Барсукова В.Є. Мінливість біохімічних компонентів коренеплодів моркви та буряку столового і використання її в селекції на якісні показники

Краткое содержание

 Методика та умови проведення досліджень

            В процесі проведення досліджень у 1985–1998 рр. оцінено біохімічний склад  зразків моркви та буряку столового згідно з методиками О.І. Єрмакова (1972): вміст розчинної сухої речовини – рефрактометричним методом, сухої речовини – методом висушування наважки до постійної маси, бетаніну – колориметричним методом на фотоелектроколориметрі із зеленим світлофільтром, цукру, моносахаридів, дисахаридів – ціанідним методом за Н.В. Сабуровим та Л.В. Копериною; вітаміну С – методом І.К. Муррі в модифікації Тильманса (1932); b–каротину – методом І.К. Муррі в модифікації Придністровського НДІСГ (В.К. Андрющенко, 1981); нітратів – стандартним іонометричним методом з іоноселективними електродами (1989).

            Добір зразків грунту та підготовку їх до аналізу здійснювали згідно методичним вказівкам ВИУА (1976); визначення нітратів – дисульфофеноловим методом (Є.В. Аринушкіна, 1962), рухомих форм фосфору – за      Ф.В. Чириковим (1962), обмінного калію – за А.Л. Масловою (1962).

            Статистичну обробку даних проведено з використанням "Пакету прикладних програм обробки результатів селекційних та генетичних експериментів" (1979) відділу генетики Інституту рослинництва ім. В.Я.Юр'єва під керівництвом П.П. Літуна, О.О. Бєлкіна.

            Статистичний аналіз мінливості біохімічних ознак та продуктивності рослин виконано згідно з "Методичними вказівками" (1974, 1981, 1984, 1985), кореляційні зв'язки – за Б.В. Доспєховим (1979), адаптивної здатності сортів – за методикою О.В. Кільчевського та Л.В. Хотильової (1985).

            В 1996–1998 рр. у колекційному розсаднику оцінено п'ять сортотипів моркви – Нантська, Шантене, Амагер, Геранда та Валерія, які включали 96 зразків. Буряк столовий було представлено сортотипами Єгипетський, Бордо та Екліпс, які об'єднували 84 зразки.

            Дослідження проведено на полях селекційної сівозміни дослідного господарства "Мерефа" ІОБ УААН (Харківська область). Грунти – малогумусні середньосуглинкові чорноземи. Облікова площа колекційних ділянок моркви – 10,0, буряку столового – 10,8 м². Норма висіву насіння моркви –     5 кг/га, буряку столового – 14 кг/га, без повторень, згідно з "Методичними вказівками по вивченню світової колекції столових та кормових коренеплодів" (1968) і згідно з методиками ІОБ УААН (1979).

            Погодні умови проведення досліджень протягом 1985–1998 рр. в цілому сприяли росту і розвитку коренеплодів. Найсприятливішим для моркви був 1994 р., для буряку столового – 1997 р.

Проблеми поліпшення харчової цінності, відмінності різновидностей моркви м’ясистої Daucus carota L. і буряку звичайного коренеплідного   Вeta vulgaris L. за біохімічними показниками

            На основі аналізу літературних джерел висвітлено проблеми поліпшення харчової цінності коренеплодів і перспективи селекції моркви та буряку столового.

Представлено біологічну характеристику різновидностей моркви м’ясистої і буряку звичайного коренеплідного та сортового потенціалу за морфотипом, хімічними і продуктивними показниками.

Обгрунтовано, що для рівномірного постачання населення протягом року вітамінною продукцією, окрім наявності урожайних сортів і гібридів різних груп стиглості необхідно мати зразки з високим вмістом основних компонентів хімічного складу. Як правило, більша потенційна продуктивність притаманна культурам з тривалим вегетаційним періодом, показники якості (вітаміни, цукри) позитивно корелюють з екологічною стійкістю рослин і негативно – з урожайністю.

Для виділення з генофонду кращих сортів і створення принципово нового матеріалу виникла необхідність установити ступінь мінливості основних хімічних компонентів та урожаю у варіюючих умовах оточуючого середовища і визначити тісноту взаємозв’язку між ними.