Боденко Н.А. Добір та оцінка вихідного матеріалу на посухо- та жаростійкість для селекції середньостиглих гібридів кукурудзи

Краткое содержание

Селекція кукурудзи на посухо- та жаростійкість

Наведено літературний огляд з питань вивчення стресових умов (посухи та жари), їх частоти і впливу на рослини. Розглянуті захисно-пристосувальні властивості рослин відносно несприятливих умов зовнішнього середовища. Приведені дані щодо впливу умов навколишнього середовища на господарсько-цінні показники ліній і гібридів. Показана ефективність селекції кукурудзи на двокачанність та толерантність до загущення посіву. Вказані фізіологічні методи діагностики посухо- та жаростійкості. Наведений аналіз даних дозволяє зробити висновок про актуальність та необхідність проведення досліджень за темою дисертаційної роботи.

Грунтово-кліматичні умови та методика проведення досліджень, вихідний матеріал

Експериментальну частину досліджень проводили протягом 1998-2001 рр. в Дослідному господарстві “Дніпро” Інституту зернового господарства УААН, яке знаходиться в центральній частині Дніпропетровської області. Територія області характеризується помірно континентальним кліматом з нестійким та недостатнім зволоженням (належить до північної підзони Степу України). Всі роки досліджень в різній мірі були посушливими, але особливо жорсткі умови для кукурудзи склалися в 2001 р.

Агротехнічні прийоми, застосовані в ході досліджень, відповідали рекомендаціям, які викладені у “Методиці державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (1971) і “Методиці польових дослідів із кукурудзою” (1980).

Кукурудзу вирощували в спеціальних селекційних сівозмінах у селекційному і контрольному розсадниках. Розмір ділянок – 4,9 м², повторність при вивченні тесткросів – трикратна. Густоту стояння рослин у контрольному розсаднику формували у фазі 4-5 листків. Для ліній і гібридів, що вивчалися, вона становила 40 та 60 тис. рослин на гектар.

Фенологічні спостереження проводили в селекційному і контрольному розсадниках: відмічали дату появи сходів, цвітіння чоловічих та жіночих суцвіть. При визначенні посухостійкості селекційного матеріалу враховувались такі показники, як тривалість періодів сходи – цвітіння волоті, сходи – цвітіння качанів, та різниця між ними. В процесі досліджень визначали ступінь пошкодження листя, ремонтантність рослин, збиральну вологість зерна. Біометричні виміри складалися з визначення висоти рослин і висоти прикріплення качанів. Оцінювали також структуру урожаю гібридів і ліній: число качанів на рослині, число рядів зерен, число зерен в ряду, масу 1000 зерен, довжину качана.

Гібриди кукурудзи збирали селекційним комбайном “Hege-140”. Урожай зерна з кожної ділянки зважували і визначали його вологість вологоміром “Burrows”.

Статистичну достовірність експериментальних даних визначали за допомогою дисперсійного аналізу, параметри варіювання і коефіцієнт кореляції розраховували за методикою Г.Ф. Лакина (1990). Оцінку параметрів комбінаційної здатності в системі неповних тесткросів здійснювали за методикою Г.К. Дремлюка, В.Ф. Герасименко (1991). Параметри стабільності та пластичності визначали за допомогою методів S.A. Eberhart, W.A. Russell (1996) та А.В. Кильчевського, Л.В. Хотылевой (1985). Математичну обробку даних проводили на персональному комп’ютері з використанням програмного забезпечення, розробленого в Інституті зернового господарства УААН А.В. Адеговим, Г.Н. Душенко (1985).

Вихідний матеріал, що вивчався, був створений в Інституті зернового господарства УААН і належить до 4 гетерозисних груп: Ланкастер, Айодент та малорозповсюджених в світовій селекції геноплазм, споріднених з лінією Т22 та сортом Міндсенпустіфехе (Угорщина). Всі лінії, що досліджувались, були поділені на 6 груп залежно від їх генетичного походження.

До першої групи ввійшли лінії – ДК22 41-2, ДК22 53-1, ДК22 53-2, ДК22 53-3, ДК22 61-1, ДК22 61-2, ДК22 61-3, ДК22 61-4, ДК22 62-1, ДК22 62-2, ДК22 63-1, споріднені з плазмою Т22.

Другу групу склали лінії ДК66/315 21-1, ДК66/315 21-2, ДК66/315 21-3, ДК66/315 22-1, ДК66/315 22-2, ДК66/315 22-5, ДК66/315 23-1, ДК66/315 23-2, ДК66/315 23-3, отримані при самозапиленні трилінійного гібрида (ДК66хДК655)хДК315. (ДК66, ДК655 – плазма Ланкастер (Oh43), ДК315 – плазма Т22).

До третьої групи були включені лінії ДК22/427 11-1, ДК22/427 13-1, ДК22/42713-2, ДК22/427 13-5, створені на базі гібрида ДК322хДК427. Лінія ДК322 відноситься до плазми Т22, а ДК427 –  до плазми Ланкастер (Oh43).

Четверту групу склали лінії ДК22/437 73-2, ДК22/437 73-3, ДК22/437 75-2, отримані з гібрида ДК322хДК437 (плазма Т22 та Айодент).

П’ята група ліній (ДК18/159 31-1, ДК18/159 31-2, ДК18/159 31-3, ДК18/159 31-4, ДК18/159 32-2, ДК18/159 34-1, ДК18/159 34-2, ДК18/159 35-1, ДК18/159 36-1, ДК18/159 36-3, ДК18/159 37-1, ДК18/159 37-2, ДК18/159 37-3, ДК18/159 37-4, ДК18/159 37-5, ДК18/159 39-2) отримана на базі сестринського гібрида F18хМК159АМВ (плазма Міндсенпустіфехе).

В шосту групу ввійшли лінії ДК2/25 81, ДК2/25 82,  ДК2/25 91, ДК2/25 92, ДК2/25 93, ДК2/25 94, ДК2/25 95, споріднені з плазмами Т22 та Міндсенпустіфехе.

Для оцінки комбінаційної здатності групи ліній схрещувались з простими міжлінійними і сестринськими гібридами: 346МхДК427, 346МхДК347, 346МхДК710, 502МхДК710, 502МхДК347, ДК710хДК427.

За стандарти при випробуванні вихідного матеріалу використовувались лінії ДК322МВ, ДК315, ДК427, ДК437, ДК325МВ, а для тесткросів – гібрид Дніпровський 337МВ.