Тітенко А.О. Удосконалення основного обробітку грунту за вирощування ярого ячменю після стерньового попередника в умовах західного Лісостепу

Краткое содержание

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ ПО СТЕРНЬОВОМУ ПОПЕРЕДНИКУ

(огляд літератури).

В огляді літератури висвітлено особливості системи обробітку ґрунту під проміжну та основну культури, доцільність вирощування проміжної культури, використання соломи попередника на добриво та їхній вплив на агрофізичні, агрохімічні і біологічні показники родючості ґрунту та продуктивність ярих зернових при вирощуванні по стерньовому попереднику. На основі аналізу літературних джерел визначено актуальні, недостатньо розроблені питання із зазначеної проблеми й обґрунтовано вибір теми дисертації.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові та лабораторні дослідження проводилися на Рівненській державній сільськогосподарській дослідній станції УААН у 2001-2005рр.

Грунт дослідної ділянки – чорнозем типовий слабогумусований крупнопилувато – легкосуглинковий на лесових породах з такою характеристикою орного шару: гідролітична кислотність ( за Каппеном) 2,06-2,66 мг-екв. на 100г грунту; рН сольове – 5,7-6,2; вміст гумусу ( за Тюріним) 1,87-2,05%; рухомі форми фосфору й обмінного калію – відповідно 26,9-30,6 та 13,1-14,1 мг; азоту, що легкогідролізується ( за Корнфільдом ) 11,7-11,8 мг; сума увібраних основ (за методом Каппена - Гільковіца ) 11,8-12,6 мг-екв. на 100г грунту.

Територіально даний регіон відноситься до західного Лісостепу України і характеризується помірно континентальним кліматом з теплим і достатньо вологим літом. Зима порівняно тепла, малосніжна, з частими відлигами. За характером вологозабезпечення належить до зони достатнього зволоження. Середньорічна сума опадів становить 568 мм, з них за період активної вегетації випадає 324 мм або 57%. Найвологіший період – з липня до серпня, відповідно випадає 81 і 83 мм. Середньорічна температура повітря становить 6,9-7,0 Сє, тривалість безморозного періоду – коливається від 104 до 187 днів з температурою повітря 10,7-11,8 Сє

Післяжнивний період за роки досліджень становив у середньому 85 днів і характеризувався сприятливими погодними умовами для росту та розвитку гірчиці білої в проміжному посіві. У роки дослідження погодні умови вегетаційного періоду ячменю ярого були типовими для зони та сприятливими для росту і розвитку рослин культури.

Програма досліджень реалізовувалась шляхом проведення двох тимчасових польових дослідів у 2001-2005 рр.

Дослід 1. Ефективність проміжної культури та способів обробітку ґрунту за вирощування ячменю ярого по стерньовому попереднику (схема досліду представлена в табл. 3).

Дослідженнями вивчено ефективність вирощування гірчиці білої в проміжному посіві за використання зеленої маси на корм і сидерат та способів обробітку ґрунту на врожайність та якість зерна ячменю ярого при вирощуванні по стерньовому попереднику.

Тимчасовий дослід закладено методом розщеплених ділянок, де ділянки першого порядку є варіантами способів обробітку ґрунту під проміжну культуру, другого – система удобрення, третього – способів обробітку  під основну культуру –ячмінь ярий. Облікова площа ділянки -100 м², посівна – 198 м². Повторність триразова. Розміщення ділянок систематичне.

Ефективність вирощування проміжної культури вивчалася в зерновій сівозміні. Попередник озима пшениця, солома якої використовувалася на добриво. В якості проміжної культури вирощували гірчицю білу сорту “Кароліна”. Перед сівбою гірчиці білої  вносили азотні добрива в дозі N₄₅ (з розрахунку 10 кг на 1 т соломи). Сівбу проводили в першій декаді серпня. Скошування та заробку зеленої маси білої гірчиці проводили у фазі бутонізації (перша декада листопада).

Кількість післяжнивних решток та коренів білої гірчиці визначали за урожаєм основної продукції згідно рівняння регресії Лєвіна.

Дослід 2. Ефективність вирощування ячменю ярого по стерньовому попереднику залежно від строків внесення додаткової дози азоту за різних способів основного обробітку ґрунту ( схема досліду наведена в табл. 5).

