Танчик С.П. Наукове обгрунтування агроекологічних заходів зниження забур\'яненості кукурудзи в Лісостепу України

Краткое содержание

У вступній частині обґрунтовується актуальність проблеми, сформу­льовані завдання, при вирішенні яких досягається мета досліджень, при­водяться теоретичне значення і практична цінність роботи, аналіз її результатів.

1.СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ

ВИБРАНОГО НАПРЯМКУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Подається огляд літературних джерел, де обґрунтовуються агроеколо­гічні та економічні аспекти проблеми, механічні, хімічні та нетради­ційні заходи регулювання забур'яненості агрофітоценозу кукурудзи, те­оретичне обгрунтування вибраного напрямку досліджень.

2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

 Дослідження проводилися протягом 1979-1998 років в наукових лабо­раторіях кафедри загального землеробства та стаціонарних сівозмінах Агрономічної дослідної станції НАУ (с. Пшеничне Васильківського району Київської області). Грунтовий покрив дослідного поля - чорнозем типо­вий малогумусний крупнопилувато-середньосуглинковий за гранулометрич­ним складом. Вміст гумусу в орному шарі становить 4,34-4,68%, рН -6,8-7,3, ємність вбирання - 30,7-32,5 мг-екв. на 100 г грунту. Щіль­ність грунту в рівноважному стані - 1,16-1,25 г/см³, вологість стій­кого в'янення - 10,8%. Грунти характеризуються великим вмістом вало­вих і рухомих форм поживних речовин. Описані грунти займають 54,6% ґрунтового покриву зони Лісостепу України. Це дає можливість вважати, що польові дослідження проводили в типових для зони ґрунтових умовах. Виробничу перевірку розроблених заходів проводили в господарствах Вінницької, Київської та Черкаської областях, грунтові умови яких були близькі до умов Агрономічної дослідної станції НАУ.

Клімат зони Лісостепу України помірно теплий, з середньорічною температурою повітря 6-8°С, в середньому за рік випадає 565 мм і за ве­гетаційний період - 354 мм опадів, що становить 63% їх річної кілько­сті.  Аналіз багаторічних даних свідчить, що із метеорологічних умов найбільшою мінливістю відзначаються сума опадів і сума температур ви­ще +10°С. Коефіцієнт варіації щодо вологості повітря (2,8%) свідчить про слабкий вплив цього показника на розвиток агрофітоценозу кукурудзи порівняно із сумою опадів і сумою температур вище +10°С, варіабель­ність яких становила відповідно 31 і 9%. Типовість метеорологічних умов у роки проведення досліджень підтверджується критеріями статис­тичного аналізу. Суттєво відрізнялися від багаторічної норми, тільки умови восьми із двадцяти років, вирогідність яких не перевищує 5-9%.

Між урожайністю зерна кукурудзи і загальною вологозабезпеченістю посівів встановлена середня позитивна кореляційна залежність (r=0,58±0,11). Проте урожайність кукурудзи майже не залежала від весняних запасів вологи в грунті ( r=0,12±0,08), що особливо важливо при виро­щуванні її після післяжнивних проміжних культур. Встановлено позитив­ну кореляційну залежність між урожайністю зерна кукурудзи і кількіс­тю опадів за окремих місяців вегетаційного періоду. Найбільш високий коефіцієнт був у липні                 (r=0,61±0,14). Саме в цьому місяці встановлено максимальне водоспоживання рослинами кукурудзи. Позитивна кореляційна залежність була між урожайністю зерна кукурудзи та сумою температур вище +10°С  ( r=0,42±0,12).

При проведенні лабораторних дослідів використовувалися методичні рекомендації С.А.Котта (І937), П.В.Сапанкевича (І964), Ю.В.Ракитина, В.Е.Рудника (І966). Вегетаційні досліди проводилися за методиками В.А.Войтеховой (І967), А.В.Соколова (І967), З.И.Журбицкого (1968). Польові досліди проводили у відповідності з методиками А.А.Кудрявцевой (І959), А.В.Соколова, Д.Л.Аскинази (І967), Я.Ю.Старосельского (І967), Б.О.Доспехова (1979,1985), методичними вказівками ВІЗР (І961, 1973,1981) та інструкціями ЦІНАО (І986).

Розміри облікових ділянок визначалися завданнями і коливалися від 20 до 240 м².  Досліди закладалися в 3-4 разовому повторенні. Чергуван­ня варіантів у повторенні було послідовне або рендомізоване.

