Романюк Л.С. Особливості мінливості кількісних ознак у гібридів сої та їх використання в селекції скоростиглих сортів

Краткое содержание

розділ 1. Огляд літератури

На основі узагальнення даних літератури показано, що успішне виконання програми створення нових високопродуктивних сортів залежить від методів селекції та якості вихідного матеріалу. Не дивлячись на досягнуті певні успіхи в напрямку пошуку шляхів підвищення ефективності добору, ця проблема остаточно ще не вирішена і залишається досить актуальною. Особливе значення мають розробки доступних і надійних методів ідентифікації генотипів за фенотиповим проявом ознак, виявлення нових можливостей проведення доборів за комплексом ознак, а також використання методів непрямої оцінки селекційного матеріалу.

розділ 2. Умови та методика досліджень

Дослідження за темою дисертації виконані протягом 1988 - 2000 років на полях дослідного господарства “Чабани” Інституту землеробства УААН, яке розташоване в правобережному Лісостепу України, в Києво-Святошинському районі Київської області.

Клімат зони помірно-континентальний. За період проведення дослідів погодні умови в цілому сприяли нормальному росту та розвитку рослин.

Об’єктом досліджень були шість сортів та чотири гібридні популяції F₁ - F₄ одержані від їх схрещування:

1-Л-3773/85 та Київська скоростигла;
            2-Білосніжка та Жемчужна;

3- Юг-30 та Київська 27;

4-Білосніжка та Київська скоростигла.

Як батьківські форми були використані досить поширені сорти: скоростиглий - Юг-30, середньостиглий - Білосніжка; всі інші - створені у відділі селекції та первинного насінництва сої Інституту землеробства: Київська скоростигла, середньостиглий сорт Київська 27 та пізньостиглий зразок з високою потенціальною продуктивністю - Л-3773/85. Всі сорти адаптовані до місцевих умов.

Гібридні популяції рослин створювали шляхом штучних парних схрещувань батьківських сортів, що розрізнялись за ступенем прояву піддослідних ознак з метою генетичної рекомбінації цих ознак та в процесі відбору - виконання завдання по створенню та передачі на державне сортовипробування скоростиглого високопродуктивного сорту.

Гібриди першого та другого покоління висівали в гібридному розсаднику по три насінини в лунку квадратно-гніздовим способом з міжряддям 45х45 за схемою : материнська форма, F₁ та F₂ , батьківська форма. Гібриди третього і наступних поколінь висівали по потомствах переобладнаною сівалкою ССФК-7М широкорядним способом з міжряддям 45 см з довжиною рядка 3 м, по 60 насінин в рядку.

Протягом вегетації рослин проводились фенологічні спостереження, відмічали дати посіву, повних сходів, достигання. Рослини збирали вручну по мірі дозрівання. Після збирання проводили аналіз структури рослин: по гібридах F₂ - 100 і більше рослин, по комбінації схрещування у третьому та четвертому поколінні було проаналізовано не менше 30 ліній, по 20 рослин у кожній, батьківських форм - по 10 рослин. Структурний аналіз гібридів F₂ - F₄ та батьківських форм проводили за кількісними ознаками: висота рослини, висота розміщення нижнього бобу, кількість бобів на рослині, число насінин з рослини, число вузлів на головному стеблі, число гілок, маса насіння з рослини, діаметр кореневої шийки, маса надземної частини рослини. Індексні показники визначались в лабораторних умовах.

Кількість ліній, що вивчались у селекційному розсаднику змінювалися від 660 у F₃ до 1786 в F₆ та від 466 в F₇ до 15 в F₉.

На гібридному матеріалі, починаючи з F_3, проводився добір родоначальних рослин за методом “педігрі” який продовжувався в наступних поколіннях.

Виділені в селекційному розсаднику константні лінії вивчали в контрольному розсаднику, попередньому і конкурсному сорто-випробуваннях згідно загальноприйнятої методики разом з іншими селекційними номерами та стандартами. Облікова площа ділянок в цих розсадниках - 10м², при 2 повтореннях в контрольному, 3 - в попередньому, 5 - в конкурсному сортовипробуваннях. Статистичний аналіз експериментальних даних, визначення лінійних коефіцієнтів кореляції а також визначення коефіцієнту варіації (V, %) здійснювали загальноприйнятими методами (Б.А.Доспєхов, 1985) з застосуванням комп’ютерних програм “STATISTICA 5.0” та “COSTAT”. Для характеристики кращих номерів за ознаками урожайність та період вегетації обчислювались показники стабільності: b - коефіцієнт регресії; S- середньоквадратичне відхилення (Покудін В.З., 1973; Иванченко Є.Г., Вольф В.Г., Литун П.П., 1978; Eberhart S.A., Russel W.A., 1966).