало: у перший рік – 264 мм; у другий – 324 мм, у третій – 201 мм, у четвертий рік – 179 мм, що становить по роках 106, 145, 90 та 72 % від норми.

Польові дослідження проводилися на фоні довготривалого польового досліду в шести чотирипільних сівозмінах з таким чергуванням культур: 1) чорний пар–озима пшениця–цукрові буряки–ячмінь; 2) горох–озима пшениця–цукрові буряки–ячмінь; 3) чина–озима пшениця–цукрові буряки–ячмінь; 4) вико-вівсяна сумішка–озима пшениця–цукрові буряки–ячмінь; 5) соя–озима пшениця–цукрові буряки–ячмінь; 6) кукурудза на силос–озима пшениця–цукрові буряки–ячмінь. Горох та чина вирощувалися на зерно, вико-вівсяна сумішка та соя – на зелений корм. За контроль були взяті чорний пар та кукурудза на силос.

Посівна площа ділянки – 142,5 м², облікова – 100 м². Повторність досліду триразова, розміщення варіантів систематичне.

У дослідах застосовувалася типова для Харківської області агротехніка, яка відповідає офіційним рекомендаціям. Висівалися такі сорти сільськогосподарських культур: озимої пшениці − Донецька 46 та Миронівська 61, гороху – Харківський 29, чини – Красноградська 8, вики – Білоцерківська 70, вівса – Синельниківський 1321, сої – Аметист, кукурудзи – гібрид Харківський 199 МВ.

Спостереження, обліки, аналізи і розрахунки економічної та енергетичної ефективності у дослідах проводилися за загальноприйнятими методиками агрофізичних, агрохімічних і біологічних досліджень.