Потенційну забур'яненість дослідних ділянок і у виробничих умовах, а також розподіл насіння і органів вегетативного розмноження багато­річних бур'янів проводили за методом малих проб, який описано Б.А.Доспеховым, А.Д.Чекрыжовым (І972) і Б.А.Доспеховым, И.П.Васильевым, А.М. Туликовым (І977). В подальшому фізично повноцінне насіння піддавали якісній оцін­ці, пророщуючи його у бактеорологічних чашках протягом 30 діб, кількість проростків підраховували кожні 5 днів наростаючим підсумком. Жит­тєздатність насіння бур'янів, яке не проросло, визначали при допомозі тетразольного тесту і візуальної оцінки роздавленого насіння при десятикратному збільшенні. Ці спостереження дали можливість отримати моде­ль якісного складу насіння бур'янів і зміну його під впливом заходів і засобів, які вивчали.

Облік фактичної забур'яненості посівів проводили 2-3 рази за вегетацію кукурудзи за методиками, розробленими ВІЗР (1961,1973,1981), Я.Ю.Старосельским (1967), А.П.Расиньша, М.П.Таурия (І982). Чисельність окремих видів бур'янів в агрофітоценозах проводили за методикою розробленою А.П. Шенниковым (І964), а також за методикою Раункиера. Площу листкової поверхні визначали методом "висічок" (А.А. Ничипорович, 1961,1965), чисту продуктивність фотосинтезу (г/м² за добу) розраховували за методикою А.А.Ничипоровича (І965), вміст цукрів у листках кукурудзи визначали за Бертраном (А.В.Петербурский, І968). Щільність грунту визначали за методом М.А.Качинського, вологість грун­ту - термостатно-ваговим і запас доступної вологи у грунті - розрахун­ковим методом (Б.А.Доспехов з співавт., І977). Вміст в грунті елемен­тів мінерального живлення визначали: нітратний азот - за Грандваль-Ляжем з дисульфофеноловою кислотою (А.В.Петербургский, І968), рухомих фосфатів - за Б.П.Мачигіним і обмінного калію - методом полум'яної фо­тометрії вуглеамонійної витяжкки за Б.П.Мачигіним (А.С.Радов з співавт., І978).

Облік чисельності мікроорганізмів у грунті проводили методом висіву розведень на поживні середовища: загальну кількість бактерій визнача­ли на пептонно-глюкозному агарі (ПГА); гриби обліковували на середови­щі Чапека; актиноміцети - на середовищі Гаузе; олігонітрофіли - на безазотистому середовищі Ешбі; аммоніфікатори - на м'ясо-пептонному агарі (МПА). Ідентифікацію домінуючих амоніфікуючих бактерій проводили за М.О.Красильниковым (І949), видовий склад грибів - за М.А.Литвиновым (І967), групову приналежність актиноміцетів - за М.О.Красильниковым (І970).

Облік урожаю зерна кукурудзи проводили методом суцільного збирання з облікової ділянки у фазі повної стиглості і перераховували на вологість 14%. Вміст протеїну в зерні кукурудзи визна­чали через загальний азот за Кьєльдалем, "сирий” жир - методом знежире­ного залишку в апараті Сокслета і крохмаль - за Евересом (А.В.Петербу­ргский, І968).

Залишкову кількість гербіцидів у зерні і зеленій масі кукурудзи виз­начали методом газорідинної хроматографії (А.А.Красных, І980). Чутливість гібридів кукурудзи до гербіцидів та визначення критичного періо­ду конкурентного взаємовпливу культури з бур'янами визначали за мето­диками ВІЗР (1973), А.В.Воеводина (І974), а пороги шкодочинності окре­мих видів бур'янів - методиками ВІЗР (І973), В.А.Захаренка (1978,1980), П.М.Лазаускаса (І980), В.С.Зузи (І995).

Накопичення фізіологічно активних речовин і фенолкарбонових кислот у грунті визначали методом біологічних тестів запропонованих А.М.Гродзинським (1990).

Кукурудзу вирощували за інтенсивною технологією, прийнятою для Лі­состепу України. В польових дослідах попередником кукурудзи була ози­ма пшениця. Під кукурудзу вносили гній та мінеральні добрива у відпо­відності з науковими рекомендаціями.