Юхименко А.І. Патогенні та мутагенні властивості вірусів озимої пшениці і можливість їх використання в селекційній практиці

Краткое содержание

Результати досліджень

Ідентифікація, біологічні властивості та шкодочинність вірусів озимої пшениці

Вірус жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ). Уражені ВЖКЯ рослини озимої пшениці мають жовте чи червонувате забарвлення листя, відстають у рості і розвитку, формують коротший невиповнений колос і щупле зерно.

Віріони ВЖКЯ ізометричної форми з діаметром 25 нм виявляються в клітинах флоеми. Інфікування супроводжується значною цитопатичною дією на комплекс клітинних органоїдів: відбуваються структурні зміни та деградація ядер, мітохондрій, хлоропластів, збільшується кількість осміофільних глобул та мієлоподібних тіл, виявляються вірусо-індуковані включення. Отримані дані електронно-мікроскопічних досліджень вказують на можливу репродукцію вірусного геному в ядерному апараті.

Екстракти уражених рослин позитивно реагують з поліклональною антисироваткою до ВЖКЯ при постановці непрямого методу ІФА, достовірно переважаючи показники контролю.

Основними переносниками ВЖКЯ в Лісостеповій зоні України є попелиці видів Ropalosiphum padi, Sitobion avenae, Sсhizaphis graminum, які переносили вірус з ефективністю 91,9 %, 68,2 %, 28,2 %, відповідно. Це вказує на існування трьох ізолятів ВЖКЯ: RPV, MAV, SGV, які специфічно переносяться попелицями R. padi, S. avenae, Sch.graminum. Присутній також PAV ізолят, котрий неспецифічно переноситься попелицями R. padi і S.avenea, і вважається найбільш розповсюдженим ізолятом ВЖКЯ (Rochow, 1987).

Електронно-мікроскопічними дослідженнями показано, що в тканинах вірофорних попелиць містяться вірусні частки.

Інтенсивність переносу попелицями інфекції залежить від тривалості інокуляційного періоду та інфекційного навантаження. Ефективний перенос ВЖКЯ спостерігається після двохгодинного годування однієї особини попелиць на проростках і підвищується зі зростанням тривалості годування та збільшенням кількості вірофорних попелиць.

ВЖКЯ впливає на всі складові елементи продуктивності, що особливо позначається на масі зерна з рослини, яка знаходиться в межах 20 - 30 % від контролю при інфікуванні проростків.