Нарган Т.П. Вплив тривалості вегетаційного періоду на господарсько корисні ознаки сортів і ліній озимої м\'якої пшениці на півдні України

Краткое содержание

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДИ ТРИВАЛОСТІ ВЕГЕТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ТА ЙОГО ЗВ'ЯЗОК З ГОСПОДАРСЬКО КОРИСНИМИ ОЗНАКАМИ СОРТІВ (огляд літератури)

У розділі подається аналіз літературних джерел, який свідчить, що питання про природу росту та розвитку рослин виникло давно. Фахівці різних наукових галузей проводили і проводять дослідження, що розкривають особливості онтогенетичного розвитку рослин, які мають безпосередній вплив на формування врожайності та якість зерна. Але лише незначна кількість робіт розкриває залежність продуктивності та якості зерна від окремих етапів весняно-літнього розвитку озимої м’якої пшениці. І зовсім мало робіт, які висвітлюють результативність доборів за ознакою тривалість вегетаційного періоду, хоча всебічний розгляд цього питання є дуже важливим для створення добре адаптованих сортів з високим потенціалом урожайності та якістю зерна.

УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові досліди були проведені в 1989-1992 та 1998-2002 роках у сівозміні Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН (м.Одеса) та в спеціальній сівозміні лабораторії селекції інтенсивних сортів пшениці на експериментальній базі “Дачна” Біляївського району Одеської області. Ґрунтово-кліматичні та метеорологічні умови цієї зони типові для південних Степів України.

Сума активних температур досягає 3400°С, середня багаторічна кількість опадів – 390мм, взимку погода не стійка з частими голоморозами та відлигами, влітку бувають не рідко суховії з вологістю повітря менше 30% та високою температурою – до +35°С. Мінливі погодні умови кінця зими та весни в значній мірі впливають на час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ).

Погодні умови в роки проведення досліджень за нестабільністю факторів були типовими для зони. Це дало змогу більш повно оцінити сорти і лінії щодо темпів розвитку, а також сприяло більш детальному вивченню спрямованості та результативності доборів за тривалістю вегетаційного періоду. Таким чином, погодні умови в роки проведення досліджень сприяли отриманню об’єктивних висновків.

У досліди було залучено районовані та перспективні сорти селекції СГІ та інших установ України і СНД, гібриди від різних типів схрещувань (ярий × озимий; озимий × озимий). Сорти та селекційні лінії були різноманітними не тільки за ознакою тривалість періоду, але й за потребою в яровизації та чутливістю до фотоперіоду. Для дослідження питання зміни тривалості вегетаційного періоду сортів у процесі селекції за методикою конкурсного сортовипробування був проведений дослід “Історія сортозміни”.

Сорти та гібридні популяції висівали з нормою 4,5 млн. схожого насіння на гектар сівалкою ССФК-7, облікова площа ділянок 5; 10 та 25м², повторність п’ятиразова. Гібридні популяції для доборів висівали широкорядно. Для зрошення використовували дощувальну машину ДДА-100МА, зрошувальна норма складала: вологозарядкові поливи – 1200; вегетаційні (2-4) – 300-500м³/га. Фенологічні спостереження (визначення дат початку фаз: вихід у трубку, колосіння, молочна, воскова та повна стиглість), облік і оцінки проводили за методичними рекомендаціями ВІР (Л,1977). Ступінь пошкодження прихованостебловими шкідниками оцінювали за п’ятибальною шкалою. Ураження рослин бурою іржею, борошнистою росою та фузаріозом колосу визначали за інтегрованою 9-бальною системою, яка затверджена для проведення досліджень за координаційними планами РЕВ (Прага, 1988).

Результативність добору за ознакою тривалості вегетаційного періоду визначали в дослідах з гібридними популяціями F₂ та на сестринських лініях F_3-4, посіяних в різні строки: 25 вересня, 25 січня, 13 лютого (не яровизованим насінням) та 10 травня (висадка яровизованими проростками).

Яровизаційну потребу визначали шляхом дробної яровизації за методикою Д.О.Долгушина (1935). Визначення чутливості до фотоперіоду здійснювали у фітотроні.

Вплив ЧВВВ на тривалість фаз розвитку досліджували на сортах: Одеська 51, Обрій, Ювілейна 75, Одеська 132, Дарунок. Для цього із загального посіву в полі перед початком відновлення вегетації відбирали моноліти з рослинами, які переносили до камер штучного клімату з режимом: тривалість освітлення 12 годин, температура 0°С. Після 10 та 20 денної витримки їх висаджували у відкритий ґрунт. Як контроль використовували рослини, висаджені в день відновлення вегетації з таких самих монолітів, але які не витримувались у фітотроні.

Аналіз елементів продуктивності здійснювали за методикою держсортовипробування. Морозостійкість рослин визначали за методом В.Я. Юр’єва (1950). Якість зерна – методом седиментації у відділі генетичних основ селекції СГІ.

Експериментальні дані оброблювали методами дисперсійного, кореляційного та варіаційного аналізу за Б.О. Доспеховим (1985), П.Ф. Рокіцким (1973) та Є.А. Барашковою (1973). Статистична обробка дослідних даних здійснювалась у обчислювальному центрі СГІ, на персональному комп’ютері за допомогою пакету програм Excel, AGROBASE, а також методик, що покладені на комп’ютерні програми співробітником інституту О.М. Хохловим.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вплив рівнів потреби в яровизації та чутливості до фотоперіоду на швидкість проходження окремих етапів розвитку  озимої м’якої пшениці