Накльока Ю.І. Основний обробіток грунту під ячмінь ярий після пшениці озимої в умовах південного Лісостепу України

Краткое содержание

ЗМІСТ РОБОТИ

1. ОСНОВНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ, УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ І

УРОЖАЙНІСТЬ ЯЧМЕНЮ ярого (огляд літератури)

В розділі узагальнені результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених по даній тематиці. У ході аналізу наукової літератури встановлено, що в даний час відсутня єдина точка зору серед науковців щодо ролі різних способів та глибин основного обробітку грунту у формуванні родючості грунту та врожайності ячменю ярого. Це обумовило напрямок і задачі наших досліджень.

2. УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальна частина роботи виконана протягом 2002-2004 рр. на дослідному полі Уманського державного аграрного університету, розташованому в Маньківському природно-сільськогосподарському регіоні Середньо-Дніпровсько-Бугському окрузі лісостепової право-бережної провінції України.

Грунтовий покрив дослідного поля – чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі, в орному шарі якого міститься: гумусу 3,3%, рухомих форм фосфору і обмінного калію за Чириковим – 80-112 мг/кг, азоту лужногідролізованих сполук за Корнфілдом – 80-108 мг/кг грунту. Ступінь насиченості основами по профілю – 87-97 % із середньо-кислою реакцією грунтового розчину. Потенційна кислотність коливається від 1,8 до 4,2 смоль/кг грунту.

Погодні умови в роки проведення досліджень відрізнялися між собою за сумою опадів та температурним режимом, що дало змогу краще встановити вплив факторів, що вивчалися, на ріст, розвиток рослин і формування врожаю ячменю ярого. Так, в 2002 році в першій половині вегетації ячменю ярого відчувалась нестача вологи, проте в другій половині вегетації кількість опадів перевищувала середньобагаторічні показники. В 2003 році недобір вологи спостерігався протягом всього вегетаційного періоду культури і в цьому ж році була зафіксована висока температура та низька відносна вологість повітря. В 2004 році хоч опадів випадало мало, проте за рахунок високої відносної вологості повітря та нижчих температур повітря порівняно з попереднім роком рослини ячменю добре розвивалися.

В схему польового досліду включали вісім варіантів обробітків, з яких в перших чотирьох проводилась оранка на 10-12, 15-17, 20-22 і 25-27 см, а в наступних – плоскорізний обробіток на такі ж глибини. За контроль була прийнята зяблева оранка на глибину 20-22 см.

Повторність досліду триразова, розміщення варіантів систематичне. Розмір  посівної ділянки з оранкою 126 м², облікової – 80 м², а з плоскорізним розпушуванням – відповідно 147 і 80 м².

Добрива під ячмінь ярий сорту Скарлет вносилися з розрахунку N₆₀P₆₀K₆₀.

Дослідження за впливом способів та глибин основного обробітку грунту на агрофізичні показники чорнозему опідзоленого проводили в такі строки і за такими методами:

–       щільність грунту – на початку та в середині вегетації ячменю ярого методом ріжучих кілець в модифікації Качинського згідно з ДСТУ ISO 11272-2001;

–       будову грунту – в середині вегетації методом насичення грунту водою в патронах;

–       агрегатний стан грунту – в середині вегетації методом Саввінова;

При цьому ми обмежувались шаром грунту 0-30 см, адже на підставі численних дослідів відомо, що в цьому шарі розміщується основна маса коренів ячменю ярого – 75-85 %.

Вологість  метрового  шару   грунту  на  час  сівби  та  збирання   ячменю  ярого

визначали термостатно-ваговим методом з подальшим перерахунком на запаси доступної вологи.

Біологічну активність грунту в шарі 0-30 см визначали такими методами та в такі строки:

–       інтенсивність виділення СО₂ з грунту – в середині вегетації за методом Штатнова;

–       ступінь розкладу лляної тканини – методом аплікації на глибину орного шару із строком експозиції 60 днів.

Поживний режим шару грунту 0-30 см в середині вегетації ячменю ярого визначали такими методами:

–       вміст нітратного азоту – іонометричним методом згідно з ГОСТ 26951-86;

–       вміст  рухомого   фосфору   і   калію   –   методом   Чирикова   згідно  з ГОСТ 26204-91.

Засміченість грунту насінням бур’янів визначали на період фізичного дозрівання грунту навесні шляхом відбору зразків з наступним відмиванням з шарів грунту 0-10, 10-20 і 20-30 см.

Забур’яненість посівів ячменю ярого у фазу кущення та перед збиранням урожаю визначали кількісно-ваговим методом.

Облік врожаю проводили суцільним методом. Для аналізу насіннєвої продуктивності в сноповому зразку, відібраному з 1 м², визначали кількість стебел, кількість зерен у колосі та їх масу, а також масу 1000 зерен.

Для визначення достовірності досліду та його точності, виявлення залежності між досліджуваними показниками використовували такі методи математичної статистики як дисперсійний і кореляційний аналізи.

3. АГРОФІЗИЧНИЙ СТАН ГРУНТУ НА ФОНІ РІЗНИХ СПОСОБІВ

ТА ГЛИБИН ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ

Використання плоскорізного розпушування замість полицевої оранки зумовлювало деяке зниження щільності орного шару грунту як на початку, так і середині вегетації культури і більше воно стосувалось верхньої його частини, а менше – глибших шарів (табл. 1). Із зменшенням глибини полицевої оранки щільність грунту в усіх частинах орного шару на час сівби ячменю мала тенденцію до підвищення, а в середині вегетації цей фактор полицевого обробітку уже не проявлявся. Зменшення глибини плоскорізного розпушування зумовлювало на початок вегетації незначне зростання щільності грунту лише в середній і нижній частині орного шару, а в середині вегетації ячменю ці зміни були уже зворотними, хоча в усі строки і в усіх варіантах абсолютні показники щільності залишались у межах оптимальних параметрів та похибки досліду.

Пористість 30-сантиметрового шару грунту в середині вегетації ячменю в середньому за роки досліджень на фоні безполицевого розпушування мала тенденцію до підвищення в напрямі оптимальних параметрів. Від зменшення глибини оранки з 25-27 см до 10-12 см середня за три роки пористість грунту в шарі 0-30 см збільшилася лише на 0,2%, а від зменшення глибини плоскорізного розпушування цей показник зріс на 0,4%.