У дослідженнях вивчався ячмінь ярий сорту ”Пеяс“. Сівбу проводили в першій декаді квітня. Посівна площа ділянки -99 м². Облікова площа ділянок обох дослідів - 50 м². Повторність триразова. Розміщення ділянок систематичне. Попередник ячменю ярого – озима пшениця.

Для захисту ячменю ярого від бур’янів використовували гербіцид діален супер (1 л/га ).

Ґрунтові і рослинні зразки відбиралися: восени – після збирання попередника, у фазу бутонізації гірчиці білої; навесні – перед сівбою, у фазу кущення, колосіння та збирання врожаю. Аналізувалися зразки за загальноприйнятими методиками.

У ґрунтових зразках визначали: об‘ємну масу по всіх варіантах у двох несумісних повтореннях методом ріжучих кілець за Н.А. Качинським пошарово через 10 см на глибину 20 см. Баланс поживних речовин розраховували за методом І.Г. Захарченка. Бур’яни обліковували кількісно – ваговим методом за А.В.Воєводіним із співавторами. Конкурентоспроможність культурних рослин по відношенню до бур’янів - за допомогою індексу Л.М. Лазаускаса (К).

Поживність зеленої маси гірчиці білої за її використання на корм визначалася за довідником М.М. Карпусь із співавторами (Деталізована поживність кормів зони Лісостепу України, 1995).

Урожайність ячменю обліковували суцільним комбайнуванням із всієї облікової ділянки. Дані обліку врожаю обраховували методом дисперсійного та кореляційного аналізів за Б.О. Доспєховим  (1985) і комп’ютерною  програмою. Економічну ефективність розраховували на основі методик А.К. Медведовського,  П.І. Іваненка (1988), енергетичну оцінку – за Ю.О. Тараріки (2005).

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ СПОСОБІВ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ НА УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ ТА УРОЖАЙ ГІРЧИЦІ БІЛОЇ

Вологість ґрунту під проміжною культурою за різних способів основного обробітку. Нашими дослідженнями встановлено, що перед сівбою проміжної культури вміст вологи в орному шарі ґрунту був достатнім для отримання дружніх сходів гірчиці білої і становив 21,7-22,6 мм.

За період вегетації  проміжної культури (85 діб) в середньому за роки досліджень випало 209 мм опадів, що сприяло накопиченню вологи в орному шарі ґрунту на всіх варіантах досліду, її вміст у фазі бутонізації підвищився на 10,7-14,0 мм.

На варіантах з проміжною культурою запаси вологи в метровому шарі ґрунту були на 20-22% нижчими порівняно з контролем – без проміжної культури. При цьому, за оранки вміст вологи в орному шарі ґрунту був на 6% нижчим ніж за дискування, де він становив 34,2-36,6 мм,  що можна пояснити активнішим використанням вологи краще розвиненими рослинами гірчиці білої у варіантах оранки.

Крім того, нами було встановлено, що під впливом проміжного посіву вологість ґрунту знижується головним чином у підорному шарі ґрунту. Таку закономірність підтверджують дослідження Ф.М. Бровченка, 1950; О.І. Зінченка, 1996 та ін.

Вплив способів обробітку ґрунту на урожайність гірчиці білої. У результаті досліджень встановлено, що заорювання соломи попередника забезпечило можливість краще підготувати грунт під посів проміжної культури ніж за дискування, що сприяло появі дружніх сходів білої гірчиці. Внесення N₄₅  під передпосівну культивацію забезпечило високі темпи наростання зеленої маси. У варіантах оранки висота рослин сягала 113 см і вдвічі перевищувала рослини ніж за дискування. Крім того, за оранки рослини білої гірчиці були темно-зеленого кольору, що зумовлювалося кращим забезпеченням їх азотом, ніж на варіантах дискування, де вони були забарвлені у значно світліший колір, що пов’язано з меншою іммобілізацією азоту добрив. Внаслідок за оранки отримано урожайність зеленої маси гірчиці білої на рівні 26,9 т/га і була вона на 12,6 т/га вищою, ніж у варіантах з дискуванням (табл.1).

Використання зеленої маси гірчиці білої на зелений корм забезпечувало одержання додаткової продукції для тваринництва. При цьому за оранки під гірчицю білу отримано 3,22 т/га к.о. та 0,54 т/га перетравного протеїну, що було вдвічі більшим ніж, у варіантах за дискування, де вони відповідно становили 1,72; 0,29.