Пішта Д.С. Розміщення озимої пшениці у сівозмінах по попередниках на різних фонах удобрення та обробітку грунту у південно-західній частині Степу України

Краткое содержание

Узагальнення літературних джерел з досліджуваного питання. У розділі проаналізовано результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених щодо попередників, мінеральних та органічних добрив, застосування різних способів обробітку ґрунту під озиму пшеницю. Висунуто робочу гіпотезу, визначено мету і завдання досліджень.

Умови проведення дослідів, програма та методика досліджень. Польові досліди проводили у 2004−2007 рр. в стаціонарному досліді, який був закладений у 1991-1992 рр. на Ізмаїльській дослідній станції, розташованій в південно-західній частині Степу України.

Ґрунт дослідних ділянок – чорнозем звичайний важкосуглинковий, вміст гумусу в 0-40 см шарі 3,0-3,6%, з поглибленням знижується до 2,2 %. Щільність орного шару ґрунту 1,2-1,3 г/см³. Реакція ґрунтового розчину нейтральна           (рН 7,0-7,6). Валові запаси фосфору складають 0,16-0,18 %, поглинених лугів 32,08-36,84 мг/100 г ґрунту.

Клімат помірно-континентальний, з тривалим жарким літом і короткою малосніжною зимою. Температурні умови для вирощування сільськогосподарських культур є сприятливими. Середньорічна температура повітря +10,3˚С, мінімальна середньомісячна температура спостерігається у січні (-2,4…-16,0˚С), максимальна у липні (+22,2˚С), а в окремі дні досягає +40˚С. Тривалість безморозного періоду складає 200-215 днів. Сума тепла за зазначений період сягає 3600-4000 градусів.

Середньобагаторічна кількість опадів (1948-2004 рр.) складає 441,6 мм зі значними відхиленнями по роках. У 2005 р. кількість опадів за рік становила 468,4 мм, 2006 р. − 421,6, 2007 р. − 265,0  мм.

Дослідження проводили в посівах озимої пшениці сорту Лада одеська в двох восьмипільних сівозмінах після попередників – чорний та зайнятий пари, горох та кукурудза на силос із характерним для зони чергуванням: I. Чорний пар – озима пшениця − кукурудза на зерно – кукурудза на силос – озима пшениця – горох – озима пшениця – соняшник. II. Горох – озима пшениця – кукурудза на зерно – кукурудза на силос – ярий ячмінь – вівсяно-горохова сумішка на зелений корм – озима пшениця − соняшник. Досліджували шість систем удобрення у сівозміні на варіантах: 1- без добрив; 2 - без добрив із заробкою соломи; 3 - органічна - 40 т/га гною двічі за ротацію сівозміни; 4 - органо-мінеральна - 40 т/га гною один раз за ротацію сівозміни + N₃₀P₃₀K₃₀ під всі культури; 5 - мінеральна - N₉₀P₆₀K₆₀ під всі культури; 6 - мінеральна N₉₀P₆₀K₆₀ під всі культури сівозміни із заробкою соломи. Види і дози добрив, що вивчалися вносилися у повному обсязі під основний обробіток ґрунту.

Вивчали дію двох систем основного обробітку ґрунту – загальноприйнятої (полицевої) та безполицевої (плоскорізне рихлення до 16 см з смуговим поглибленням на 30-35 см ПЩН-2,5)

Площа посівної ділянки – 180 м², облікової – 125 м². Досліди закладали за методом послідовних ділянок, повторність триразова. Агротехніка догляду за посівами була загальноприйнятою для зони проведення дослідів.

Для обґрунтування особливостей формування урожайності та якості зерна озимої пшениці визначали вологість, агрофізичні властивості ґрунту, вміст у ньому елементів живлення, біологічну активність та розвиток кореневої системи озимої пшениці. Проводили обліки забур’яненості у посівах озимої пшениці та спостереження за настанням фаз розвитку рослин і їх кущістістю, визначали висоту та повітряно-суху масу. Аналізували структуру урожаю. Статистичну обробку отриманих даних врожайності озимої пшениці проводили методом дисперсійного аналізу. Технологічну якість зерна озимої пшениці визначали у лабораторії якості зерна Інституту зернового господарства УААН. Економічну ефективність агротехнічних заходів підвищення урожайності та поліпшення якості зерна озимої пшениці розраховували за існуючими рекомендаціями і цінами 2008 маркетингового року.

Динаміка запасів продуктивної вологи в ґрунті по фазах росту і розвитку рослин озимої пшениці. Після збирання попередників кількість продуктивної вологи у ґрунті по кукурудзі на силос в шарі 0-20 см була найменшою (5,7 мм), після зайнятого пару та гороху – відповідно на 19,2 та 8,8 % більше. Подібна ж тенденція зберігалась і по всьому кореневмісному шарі ґрунту (0-150 см).

Найбільше вологи в усі роки досліджень на час сівби озимої пшениці накопичувалось в полі чорного пару, яка майже рівномірно розподілялась по всьому досліджуваному профілю ґрунту.

Після попередників гороху, кукурудзи на силос і зайнятого вівсяно-гороховою сумішкою пару запаси доступної вологи на час сівби в шарі ґрунту     0-150 см у 2004 році були на 37,3-61,4%, а в 2005 році − 41,7-63,2 % меншими в порівнянні з чорним паром. У несприятливому за зволоженням 2006 році ця різниця сягала 74,7-79,4 %. Вся наявна волога після цих попередників, за виключенням 2004 року, знаходилась у ґрунті на глибині до 80 см; нижче цього шару після кукурудзи і гороху, а в 2006 році навіть і після зайнятого пару, доступної вологи для рослин не було.

У відносно сприятливому за вологозабезпеченністю 2004-2005 році вологи в ґрунті акумульовано більше по фону загальноприйнятого обробітку порівняно з безполицевим. У несприятливому 2005-2006 і вкрай посушливому 2006-2007 році інтенсивніше волога накопичувалась при  безполицевому обробітку.

У середньому за роки досліджень після всіх попередників в осінньо-зимовий період в шарі ґрунту 0-150 см доступної вологи накопичувалось дещо більше по загальноприйнятому обробітку порівнянно з безполицевим.