Недільська У.І. Інтрогресія факторів стійкості проти сухої фузаріозної гнилі диких, культурних видів у вихідний матеріал картоплі

Краткое содержание

Теоретичні основи та практичні результати створення вихідного селекційного матеріалу, стійкого проти сухої фузаріозної гнилі  

(огляд наукової літератури)

         На підставі аналізу результатів досліджень численних вчених викладені біологічні особливості збудників сухої фузаріозної гнилі, поширеність, шкодочинність хвороби. Зазначається, що, залежно від умов регіону, в популяції гриба представництво і частота видів різна, і це необхідно враховувати при оцінці створених гібридів, сортів. Результати співставлення даних різних авторів стосовно стійкості однакових сортів свідчать про відмінність отриманих результатів, іноді значну. Це наводить на думку, що, крім специфічності зовнішнього комплексу, на неоднорідність даних також впливає особливість методів оцінки резистентності.

4

Наведена характеристика складових генофонду картоплі за стійкістю проти сухої фузаріозної гнилі. Більшість авторів висловлює думку про відсутність сортів навіть з відносно високою резистентністю проти хвороби, що обумовлює необхідність залучення в селекційну практику їхніх співродичів з ефективним генетичним контролем ознаки. Лише в поодиноких наукових установах виконуються дослідження з створення вихідного селекційного матеріалу, стійкого проти хвороби, що недостатньо для виведення резистентних сортів.

Умови, матеріал та методи дослідження

            Дисертаційна робота виконана протягом 2002 – 2005 рр. в Інституті картоплярства УААН, землі якого розміщені в зоні Південного Полісся України. Грунти дослідного поля дерново-середньопідзолисті, з нестабільним колоїдним комплексом, мало забезпечені кальцієм, магнієм та іншими лужними елементами. Агрохімічний склад грунту такий: вміст гумусу (за Тюріним) – 1,32 – 1,68 %, рухомих форм фосфору (за Кірсановим) – 11,5 – 13,3 мг/100 г грунту, калію (за Масовою) – 8,0 – 8,9, pН сольової витяжки 4,9 – 5,2, гідролітична кислотність – 2,2 – 2,3 мг. екв/100 г  грунту, сума насиченості основами – 46,3 – 59,8%.

      Клімат зони помірно – континентальний. Тривалість безморозного періоду 150 – 160 діб, що дозволяє вирощувати сорти картоплі різної групи стиглості. Період вегетації 2002, 2003, 2005 рр. характеризуються підвищеною температурою повітря. І навпаки, в 2004 р. вона була нижчою порівняно з середніми багаторічними даними. В 2002 і особливо 2003, 2004 рр. кількість опадів менша, ніж за ряд років.

Вихідним матеріалом при проведенні дослідження використані дикі види і культурний S.andigenum Juz. et  Buk., первинні, вторинні міжвидові гібриди, їхні бекроси, частково створені в лабораторії вихідного матеріалу інституту, але в основному отримані нами. Стандартами були сорти з найвищим проявом ознаки. Значною мірою вони використані для бекросування міжвидових гібридів.

        Дикі види, первинні, вторинні (без участі S.tuberosum L) гібриди висаджували, використовуючи горщикову культуру, бекроси однорядковими ділянками по 11 бульб. Спостереження, обліки здійснювали згідно прийнятих методик (Букасов С.М. та інші, 1976). Стійкість проти сухої фузаріозної гнилі визначали з використанням штучного зараження за методикою, відпрацьованою в Інституті картоплярства, де балу 9 відповідала відсутність симптомів хвороби (крайня висока стійкість), а 1 – ураження 75% бульб (Подгаєцький А.А., Гриценко К.П., 1995). Експериментальні дані обробляли, використовуючи методи дисперсійного і кореляційного аналізу (Рокицький П.Ф., 1973; Доспєхов Б.А., 1985).

       Інтенсивність розвитку сухої фузаріозної гнилі залежно від строків інфікування бульб та здатність гриба розмножуватись на різних сортах.

     Оптимальний строк визначення стійкості бульб проти сухої фузаріозної гнилі. Встановлено, що серед факторів, які впливають на результативність оцінки резистентності бульб проти хвороби,  найбільший вплив мають біологічні особли-