Власюк Генотипова мінливість елементів продуктивності ЧС- гібридів цукрових буряків, створених з використанням запилювачів веселоподільської селекції

Краткое содержание

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

На основі аналізу узагальнених даних літератури висвітлена історія створення Веселоподільської гілки цукрових буряків, показаний розвиток теоретичних уявлень про гетерозис і практичні досягнення по використанню методів гетерозисної селекції на основі ЦЧС. В зв’язку з цим селекційно-генетичні дослідження орієнтовані на створення комбінаційно-цінних ліній – ЧС форм і запилювачів - компонентів високопродуктивних ЧС-гібридів. Підкреслена необхідність використання критерію “генотип-середовищної” взаємодії як резерву підвищення врожайності та цукристості ЧС-гібридів.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися на Веселоподільській дослідно-селекційній станції в 1995-1998рр. в комплексі з лабораторією селекції Інституту цукрових буряків УААН.

Погодні умови за роки проведення досліджень знаходилися в межах багаторічних спостережень і суттєво не вплинули на результати селекційних досліджень.

Матеріалом для досліджень служили вісім багатонасінних аборигенних популяцій Веселоподільської гілки, 30 гібридів цукрових буряків, створених в 1995р. і випробуваних в 1996р., 56 гібридів створених в 1996р. та випробуваних в 1997р., а також 20 гібридів створених в 1997р. та випробуваних в 1998р. Гібриди формували за участю 48 ЧС ліній вітчизняного і зарубіжного походження і семи диплоїдних запилювачів веселоподільської селекції: ВП1, ВП2, ВП3, ВПА, ВПБ, ВПС і ВПД. Гібриди цукрових буряків вивчали за схемою екологічного сортовипробування в п’яти різних за грунтово-кліматичними умовами пунктах: І-Білоцерківська дослідно-селекційна станція (БЦДСС, зона нестійкого зволоження); ІІ-Веселоподільська дослідно-селекційна станція (ВПДСС, зона недостатнього зволоження); ІІІ-Іванівська дослідно-селекційна станція (ІДСС, зона недостатнього зволоження); ІV-Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція (УЛДСС, зона достатнього зволоження); V-Ялтушківська дослідно-селекційна станція (ЯДСС, зона достатнього зволоження). В груповий стандарт входили кращі сорти і гібриди: Орбіс, Ялтушківський однонасінний 30, Льговсько-Верхняцький ЧС 31, Іванівський ЧС 33.

Сортовипробування проводили трирядковими ділянками 13,5м², повторність – чотирикратна, розміщення варіантів по ділянках рендомізоване. Вміст цукру, калію і натрію визначали в 40 кореневих пробах на автоматичній лінії “Венема”.

Гібридизацію ЧС ліній і запилювачів проводили за схемою односторонніх циклічних схрещувань розробленою ВНІЦ (1976).

Математичну обробку результатів проводили методом трифакторного дисперсійного аналізу і варіаційної статистики за Б.О.Доспєховим (1985), на ЕОМ в лабораторії математичних методів досліджень Інституту цукрових буряків УААН. Оцінку ефектів ЗКЗ та СКЗ визначали за методом В.Griffing (1956), за алгоритмами В.Г.Вольфа і П.П.Літуна (1980), В.К.Савченка (1984). Аналіз компонент генетичної варіації – за J.Perkins, J.Jinks (1968). Аналіз комбінаційної здатності з врахуванням взаємодії з місцем випробування гібридів проводили за методикою Л.А.Тарутіної, Л.В.Хотильової (1990). Рівень гетерозису визначали за Д.С.Омаровим (1975).

РОЗДІЛ 3. ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХІДНИХ ПОПУЛЯЦІЙ ВЕСЕЛОПОДІЛЬСЬКОЇ ГІЛКИ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Джерелом отримання ліній – запилювачів для ЧС форм служила колекція популяцій багатонасінних цукрових буряків Веселоподільської дослідно-селекційної станції. Аборигенні популяції вивчали за індивідуальною мінливістю маси коренеплоду і цукристістю, базовою продуктивністю і реакцією на схрещування з однією і багатьма ЧС формами, а також визначали ефекти комбінаційної здатності за основними ознаками. Встановлено, що вихідні матеріали Веселоподільської гілки характеризуються генетичною різнорідністю, мають широку генетичну основу. Коефіцієнти варіації за масою коренеплодів (34,9...38,3) і цукристістю (24,5...28,0) свідчать про високу гетерозиготність вихідних матеріалів. Криві розподілу частот показників маси коренеплодів характеризувалися лівостороннім ексцесом, а цукристості – наближалися до нормального розподілу. Кореляційна залежність між масою коренеплодів і цукристістю виявилася від’ємною, але не тісною  (r =  -  0,14…  - 0,20).

Дослідження реакції вихідних популяцій на схрещування з ЧС тестером показали, що популяції з низьким рівнем базисної продуктивності більше підвищують рівень врожайності і цукристості, але не перевищують стандарт і тільки при гібридизації матеріалів з генетично обумовленою високою базисною продуктивністю гібриди частіше проявляють конкурсний гетерозис.

Визначені ефекти комбінаційної здатності вихідних популяцій на фоні чотирьох ЧС тестерів (табл.1). Популяції А799, F753 і Н791 з високою ЗКЗ стали вихідними для одержання ліній-запилювачів.

Встановлено, що у топкросних ЧС-гібридів створених з використанням популяцій при формуванні ознак врожайності і цукристості адитивні ефекти значно переважають неадитивні. Дана характеристика кращим гібридним комбінаціям, які виділилися за комплексом ознак: врожайність, цукристість, понижений вміст К⁺ і Nа⁺.