Климчук О.В. Вихідний матеріал для селекції гібридів кукурудзи, вирощуваних в умовах монокультури Лісостепу України

Краткое содержание

Селекційна цінність та значення вирощування кукурудзи в монокультурі

(огляд наукової літератури)

У розділі представлено узагальнення джерел літератури про стійкість та характеристику господарсько-цінних ознак селекційного матеріалу кукурудзи, придатного до вирощування в умовах монокультури. Аналіз наукової літератури засвідчує різнобій думок з приводу рівня врожайності та стійкості до шкодочинних організмів селекційного матеріалу кукурудзи в монокультурі, відсутність методики оцінки вихідного матеріалу для ведення селекції на придатність до вирощування в умовах монокультури. Тому дана проблема залишається актуальною і потребує подальшого її вивчення.

4

Умови, матеріал та методика проведення досліджень

Випробування, спостереження й облік самозапилених ліній кукурудзи та створених на їх основі простих гібридів в умовах монокультури (11-13 рр.) проводились протягом 2003-2005 рр. на дослідному полі кафедри рослинництва, селекції та насінництва ВДАУ.

Ґрунт сірий лісовий, крупнопилуватий, середньосуглинковий на лесі. Вміст гумусу (за Тюріним) в орному шарі складає 2,4%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла – рН (сольове) 5,8; середньовиважені: гідролітична кислотність – 4,1 мг.-екв. на 100 г ґрунту; сума ввібраних основ – 15,3 мг.-екв. на 100 г ґрунту; ступінь насичення основами – 78,9%. В ґрунтах міститься доступного для рослин азоту (за Корнфілдом) – 88 мг/кг ґрунту, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чириковим) – 212 і 92 мг/кг ґрунту відповідно.

Сприятливими для росту та розвитку кукурудзи видались 2003 й 2004 рр., які характеризувались задовільними кліматичними показниками; умови 2005 р. – були менш сприятливими.

Вивчалось 128 самозапилених ліній кукурудзи лабораторії селекції кукурудзи та лабораторії генетики гетерозису Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН (м. Харків), частина яких створена професором О.Л. Зозулею, а також лінії зарубіжної селекції.

Для більш детальної оцінки було виділено 50 самозапилених ліній, які найбільше відповідали різноманітності досліджуваної колекції.

На основі виділених ліній було створено 86 простих гібридів, з яких 56 – за повною діалельною схемою схрещування (згідно 1-го методу 1-ї моделі Гріффінга) та 30 – за схемою парних схрещувань.

Розміщення ділянок – методом рендомізованих блоків.

Повторність у дослідах для самозапилених ліній і простих гібридів чотири-разова. Площа облікової ділянки для самозапилених ліній складала 4,9 м², для простих гібридів – 9,8 м².

Як стандарти для самозапилених ліній використовували кращі селекційні лінії робочої колекції відповідних груп стиглості, а також приймаючи до уваги результати попередніх оцінок селекційних установ України – СМ 7 – ранньостигла,   F 7 – середньорання, W 401 – середньостигла.

Під час випробування створених простих гібридів за стандарти приймали гібриди вітчизняної селекції відповідних груп стиглості, які рекомендовані інспектурою Державної комісії України із випробування та охорони сортів рослин у Вінницькій області на 2004-2005 рр.: Дніпровський 172 МВ – ранньостиглий; Дніпровський 284 МВ – середньоранній; Молдавський 291 АМВ – середньостиглий.

5

Фенологічні спостереження, облік та проміри виконувались відповідно до загальноприйнятих методик оцінки селекційного матеріалу кукурудзи: „Методика державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (2001) і „Методика проведення польових досліджень з кукурудзою” (1980).

Ідентифікацію самозапилених ліній кукурудзи і простих гібридів за групами стиглості, окрім підрахунку кількості листків і встановлення тривалості вегетаційного періоду в днях, проводили за методом О.Л. Зозулі (1992). Площу прикачанного листка визначали за методом Ф.С. Ястребова, П.П. Літуна, В.І. Повшенко, Л.П. Білоусової (1975).

Градаційну й бальну оцінку морфологічних і якісних ознак кукурудзи та стійкість до пошкодження шкідниками проводили за класифікатором-довідником виду Zea mays L. (1994).

Стійкість селекційного матеріалу до ураження хворобами визначали за методикою            Ф.Є. Немлієнко, Г.В. Грисенко, І.Є. Сиденко (1972).

Результати досліджень піддавались обробці кореляційним, регресійним, дисперсійним –  В.Ф. Мойсейченко, В.О. Єщенко (1994), Б.А. Доспєхов (1985), В.Г. Вольф (1966) та шляховим – П.Ф. Рокіцький (1973) методами аналізу.

Розрахунок статистичних, математичних та селекційно-генетичних показників було здійснено у відповідності із методичними рекомендаціями Н.В. Турбіна, Л.В. Хотилєвої,           Л.А. Тарутіної (1974), М.А. Федіна, Д.Я. Сіліса, А.В. Сміряєва (1980), Л.В. Хотилєвої,               Л.А. Тарутіної (1990), П.П. Літуна, Н.В. Проскурніна (1992).

Біоенергетична ефективність вирощування гібридів кукурудзи з різною стійкістю до монокультури була розрахована за відповідними „Методичними рекомендаціями по біоенергетичній оцінці сівозмін і технологій вирощування кормових культур” (1989).

Усі дослідні дані оброблялись на персональному комп’ютері із використанням спеціальних прикладних програм Windows^xp: Word, Excel 7.0, Mathcad 2000.

Випробування селекційного матеріалу кукурудзи в умовах монокультури

Ідентифікація самозапилених ліній та простих гібридів кукурудзи для умов монокультури. В результаті досліджень за темою дисертаційної роботи нами було встановлено, що попередні експериментальні дані містять досить незначну інформацію про кількісні показники господарсько-цінних ознак самозапилених ліній і гібридів кукурудзи та їх поведінку в монокультурі протягом вегетаційного періоду. Селекційна практика здебільшого використовує монокультуру як природний інфекційний фон для комплексної оцінки вихідного матеріалу на стійкість до шкідників і хвороб відповідного регіону.