Зінченко В.О. Мінливість та селекційна цінність різних генерацій самозапилення гібридів кукурудзи в умовах зрошення південної зони Степу України

Краткое содержание

АГРОКЛІМАТИЧНІ УМОВИ, матеріал і методика досліджень

Польові та лабораторні досліди проводили на протязі 1995-1999 рр.  в лабораторії селекції кукурудзи  Інституту зрошуваного землеробства УААН. У селекційно-генетичних дослідах використовували технологію вирощування кукурудзи, що рекомендована для умов зрошення південного Степу України.

Метеорологічні умови у роки досліджень суттєво відрізнялися за градацією дефіциту сумарного випаровування у  вегетаційний період  рослин кукурудзи. Роки досліджень розподілялись таким чином:  1995 р. – середньосухий,  1996 р. - сухий, 1997 р. - вологий, 1998 р. - середньосухий, 1999 р. – сухий.

Для вивчення показників мінливості господарських та біологічних ознак були використані прості гібриди, створені за участю ліній різного походження, різних гетерозисних груп та різних груп стиглості. Віддаленість ліній у гібридах коливалась від сестринських до альтернативних гетерозисних груп. В F₁   гібридів проводили перезапилення сібсів в межах  приблизно 10% особин (50 рослин)  і проводили фенотипний добір за показниками стійкості до хвороб та загальними показниками. З кожного вихідного гібриду відбирали по 30 рослин. Після лабораторного бракування залишки насіння змішували і знову висівали в другому поколінні. Починаючи з другого покоління проводили самозапилення 15–20 рослин кожної родини. Тестові схрещування з чотирма тестерами (дві лінії та два прості  гібриди) починали з третього самозапилення. Тестери були підібрані з альтернативних гетерозисних груп. Вивчення  мінливості та успадковуваності ознак починали з S₃. Добір проводили з інтенсивністю 10-15 % як в межах сібсів (ліній); напів-сібсів (родин), так і серед самозапилених качанів в усіх поколіннях інбридингу від S₃  до  S_6.  Таким чином, вдавалось стримувати геометричний ріст числа нащадків в наступних поколіннях і видержувати щорічну кількість ліній у вивченні і  топкросних випробуваннях в межах 500–600 генотипів. Фенотипний добір проводився в основному за показниками стійкості до хвороб, показниками архітектоніки рослин, стійкості до температурних стресів, продуктивності качана. Гібридні рекомбінантні лінії (в ранніх інцухт-поколіннях – родини), що  проявили  високу комбінаційну   здатність включались до

4

додаткового сортовипробування  і додаткового самозапилення за окремими програмами. Кожна родина (неповністю гомозиготна лінія) підлягала біометричним дослідженням в польових та лабораторних умовах. Вибірка складала 20–30 особин.

Схема проведення дослідів була розроблена з урахуванням методичних рекомендацій Л.Н.Каминской (1971), Р.У.Югенхеймера (1979), П.Ф.Рокицкого (1974), В.Г.Вольфа, П.П.Литуна (1980), П.П.Домашнева, Б.В.Дзюбецкого, В.И.Костюченко (1992), M.R.Carlone, W.A.Rassell (1988,1989). Статистичний аналіз проводився за допомогою комп’ютерних програм "MSTAT" та "AgroBase".

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Успадкування та мінливість адаптивних ознак кукурудзи в умовах зрошення. Під впливом інцухту відбувається глибока диференціація популяції на біотипи з різною стійкістю до вилягання. Найбільш стійкими до стеблових гнилей у селекційному розсаднику були отримані лінії від самозапилення  середньостиглих і середньопізніх форм. В залежності від скоростиглості батьківських форм вихідного гібриду проявлялась по різному стійкість до цієї хвороби (табл.1).