Решетников М.В. Селекційна цінність вихідного матеріалу для створення сортів гороху з поліпшеною якістю зерна в східному Лісостепу України

Краткое содержание

Шляхи селекційно-генетичного поліпшення

якості зерна гороху (огляд літератури)

Проведено аналіз і узагальнення сучасної літератури за питаннями структури, функцій, систем генетичної регуляції білкового комплексу, антипоживних речовин, вмісту і фракційного складу крохмалю. На цій основі визначено шляхи селекційно-генетичного поліпшення біохімічних ознак якості зерна, а також кулінарних якостей при створенні сортів гороху кормового, харчового і технічного призначення.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові досліди проведено на дослідних полях Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН, які розташовані в Харківському районі Харківської області в східній частині Лівобережного Лісостепу України.

Метеорологічні умови 1996-2000 років відрізнялись нестабільністю режимів температур і опадів, що добре відображає регіональні особливості і дозволило отримати об'єктивні результати за всіма розділами досліджень.

Матеріалом для досліджень послужили 223 зразки гороху різного еколого-географічного походження, із колекційних фондів Національного центру генетичних ресурсів рослин України. В межах загальної вибірки 180 зразків із гладким фенотипом насіння були ідентифіковані як гомозиготи RR, а 43 зразки з зморшкуватим (мозковим) фенотипом насіння – як носії рецесивної мутації r.

Матеріал для оцінки комбінаційної здатності і генетичних компонентів дисперсії сортів гороху отриманий у результаті реалізації двох діалельних схем схрещувань. Батьківськими формами однієї схеми, реалізованої за другим методом Грифінга, із частковим отриманням реципроків, були п'ять гладконасінних сортів гороху: Уладівський харчовий, 94-165 (Банан), Харківський янтарний (Україна), Орловчанин, Таловец 55 (Росія) та два сорти з мозковим насінням: Дачний (Україна), Адагумский (Росія). Кожен сорт є джерелом однієї чи кількох ознак якості зерна. В ході реалізації цієї схеми схрещувань генетичному аналізу піддавалися вміст білка, крохмалю, амілози в крохмалі, кулінарні якості зерна, продуктивність та елементи її структури.

До іншої діалельної схеми, яку було закладено за першим методом Грифінга, увійшли чотири гладконасінні сорти з контрастним рівнем активності інгібіторів трипсину: Уладівський харчовий (Україна), Красноуфимский 70 (Росія), Богатир чеський (Чехія), Sirius (Словаччина).

Для аналізу мінливості біохімічного складу насіння в процесі достигання було взято насіння 7 сортів із різним алельним станом гена R. Для дослідження використовувалось насіння тільки одного (нижнього) ярусу. Інтервал добору проб складав 2 дні, починаючи з 10 дня після цвітіння і закінчуючи етапом повної біологічної стиглості насіння.

Польові досліди проводили згідно з методикою польового досліду (Доспехов Б.А., 1985), із застосуванням загальноприйнятої для зони східного Лісостепу України технології вирощування гороху. Біохімічні аналізи виконували загальноприйнятими методами (Ермаков А.И., 1987). Вміст білка визначали за К'єльдалем, вміст амінокислот (крім триптофану) - методом рідинної хроматографії кислотних гідролізатів на амінокислотному аналізаторі LKB Alpha plus М 4151 (Швеція), а вміст триптофану – колориметричним методом за реакцією лужних гідролізатів із п-диметиламінобензальдегідом. При цьому вміст амінокислот виражали у відсотках до білка гідролізату. Активність інгібіторів трипсину визначали спектрофотометричним методом із використанням казеїну як субстрату. Вміст крохмалю та амілози в крохмалі аналізували йодометричним методом. Кулінарні якості зерна оцінювали згідно з методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур (1988).

Експериментальні дані обробляли методами дисперсійного, варіаційного, кореляційного і кластерного аналізів. Оцінку практичної цінності зразків гороху здійснювали шляхом сумісного обчислення генотипних ефектів та ступенів екологічної пластичності (Гурьев Б.П., Литун П.П., Гурьева И.А., 1981). Для визначення комбінаційної здатності і генетичних компонентів дисперсії сортів гороху використовували алгоритм Хеймана (Литун П.П., Проскурнин Н.В., 1992). Статистичну обробку дослідних даних виконували на ЕОМ із використанням пакета прикладних програм “ОСГЭ” розробленого в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН.