Боровська І.Ю. Селекційна цінність ліній соняшнику за стійкістю до фомопсису та господарськими ознаками їх гібридів

Краткое содержание

В результаті аналізу літературних джерел установлено недостатність вивчення селекційної цінності вихідного матеріалу соняшнику за стійкістю до збудника фомопсису та її зв’язків з господарськими ознаками. Наведені в огляді літератури дані обумовили обгрунтування актуальності теми досліджень і важливості вирішення цього питання для гетерозисної селекції соняшнику.

Умови, матеріал і методика досліджень. Дослідження за темою дисертаційної роботи проводили в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН в 2000-2005 рр. в умовах дослідного поля та лабораторії. Рівень розвитку фомопсису визначали в порівнянні з середнім значенням ураженості стандартів відповідних груп стиглості. Підвищення ступеня ураженості соняшнику хворобою відмічено з 2002 р., разом з підвищенням гідротермічного коефіцієнта (ГТК) від 1,1 до 1,75 у 2003 р., коли хвороба набула масштабів епіфітотії, і не зважаючи на зниження ГТК, розвиток хвороби залишався високим в наступні роки.

Матеріалом для дослідів були 144 самозапилені лінії соняшнику, що входять до складу колекції Національного центру генетичних ресурсів рослин України та 265 гібридних комбінацій, одержані нами за схемою неповного топкросу. При цьому використано 33 лінії-відновлювача фертильності пилку соняшнику як батьківські (♂) форми та 7 материнських (♀) стерильних ліній, підібраних за контрастними показниками стійкості до фомопсису.

Досліди проводили відповідно до методик польових досліджень та методики Державного сортовипробування. Гібридний та лінійний матеріал вивчали на провокаційному фоні інфекційного розсадника соняшнику, розміщеного в чотирипільній науковій сівозміні. Визначали польову стійкість до фомопсису, вегетаційний та міжфазні періоди, морфологічні та господарські ознаки (продуктивність, елементи її структури). Експериментальні гібриди висівали в триразовій повторності з обліковою площею 9,8 м², самозапилені лінії - 4,9 м². Всі показники порівнювали з відповідними даними національних стандартів 4-х груп стиглості, визначених Державною комісією з випробування і охорони сортів рослин: скоростигла - Харківський 49, ранньостигла - Візит, середньоранньостигла - Харківський 58, середньостигла - Світоч.

В умовах лабораторії виділяли збудник фомопсису в чисту культуру та нарощували інокулюм за методикою В. Білай (1982), оцінювали матеріал на ранніх етапах розвитку рослин у фазі проростків та на наступних етапах за допомогою об’єднаних експрес-методів М. Лісового, А. Парфенюк, Л. Василюк (1993) та В. Петренкової, В. Михайлової, Н. Коваленко (1993).

Для обробки експериментальних даних використовували методи дисперсійного, варіаційного, кореляційного, регресійного та кластерного аналізів. Ефекти комбінаційної здатності визначали стандартним та інтегральним методами оцінки. Для отримання комплексної характеристики генетичної цінності ліній за сукупністю ознак використано метод інтегральної оцінки, в якому для визначення генетичної цінності ліній використано відносні показники - індекси, які вказують на відношення напівсибсових гібридів до середнього значення в досліді в кожному з років вивчення і визначаються як х_і/х_ср. Середнє значення індексів гібридів з участю певної лінії відображає ЗКЗ, а коефіцієнт варіювання за ним вказує на СКЗ. Інтегральну оцінку генетичної цінності лінії визначали як середнє геометричне індексів за всіма вивченими ознаками (П. Літун, В. Коломацька, О. Бєлкін та ін., 2004).

Статистичну обробку дослідних даних виконували на ПЕОМ із використанням програми Microsoft Excel (ліцензійний № XJT36-B8T7W-9C3FV-9C9Y8-MJ226), Statistics 6.0 (ліцензійний номер ВХХR502C631824NET3) і пакету прикладних програм „ОСГЕ”, розробленого в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН.

Характеристика лінійного матеріалу соняшнику за стійкістю
до збудника фомопсису

Генотипова різноманітність лінійного матеріалу соняшнику за ознакою стійкості до фомопсису. Враховуючи різний рівень розвитку хвороби в роки досліджень, визначено його середній багаторічний показник, який становив - 46,4%. Відповідно до цього показника лінійний матеріал соняшнику розподілено на групи за стійкістю до хвороби. Достовірні межі груп стійкості визначено як 46,4 ± найменша істотна різниця. Виділено 12 самозапилених ліній соняшнику (Х 843 В, Х 718а В, Х 945 В, Х 839а В, Х 950 В, Х 943 В, Х 718 В, Х 946 В, Х 854 В, Х 948 В, Х 760 В, Х 762 В), які впродовж 2000-2003 рр. виявили високу стійкість до збудника фомопсису.

Характеристика екологічної мінливості ознаки стійкості до фомопсису у самозапилених ліній соняшнику. Екологічну мінливість визначали за порядковим номером значення ураженості кожної лінії окремо в роки досліджень і за сумою цих значень. Найменшу суму значень (29) за ураженістю фомопсисом серед ліній-відновлювачів фертильності пилку соняшнику мали Х 843 В та Х 718а В. З низькими сумами значень ураженості (43-50) в даній групі також виділено 6 ліній: Х 781 В, Х 854 В, Х 767 В, Х 946 В, Х 718 В, Х 715 В.

Серед стерильних материнських ліній низькі суми значень ураженості (35-51) мали 3 лінії: Сх 2552 А, Сх 503 А та Сх 908 А.

Особливості екологічної пластичності ліній-відновлювачів фертильності пилку соняшнику за ознакою стійкості до фомопсису. Проведено ідентифікацію ліній за особливостями їх реакції на екологічні фактори. Методами статистичної графіки (кластерний аналіз) виділено три типи реакції ліній на ураження патогеном під впливом умов року: 1-з високим коливанням рівня ураження ліній; 2-найбільш стабільний; 3-помірний.

Кореляційний аналіз показав пряму залежність в кожен з років вивчення (r = 0,605...0,442) рівня ураження хворобою ліній-відновлювачів фертильності пилку соняшнику від тривалості міжфазного періоду „сходи – цвітіння”.

В умовах східної частини Лісостепу України суттєвий вплив (r = 0,46 - 0,48) на ураженість фомопсисом має складова періоду „сходи – цвітіння” - міжфазний період утворення другої пари справжніх листків – формування кошика.

Вплив екологічних умов на мінливість рівня стабільності адаптивного потенціалу ліній соняшнику. З метою одержання надійної і об’єктивної оцінки реакції ліній соняшнику на варіювання погодних умов проведено аналіз їх екологічної пластичності та стабільності за стійкістю до фомопсису. Результати оцінки екологічної пластичності свідчать, що найбільшу цінність мають лінії з сумарним рангом – 2 та 3. У них поєднуються високі рівні стійкості і стабільності ознаки. Оцінено за екологічною пластичністю 25 контрастних за стійкістю до фомопсису ліній - відновлювачів фертильності пилку соняшнику.