Марков В.В. Конкурентна здатність сортів люцерни до видів злакових культур, її природа і можливість використання у насінництві

Краткое содержание

РОЗДІЛ  1.  СУЧАСНИЙ  СТАН  ДОСЛІДЖЕНЬ  ПО  ВИРОЩУВАННЮ

НАСІННЄВОЇ  ЛЮЦЕРНИ  (ОГЛЯД  НАУКОВОЇ  ЛІТЕРАТУРИ)

            В розділі подано аналіз результатів досліджень з проблем вирощування люцерни в минулому. Розглянуто різноманітні технології вирощування насіння люцерни в різних країнах і грунтово-кліматичних зонах. Проаналізовано стан  досліджень з проблем конкуренції між рослинами в сумісних посівах. Відзначено різномаїття в поглядах на вирощування люцерни, особливо для одержання насіння при сівбі під покривні культури. На основі проведеного аналізу визначені питання, які недостатньо вивчені і, виходячи із стану цих досліджень, обгрунтована необхідність проведення нових пошуків.

РОЗДІЛ  2.  МАТЕРІАЛ,  МЕТОДИКА  І  УМОВИ  ПРОВЕДЕННЯ  ДОСЛІДЖЕНЬ

            В дослідженнях використовували чотири сорти люцерни вітчизняної селекції, здатні до плодоутворення в зонах Лісостепу і Полісся України: Ярославна, Ольга, Веселоподолянська-11, Полтавчанка. В якості покривних культур навесні висівали пажитницю однорічну (сорт Еней) та пажитницю багатоукісну (сорт Володар) з використанням обох на зелений корм і пшеницю яру (сорт Рання-93) – на зерно, а влітку – пшеницю озиму (сорт Миронівська-61) і овес (сорт Чернігівський-28) – на зелений корм та просо (сорт Сяйво) – на зерно.

            Сівба люцерни під покривні культури проводилася на протязі 1994-1996 років. Навесні сівбу проводили в третій декаді квітня, влітку – в третій декаді червня. Дослід трьохфакторний, повторність чотирьохразова, закладка методом розщеплених ділянок, облікова площа ділянки – 25 м². В якості стандарту використовували безпокривні посіви навесні і влітку з внесенням гербіцидів: грунтової дії (трефлан 24% к.е. – 5 л/га) та контактної дії (базагран 48% в.р. – 2 л/га). Порівняння проводили з літнім безпокривним посівом, як найбільш продуктивним варіантом по урожаю насіння. Сівбу люцерни здійснювали широкорядним способом (міжряддя 45 см), норма  висіву – 5 кг/га (2,7 млн. шт/га). Покривні культури висівали двома способами: суцільним рядковим (15 см) та стрічковим – 2 рядки з міжряддям 15 см в кожне міжряддя люцерни. Норми висіву покривних культур при обох способах сівби були однакові і становили 50% від рекомендованих для зони Східного Лісостепу України. В рік сівби проводили спостереження за ростом і розвитком вегетативної маси рослин люцерни та визначили суху масу бур’янів на момент збирання покривних культур. Облік урожаю продукції покривних культур проводили в рік сівби, насіння люцерни – на 2-3-й роки вегетації. Математичну обробку одержаних результатів проводили за методом дисперсійного аналізу (Б.А.Доспехов) та методом порівняння двох рядів регресії (Н.А.Плохинский). Всі польові роботи проводили серійною технікою.

            Дослідні ділянки, на яких проводилися дослідження, знаходилися на землях КСП “Будильське” Лебединського району Сумської області. Грунтовий покрив – чорнозем глибокий малогумусний середньосуглинковий, вміст гумусу – 3%. Погодні умови в роки проведення дослідів складалися досить різноманітно, але в цілому сприяли вирощуванню люцерни на насіння.

