Наумовська Зміни показників фізико-хімічних та біологічних властивостей чорнозему типового Правобережного Лісостепу в умовах застосування грунтозахисних технологій

Краткое содержание

Об'єкт, умови і методика проведення досліджень. Дослідження проводились у науково-дослідному господарстві (НДГ) “Великоснітинське” Фастівського району Київської області, ґрунтовий покрив якого є типовим для Фастівського агроґрунтового району.

Ґрунт дослідної ділянки - чорнозем типовий глибокий малогумусний середньосуглинковий на лесі. Вміст загального гумусу в орному шарі ґрунту 3,58±0,04, а в підорному 3,46±0,03%. Реакція ґрунтового розчину у верхніх горизонтах близька до нейтральної. В орному шарі рН_водн.=6,7, гідролітична кислотність – 0,91, сума увібраних катіонів - 28,9 мг-екв/100 г ґрунту, а ступінь насичення основами - 95,8 %. Щільність оптимальна для більшості культур і становить 1,14 г/см³ та дещо збільшується у підорному шарі (1,20 г/см³). Загальна пористість 59,2, а в у підорному шарі зменшується до 47,2 %. Забезпечення азотом сполук, які легко гідролізуються (за Тюріним і Кононовою) – висока (7,95±0,9 мг/100г), рухомими фосфатами за Чиріковим (6,98±0,7 мг/100г) та обмінним калієм (5,34±0,8 мг/100г) - середня.

Двофакторний дослід закладено згідно методу розщеплених ділянок. Розмір елементарної ділянки 6 х 30 = 180 м², залікової ділянки – 100 м². Повторність досліду триразова. Сівозміна розгорнута в трьох полях у просторі і десяти у часі.

Дослідження проводились у типовій зерно-буряковій сівозміні з чергуванням культур в ланці: горох - озима пшениця - цукрові буряки. Проводилось порівняльне вивчення агрономічної та економічної ефективності наступних технологій вирощування сільськогосподарських культур і систем обробітку ґрунту:

1.      Традиційної з оранкою на глибину 22-27 см;

2.      Ґрунтозахисної, що базується на мілкому плоскорізному обробітку на 10-12 см;

3.      Ґрунтозахисної, яка базується на різноглибинному плоскорізному обробітку на глибину 10-27 см.

На фоні різних обробітків ґрунту вивчались п’ять варіантів удобрення (кількість добрив на 1 га сівозмінної площі):

1.       Без добрив (контроль);

2.       Гній 12 т/га + N₅₅P₄₅K₄₅;

3.       Гній 6 т/га + солома 1,2 т/га + N₅₅P₄₅K₄₅;

4.       Солома 2,4 т/га + N₂₄+ N₅₅P₄₅K₄₅;

5.       Солома 1,2 т/га + сидерати + N₅₅P₄₅K₄₅;

Досліджувались культури: горох – сорт Інтенсивний; озима пшениця – сорт Поліська 90; цукрові буряки – сорт Український ЧС-70. Основні дослідження проводились на посівах цукрових буряків під які вносилось:

1.       Без добрив (контроль);

2.       Гній 40 т/га + N₁₁₀P₉₀K₉₀;

3.       Гній 20 т/га + солома 4 т/га + N₁₁₀P₉₀K₉₀;

4.       Солома 8 т/га + N₈₀ + N₁₁₀P₉₀K₉₀;

5.       Солома 4 т/га + сидерати + N₁₁₀P₉₀K₉₀.

При основному обробітку ґрунту під горох застосовували N₂₀P₂₀K₂₀, під озиму пшеницю - N₆₀P₄₀K₄₀. Фосфорні та калійні добрива вносили - гранульований простий суперфосфат, калійну сіль під основний обробіток ґрунту, азотні (аміачну селітру) – в підживлення (фаза весняного кущення). Сидеральні культури (олійна редька) висівали після збирання озимої пшениці (12-25 липня) з подальшою заробкою восени під основний обробіток дисковою бороною БДТ-7 у два сліди. Урожайність олійної редьки становила 180-200 ц/га.

Порівнюючи місяці року за температурою повітря, можна відмітити, що найхолоднішим був грудень у 1999 і 2001 рр. (-9,8 і -6,9). Найбільш теплим і сухим був у: 1999 р. – липень з температурою 22,4 С; 2000 р. – серпень +19,5 С; 2001 р. – червень - +19,7 С. За роки проведення досліджень різниця між сумар­ним показником опадів була невеликою, але вона перевищувала середньобагато­річну норму (549 мм) на 12,5-23,6 %. В цілому за 1999-2001 рр. склались сприятливі метеорологічні умови для вирощування сільськогосподарських культур за виключенням 1999 р., який характеризувався нестачею вологи.

Польові і лабораторні дослідження виконувались за загальноприйнятими методиками. Змішані проби ґрунту відбирались на полях, де вирощували цукрові буряки чотири рази за вегетаційний період по фазах розвитку рослин в шарах 0-15 і 15-30 см (при закладанні досліду в літньо-осінній період 1998 р. в шарах 0-15, 15-30, 30-45, 45-60, 60-80, 80-100 см).

Для характеристики ґрунту дослідної ділянки користувались наступними методиками: реакцію ґрунтового середовища в водній та сольовій витяжках визначали потенціометрично, суму ввібраних катіонів – за Каппеном-Гільковицем; рухомий фосфор і калій – за Чиріковим; вологість ґрунту - термостатно-ваговим методом, щільність ґрунту – методом циліндрів, об’єм яких дорівнював 200см³. Біометричні дослідження, відбір рослинних проб в основні фази росту та розвитку культур, облік нагромадження сухої біомаси проводили згідно методичних вказівок з проведення польових досліджень.

У лабораторних умовах ґрунтові проби досліджували в триразовій повторності. У зразках ґрунту визначали: вміст загального гумусу методом Тюріна в модифікації Сімакова, груповий склад гумусу за Пономарьовою, Плотніковою (1980), рухомі гумусові речовини за допомогою безпосередньої витяжки 0,1н NaOH. Водорозчинну органічну речовину визначали методом Тюріна в модифікації Сімакова.

Інтенсивність продукування вуглекислоти ґрунтом за Штатновим. Активність целюлозоруйнуючих мікроорганізмів визначали методом аплікації за допомогою лляного полотна.

Для визначення запасів продуктивної вологи зразки відбирали з кожних 10 см на глибину 0-200 см, вологість ґрунту визначали термостатно-ваговим методом з висушуванням у шафі до постійної ваги при 105°С та подальшим проведенням розрахунків. Температурний режим ґрунту визначали за допомогою ґрунтових термометрів. Окисно-відновний потенціал вимірювали потенціометром марки І-102 в польових умовах.

Збір врожаю озимої пшениці і гороху проводили прямим комбайнуванням. Масу зерна визначали окремо з кожної ділянки, соломи – методом пробного снопа. Врожай зерна перераховували на стандартну вологість та 100 % чистоту. При збиранні озимої пшениці і гороху використовували комбайн “Дон-1500”, цукрові буряки збирали вручну з пробних ділянок площею 20 м² з кожного повторення з наступним зважуванням. Спостереження і облік врожаю проводились в трьох повтореннях.

Використані методики наведені в роботах: “Методика полевого опыта” (1968), “Агрохимические методы исследования почв” (1975), “Практикум по химии гумуса” (1981).