Цилюрик О.І. Продуктивність ланок сівозмін при різних системах удобрення в північній підзоні Степу України

Краткое содержание

Коротка історія розвитку систем землеробства, сівозмін та теоретичне обґрунтування теми роботи. У літературному огляді приводиться коротка історія розвитку систем землеробства та стан вивченості різних видів сівозмін і систем удобрення, впливу їх на потенціальну та ефективну родючість ґрунту, на продуктивність культур та якість продукції. Більш детально висвітлені питання, що стосуються альтернативних, біологічних систем землеробства. Проведений аналіз попередніх результатів досліджень в стаціонарних дослідах на Красноградській дослідній станції, по вивченню внесення різних доз і співвідношень мінеральних добрив, співвідношення їх з гноєм і місцем внесення у сівозміні. Визначені напрямки подальшого удосконалення досліджень.

Умови та методика проведення досліджень. Зона діяльності Красноградської дослідної станції охоплює північну частину степової Лівобережної України, включаючи південні райони Харківської, південно-східні Полтавської та північно-східні Дніпропетровської областей.

Ґрунти дослідної ділянки глибокі чорноземи вони формувались в умовах контакту двох природнокліматичних зон Степу і Лісостепу. Вміст гумусу 4,7-4,9% рН (сольове) в орних шарах ґрунту 6,9-7,0, вміст загального азоту – 0,28-0,30%, фосфору і калію відповідно 0,15-0,16% і 2,1-2,2%.

Клімат зони діяльності дослідної станції помірно-континентальний за даними Красноградської метеостанції кількість опадів за останній 30-річний період складає 579 мм, більша їх частина (64%) випадає протягом квітня – жовтня місяців. Максимум опадів приходиться на червень і липень (74,1 і 66,5 мм), мінімум – на лютий і березень (36,3-31,5 мм). Відносна вологість повітря за теплий період (квітень – жовтень) 81-88%. В посушливі роки вологість повітря знижувалася до 35-38%.

Середньорічна температура повітря складає +7,6 ⁰С. Найхолоднішими місяцями є січень (-7,0 ⁰С) та лютий (-6,0 ⁰С), найтеплішими – липень (+20,8 ⁰С) і серпень (+19,9 ⁰С).

У цілому погодні умови за роки проведення досліджень складалися сприятливо для розвитку польових культур, за винятком посух навесні та влітку які траплялись у 2002-2003 рр.

Схема досліду включала три різні восьмипільні польові сівозміни: зерно-паро-просапна з 62,5% зернових, зерно-просапна з 75% зернових, зерно-трав’яна з 50% зернових та 25% багаторічних трав (люцерни).

Зерно-паро-просапна та зерно-просапна сівозміни мали такі системи удобрення: 1. Контроль (без добрив) 2. Органічна – з застосуванням 15 т гною на 1 га сівозмінної площі. 3. Органо-мінеральна помірна – 10 т/га гною + N₂₀P₂₀K₂₀.  4. Органо-мінеральна – підвищена – 7,5 т/га гною + N₄₀P₄₀K₄₀. В зерно-трав’яній сівозміні вивчали таку систему удобрення: 1. Контроль (без добрив). 2. Органічна – 10 т гною на 1 га сівозмінної площі. 3. Органо-мінеральна помірна – 7,5 т/га гною + N₂₀P₂₀K₂₀. 4. Органо-мінеральна – підвищена – 7,5 т/га гною + N₃₂P₃₂K₃₂.

Дослідження проводили в наступних ланках сівозмін: №1 (чорний пар – озима пшениця – цукровий буряк – кукурудза), №2 (ячмінь – горох – озима пшениця – соняшник), №3 (горох на зелений корм – озима пшениця – кукурудза – ячмінь), №4 (кукурудза – ячмінь – кукурудза – соняшник), №5 (кукурудза на силос – озима пшениця – кукурудза – ячмінь), №6 (люцерна 1 року – люцерна 2 року – озима пшениця – соняшник).

Входження в дослід проводили всіма полями одночасно. Дослід закладався за дво факторною схемою з систематичним розміщенням варіантів та чотириразовою повторністю.

У досліді проводилися лабораторно-польові дослідження: вологість ґрунту визначали ваговим методом перед посівом зернових культур та під час збирання врожаю; структурний аналіз ґрунту – за методом Н.І. Савинова в модифікації АФІ; кількість рослинних решток рамочним методом Станкова в період збирання урожаю, шляхом відбору монолітів на глибину 0-30 см з наступною відмивкою на ситі діаметром 1,00 мм; розрахунок кількості надземних пожнивних решток проводили до висоти зрізу рослин після збирання урожаю; засміченість посівів –  кількісним методом з обліковою площею для зернових-колосових – 1 м², просапних 0,25 м².

Агрохімічний аналіз зразків ґрунту виконували за загальноприйнятими методиками: гумус – за Тюріним у модифікації Орлова і Гріндель з спектрофотометричним закінченням; вміст валового азоту та фосфору – за методом Гінзбург – Щеглової – Вульфіус; нітрати – спектрофотометрично; фосфор і калій за Чириковим у оцтовокислій витяжці; валові та рухомі форми мікроелементів (важких металів) в рослинах – на приладі ААS-1. У зразках рослин після спалювання їх у сірчаній кислоті визначали азот по Кьєльдалю, фосфор – на фотоелектроколориметрі, калій – на полум’яному фотометрі; білок, жир, крохмаль та клітковину – на приладі “Інфрапід-61”; нітрати – спектрофотометричним методом.

Облік урожаю проводили шляхом зважування продукції з облікової ділянки, а побічну – розрахунковим методом по співвідношенню основної і побічної. Урожай в центнерах з одного гектару отримували шляхом перерахунку з ділянки зерна при 100% чистоті і 14% вологості. Дані урожайності по всіх культурах обробляли методом дисперсійного аналізу за Б.О. Доспєховим за допомогою ПЕОМ. Оцінку продуктивності ланок сівозмін давали за збором зерна, кількості кормових, зернових одиниць і перетравного протеїну на 1 га  площі ланки.

Економічну ефективність проводили за собівартістю зерна і рівнем рентабельності виробництва, виходячи з нормативів сукупних витрат коштів. Біоенергетичну ефективність - за  енергоємністю виробництва зерна, приростом валової енергії і коефіцієнтом енергетичної ефективності (Кее) використовуючи нормативи витрат валової енергії.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛАНОК СІВОЗМІН В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЇХ СТРУКТУРИ ТА УДОБРЕННЯ

Режим вологи та баланс її після різних культур сівозміни. В умовах північного Степу фактор вологозабезпеченості має важливе значення для формування урожаїв польових культур. Формування волого-запасів під культурами ланок сівозмін проходило в основному за осінньо-зимовий період при цьому впливу структури посіву на вміст вологи в шарі 0-150 см практично не виявлено, про що свідчать запаси продуктивної вологи перед сівбою на весні у середньому на одне поле ланки сівозмін (табл. 1). Вони коливались в межах 193,5-207,1 мм.