РОЗДІЛ  3.  ПОКРИВНІ  КУЛЬТУРИ  І  СТУПІНЬ  ЇХ  АГРЕСИВНОСТІ

ПО  ВІДНОШЕННЮ  ДО  РІЗНИХ  СОРТІВ  ЛЮЦЕРНИ

            Для встановлення і оцінки ступеню впливу покривних культур на люцерну в підпокривний період її росту та в наступні роки визначали силу росту стебел люцерни у висоту і нарощування нею вегетативної маси в рік сівби та насіннєву продуктивність в 2-й і 3-й роки росту. Оцінку покривних культур доповнили спостереженням за ступенем їхнього впливу на бур’яни в рік сівби. В результаті спостережень встановили, що на час збирання покривні культури по рівню пригнічення росту рослин лю­церни можна розділити на три групи: найменше пригнічення виявили овес і пшениця озима – висота рослин люцерни склала 21,5-22,0 см, середнє – просо і види пажитниці, однорічна та багатоукісна – 15,7-16,9 см і сильне – пшениця яра – 13,2 см. В межах груп різниця між культурами, при НІР₀₅ = 1,3 см, була неістотною, а між групами істотною і достовірною. Суцільний рядковий спосіб сівби покривних культур, за винятком пшениці озимої, істотно і достовірно сприяв більшому пригніченню росту люцерни порівняно із стрічковим способом сівби.

            Визначення маси сухої речовини рослин люцерни, накопиченої в підпокривний період росту, суттєво доповнив характеристику агресивності покривних культур, оскільки цей показник віддзеркалює стійкість рослин люцерни до випадання під впливом несприятливих умов в підпокривний період росту, інтенсивність нарощування вегетативної маси та кореневої системи в залежності від покривної культури, здатність до інтенсивного кущіння, ріст і розвиток стебел люцерни, їх облистяність та інше. За цим показником пригнічуючий вплив покривних культур зростав в такому порядку: найменше пригнічення виявив овес (суха маса рослин люцерни – 728 кг/га), далі ідуть – пшениця озима (717 кг/га), пажитниця однорічна (106 кг/га), просо (101 кг/га), пажитниця багатоукісна (89 кг/га), пшениця яра (76 кг/га). Після оцінки істотності різниці одержаних даних виявилося, що по впливу на рівень розвитку вегета­тивної маси люцерни покривні культури можна розділити на 3 групи. Першу склали пшениця озима і овес – найменший  пригнічуючий  вплив,  другу – пажитниця одно­річна і просо, третю – найбільш сильно пригнічуючі покривні культури – пшениця яра і пажитниця багатоукісна. Встановлена істотна і достовірна різниця по цьому показнику між групами культур, в той час як між культурами в межах груп, вона була неістотною. Стрічковий спосіб сівби покривних культур сприяв зниженню їх агресивності, але, як і у випадку впливу на висоту рослин люцерни, не усував різниці між покривними культурами.

            Найголовнішим нашим завданням в рік сівби люцерни під покривні культури було визначити ступінь їх впливу на бур’яни, як головної передумови відпрацювання безгербіцидної технології вирощування насіння люцерни. Встановлено істотну різницю між ступенями впливу злакових покривних культур на нарощування сухої маси бур’янів. Найкраще протистояло бур’янам просо, під яким маса бур’янів на час збирання урожаю склала в середньому по двох способах сівби 26,8 г/м², тоді як при безпокривній сівбі люцерни влітку і навесні цей показник становив 16,6-20,5 г/м², що при НІР₀₅ = 7,2 г говорить про відсутність достовірної різниці між масою бур’янів при вирощуванні люцерни під просом і без покриву при сівбі навесні, та про незначну різницю з літнім безпокривним способом сівби. З незначною, але достовірною, різницею після проса стоять пшениця озима і овес, де суха маса бур’янів була в межах 37,0-38,9 г/м². Покривні культури весняного посіву значно гірше пригнічували бур’яни і маса бур’янів під ними становила: під пшеницею ярою – 72,3 г/м², пажитницею багатоукісною – 88,8 г/м², пажитницею однорічною – 124,1 г/м². При НІР₀₅ = 7,2 г/м² це свідчить про істотну різницю пригнічуючого впливу різних злакових культур на бур’яни. Стрічковий спосіб сівби покривних культур приводив до неістотного збільшення сухої маси бур’янів в літніх посівах, тоді як у культур  весняного строку сівби ця різниця була істотною і достовірною порівняно із суцільним рядковим способом сівби. Зменшення маси бур’янів в літніх посівах можна пояснити додатковими механічними обробітками грунту в допосівний період, що сприяло очищенню грунту від проростаючих бур’янів.