Новак А.В. Умови вирощування та продуктивність ріпаку ярого після різних попередників у правобережному Лісостепу України

Краткое содержание

УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ посівів РІПАКУ ЯРОГО ПІСЛЯ РІЗНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ (огляд літератури)

У розділі наведено історію поширення та господарське використання ріпаку ярого, його біологічні особливості та роль у сівозміні. Розглянуто результати досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів щодо ефективності вирощування  ріпаку ярого після різних попередників. У ході аналізу наукової літератури встановлено, що розміщення ріпаку ярого в сівозміні залежить від грунтово–кліматичних умов, спеціалізації господарств, сортових особливостей та технологій вирощування.

Умови і методика проведення досліджень

Експериментальна частина роботи виконана протягом 2000–2002 рр. на дослідному полі Уманського державного аграрного університету, розташованому в Маньківському природно-господарському районі Середньодніпровсько-Бузького округу Лісостепової правобережної провінції України.

Ґрунтовий покрив дослідного поля – чорнозем опідзолений малогумусний важкосуглинковий на лесі, в орному шарі якого міститься: гумусу – 3,3%, рухомих форм фосфору і обмінного калію за Чиріковим – 80–112 мг/кг, азоту лужногідролізованих сполук за Корнфілдом – 80–108 мг/кг ґрунту. Ступінь насичення ґрунту основами знаходиться в межах 81–97%, реакція ґрунтового розчину слабокисла (рН_сол 6,0), гідролітична кислотність – 1,8–2,0 смоль/кг ґрунту,

Роки проведення досліджень  були досить контрастними і значно різнились за основними показниками погоди як у порівнянні із середньобагаторічними, так і окремо між собою. Характерними для всіх років були значні перепади в температурі, відносній вологості повітря і кількості та розподілі опадів.

В тимчасових дослідах кафедри загального землеробства протягом 2000–2002 років вивчались такі попередники ріпаку ярого: ячмінь ярий (контроль),  пшениця озима,  горох, кукурудза на зерно, цукрові буряки,  соняшник, ріпак ярий .

Розміщення варіантів у досліді послідовне. Повторність триразова. Посівна площа ділянки в залежності від попередників коливалась від 146 до 194м², облікова – 100 м² .

Добрива під ріпак ярий сорту Клітинний 1 вносили з розрахунку N₆₀ Р₆₀ К_60.

Вплив попередників на агрофізичні та агрохімічні показники родючості чорнозему опідзоленого, його біологічну активність і продуктивність ріпаку ярого вивчались в такі строки і за такими методами:

– щільність ґрунту в шарі 0–30 см на початку вегетації, у фазі квітування та в кінці вегетації – за методом Качинського;

– агрегатний склад ґрунту в шарі 0–30 см у фазі квітування – початку бутонізації ріпаку ярого – за методом  Саввінова;

– водостійкість ґрунтових агрегатів в шарі 0–30 см  у фазі квітування – початку бутонізації ріпаку ярого – за методом  Андріанова;

– запаси доступної вологи в шарі 0–160 см у кінці вегетації останнього з попередників, на час настання фізичної спілості ґрунту,  в фазі квітування та перед збиранням ріпаку ярого – термостатно-ваговим методом;

– інтенсивність виділення СО₂ з ґрунту на час сівби, у фазі квітування – початку бутонізації та перед збиранням ріпаку ярого – за методом Штатнова;

– ступінь розкладу лляної тканини – методом аплікацій зі строком експозиції два місяці  від початку вегетації ріпаку ярого.

Поживний режим в шарі ґрунту 0–30 см визначався на час збирання останнього з попередників, навесні до сівби, у фазі квітування та після збирання ріпаку ярого за такими показниками: вміст нітратного азоту за допомогою іоноселективного електроду; вміст рухомих форм фосфору та обмінного калію за методом Чирікова.

Засміченість ґрунту насінням бур’янів визначали в період фізичної спілості ґрунту навесні шляхом відбору зразків ґрунту з шару 0–20 см з наступним відмиванням водою на ситах.

Забур’яненість посівів ріпаку ярого на початку вегетації, у фазу бутонізації – квітування та в кінці вегетації визначали кількісно-ваговим методом, а впродовж 2000–2001 рр. це питання вивчалось і на гербіцидному фоні з використанням бутізану в дозі 2,4л/га і лонтрелу в дозі 0,4л/га. Окремо в дрібноділянковому досліді в 2001–2002рр. вивчалась шкодочинність бур’янів за різної тривалості їх спільної вегетації з культурою ріпаку ярого. 

Облік кореневих і надземних решток попередників проводили за методикою  Станкова. У відібраних рослинних зразках визначали вміст азоту, фосфору та калію.

Алелопатичний зв’язок між водними витяжками з рослинних решток попередників та енергією проростання насіння і початковим ростом рослин ріпаку ярого виявляли за методом Гродзінського.

Густоту рослин ріпаку ярого після різних попередників визначали у фазі повних сходів та перед збиранням врожаю на площадках розміром 1м² .

Динаміка наростання надземної маси за фазами розвитку рослин визначалась шляхом відбору та зважування 50 типових рослин в трьох повтореннях кожного варіанту з наступним перерахунком на площу в 1 м² .

Облік урожаю  проводили методом суцільного поділянкового збирання.

Вміст олії визначали рефрактометричним методом.

Економічну ефективність вирощування ріпаку ярого після різних попередників розраховували згідно технологічних карт та відповідних методик і рекомендацій.

Результати досліджень підлягали математично–статистичній обробці дисперсійним методом.