Кузьмишина Н.В. Селекційна цінність вихідного матеріалу кукурудзи за основними господарськими ознаками

Краткое содержание

Формування колекції генофонду кукурудзи за цінністю основних кількісних ознак (огляд літератури)

З літературних джерел виявлено недостатню інформацію щодо систематизації колекційного матеріалу і визначення джерел та донорських властивостей ліній. Не деталізовані методичні підходи до формування базової і ознакових колекцій. Не описані сучасні комп’ютерні технології  систематизації і добору вихідного матеріалу для селекції. Виходячи з цього, актуальність даних досліджень і важливість вирішення поставлених задач не викликають сумніву.

Умови, матеріал і методика досліджень. Експериментальні дослідження проведені на дослідних полях Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва протягом 1987-2003 років. Метеорологічні умови в ці роки відрізнялись нестабільністю режимів температур і опадів. До років з оптимальними умовами нами  віднесені 1987, 1990, 1991, 1992, 2000, 2001. Посушливі та сухі - 1989, 1994, 1995, 1996, 1998, 1999, 2002 роки; вологі – 1988, 1993, 1997, 2003 роки.

Матеріалом для створення базової колекції 1428 самозапилених ліній  служила паспортна база даних Національного центру генетичних ресурсів рослин України, яка налічує 4490 зразків. З 1428 самозапилених ліній кукурудзи, що вивчалось в досліді, 918 ліній України, 94 – Росії, 50 - Молдови, 199 ліній з 17 країн Європи, 113 ліній США, 52 - Канади, 4 - Мексики. Досліди проводили згідно з методичними рекомендаціями польового та лабораторного вивчення генетичних ресурсів кукурудзи (Харків, 1993, 2003 рр.). Польове вивчення ліній кукурудзи проводили на природних фонах. Кожну лінію вивчали 3 роки. Проводили спостереження та описували лінії за класифікаторами - “Широкий унифицированный классификатор СЭВ і Международный классификатор СЭВ” (Ленінград, 1977 р.) і довідником виду Zea mays L. (Харків, 1994 р.), визначали тривалість міжфазних періодів, обчислювали показники морфологічних та господарських ознак. Через кожні 20 ділянок посіву розміщували стандарти – ранньостиглу лінію F 7 (Франція), середньоранню УХ 52 і середньостиглу ДС 103 (Україна).

Комбінаційну здатність вивчали у 36 ліній за тестерною схемою. Тестерами були лінії Р 502,  Харківська 5 і простий гібрид. Було отримано 108 гібридних комбінацій. За діалельною схемою (7×7) отримано 42 гібридні комбінації. Експериментальні гібриди вивчали 2 роки на однорядкових ділянках площею 4,9 м² в 3-х повторностях. Через кожні 20 ділянок розміщували стандарти – районовані гібриди відповідної групи стиглості: середньоранній гібрид Харківський 199 МВ і середньостиглий Харківський 294 МВ.

         Експериментальні дані обробляли методами дисперсійного, регресійного, варіаційного, кореляційного і кластерного аналізів. За результатами досліджень сформовані бази даних, за якими  методом дисперсійного аналізу визначали середній рівень ознаки і рівень НІР. За результатами багаторічного (трирічного) вивчення ліній визначали коефіцієнт варіації та коефіцієнт екологічної пластичності (Методичні рекомендації польового та лабораторного вивчення, 1993 р.). У експериментальних гібридів визначали конкурсний (в порівнянні до районованого гібрида) і істинний (до вивчаємої лінії) гетерозис та загальну і специфічну комбінаційну здатність (Літун П.П., Проскурнін М.В., 1992 р.). Стійкість до хвороб визначали на природному та інфекційному фоні, рівень біохімічних ознак зерна - за загальноприйнятими методиками.

Статистичну обробку дослідних даних виконували на ЕОМ із використанням програми Microsoft Excel і пакету прикладних програм “ОСГЕ”, розробленого в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, УААН.