Скалига О.С. Продуктивність плодозмінної сівозміни залежно від систем основного обробітку грунту та рівнів удобрення в центральному Лісостепу України

Краткое содержание

Проблеми основного обробітку ґрунту в сучасному землеробстві. В цьому розділі узагальнені результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених. Встановлено, що досить мало даних з питання застосування раціонального обробітку ґрунту в короткоротаційних сівозмінах Лісостепу України. Практично не проводились досліди з вивчення ефективності зростаючих рівнів удобрення в короткоротаційних сівозмінах залежно від інтенсивності обробітку ґрунту. Вітчизняне землеробство потребує пошуку найбільш оптимального поєднання ресурсозберігаючих систем основного обробітку ґрунту і удобрення, що забезпечує високу продуктивність ріллі і якість урожаю. Ці питання вивчені недостатньо, тому для їх вирішення були проведені досліди, що стали основою дисертаційної роботи.

Програма і умови проведення досліджень. Експериментальна робота виконувалась в умовах Білоцерківського агрогрунтового району центрального Лісостепу України.

Ґрунт під дослідом – чорнозем типовий глибокий малогумусований, крупнопилувато-легкосуглинковий на карбонатному лесі. В орному (30 см) шарі вміст гумусу становить 3,48%, азоту – 0,243–0,342, рухомих форм фосфору – 13,2, обмінного калію – 8,9 мг на 100 г абсолютно сухого ґрунту.

В районі проведення досліджень сума опадів становила 562 мм, середньорічна температура – 7,5 ^оС в середньому за 2003–2006 роки.

Погодні умови в роки проведення досліджень були переважно сприятливими для вирощування культур сівозміни, типовими для даного регіону.

Спостереження, обліки і вимірювання проводилися за загальноприйнятими методиками агрофізичних, агрохімічних і біологічних досліджень: агрономічно цінна структура – за І.М. Бакшеєвим; щільність ґрунту – згідно з ДСТУ ІSO 11272-2001; вологість ґрунту – згідно з ДСТУ ІSO 11465:2001; нітратний азот – згідно з ГОСТ 26951-86; рухомий фосфор і калій – згідно з ДСТУ 4115-2002; засміченість ґрунту насінням бур’янів – методом відмивання насіння з проби, взятої буром Калентьєва; забур’яненість посівів – кількісно-ваговим методом; інтенсивність виділення СО₂ з ґрунту – за методом В.І. Штатнова; ступінь розкладу лляної тканини – методом аплікації лляного полотна. Облік урожаю проводився суцільним (прямим) методом.

Дослідження проводились в стаціонарному польовому досліді впродовж 2004–2006 рр. на дослідному полі Білоцерківського ДАУ в п’ятипільній плодозмінній сівозміні, повністю розгорнутій в просторі і часі. Вивчали чотири системи основного обробітку ґрунту (табл. 1) і чотири рівні удобрення: нульовий – без добрив; одинарний – 4 т гною + N₁₆P₂₄K₂₄, подвійний – 8 т гною + N₃₂P₄₈K₄₈ і потрійний – 12 т гною + N₄₈P₇₂K₇₂ на 1 га сівозміни.