Карапіра С.І. Селекція батьківських форм простих і потрійних гібридів соняшнику на адаптивність та комбінаційну здатність за господарськими ознаками

Краткое содержание

СТАН ВИВЧЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ ТА ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕНЬ

(АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

У розділі подається аналіз  літературних джерел про природу гетерозису, розвиток уявлень про комбінаційну здатність і адаптивний потенціал гібридів соняшнику і їх батьківських форм. На основі наведених в огляді наукової літератури даних обгрунтована актуальність теми дисертації і важливість дослідження цих питань для гетерозисної селекції соняшнику.

УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження за темою дисертаційної роботи  виконувались  на полях експериментальної  бази “Дачна” СГІ – НЦНС в період 1999 – 2002 років.

Метеорологічні умови у роки проведення досліджень суттєво різнились, що надало змогу отримати достовірні дані в сприятливих і несприятливих умовах та  зробити об’єктивні висновки.

Для досліджень в якості материнських форм використовували десять чоловічостерильних самозапилених ліній і вісімнадцять чоловічостерильних простих гібридів соняшнику. Чоловічими формами – запилювачами простих і потрійних гібридів були шість ліній - тестерів, повних відновлювачів фертильності пилку. Прості та потрійні експериментальні гібриди отримували на ізольованих ділянках гібридизації методом топкросу. Всього в 1999 році отримали 30 простих і 57 потрійних гібридів, які впродовж 2000 – 2002 років вивчали у сортовипробуванні за ознаками продуктивності        ( урожай насіння, олійність насіння, збір олії з гектара). Агротехніка польових дослідів загально- прийнята для зони Південного степу України: ділянки дворядкові, густота стояння рослин - 60 тис.га. Гібриди висівали  рендомізованими блоками у чотирьохразовій повторності, облікова площа ділянки – 10 м².

Урожай насіння і збір олії з гектара розраховували за загальноприйнятою методикою. Олійність визначали на приладі ЯМР (NEWPORT ANALYSER). Для обчислення рівня гетерозису середній врожай гібридів порівнювали з середнім урожаєм по досліду і зі стандартним гібридом.

Комбінаційну здатність визначали за алгоритмами Дремлюка- Герасименка, розробленими для аналізу нерегулярних (незбалансованих) комплексів. Параметри адаптивності та екологічної стабільності  простих і потрійних гібридів розраховували за методом Кільчевського – Хотильової. Статистичну обробку даних проводили за алгоритмами Доспехова  з використанням пакету програм Agrobase 2000, Microsoft Excel і Statistica на персональному комп’ютері.

АНАЛІЗ КОМБІНАЦІЙНОЇ ЗДАТНОСТІ ЛІНІЙ ТА МАТЕРИНСЬКИХ ПРОСТИХ ГІБРИДІВ ЗА ОЗНАКАМИ ПРОДУКТИВНОСТІ

На підставі порівняння експериментальних виборок ліній і материнських простих гібридів  зроблено висновок, що в сприятливих умовах вирощування  за рівнем загальної і специфічної комбінаційної здатності з урожаю насіння істотні переваги мають материнські самозапилені лінії (20, 76). У несприятливих умовах при доборі за комбінаційною здатністю (ЗКЗ і СКЗ) суттєві переваги виявили материнські прості гібриди, кращими з яких були, зокрема, 20 х 50, 20 х 76, 20 х 52, 8 х 58, які обумовили більш високу частоту високопродуктивних потрійних гібридів. За олійністю насіння максимальні значення ЗКЗ за роки випробувань мали материнські гібриди 12 х 10 та 20 х 62. Звертає на себе увагу такий факт, що за рівнем СКЗ з олійності насіння материнські прості гібриди  виявилися значно кращими і за частотою,  і за рівнем цієї ознаки як у сприятливих (2000 р.), так і в несприятливих (2001 р.) умовах.

 Аналіз комбінаційної здатності за збором олії з гектара має особливе значення, оскільки він є одним з найбільш суттєвих інтегральних  показників господарської цінності гібридів соняшнику. Порівнюючи  ЗКЗ і СКЗ за цією ознакою, можна зробити висновок, що кращі умови вирощування допомогають добору найбільш цінних ліній, а гірші умови сприяють розкриттю генетичного потенціалу і ефективному добору материнських простих гібридів. Тому найкращі лінії (42, 10, 76, 20) мали суттєві переваги над гібридами у сприятливому 2000 році, а у 2001 неспрятливому році такі ж суттєві переваги над лініями мали прості материнські гібриди (20 х 52, 48 х 50, 48 х 42).

Враховуючи те, що параметри комбінаційної здатності оцінювали на довільних вибірках ліній і материнських простих гібридів, представляло інтерес проаналізувати комбінаційну здатність на модельних вибірках простих і потрійних гібридів, які забезпечили б однакову частоту зустріваності материнських ліній у материнських простих гібридах, а перших і других – у тестерних простих і трилінійних гібридах. З цією метою ми використали шість материнських ліній і на їх основі отримали прості материнські гібриди з однаковою частотою кожної з вихідних ліній у загальному наборі материнських гібридів. Створену вибірку материнських форм з дев’яти компонентів схрестили з двома тестерами відновлювачами фертильності пилку та отримали модельну вибірку із 18 тестерних гібридів (12 простих і 6 потрійних). Аналіз комбінаційної здатності в модельному досліді та загальній вибірці показав, що істотної різниці між рівнем і частотою кращих значень ЗКЗ з урожаю насіння і збору олії з гектару в обох дослідах не виявлено за два роки досліджень. В той же час на обмеженій модельній вибірці виявлені переваги за рівнем СКЗ кращих ліній над кращими материнськими гібридами. У сприятливих умовах вирощування виявлені достовірні переваги ліній над простими материнськими гібридами за ЗКЗ і особливо СКЗ за  збором олії й урожайністю насіння.

На основі кореляційного аналізу комбінаційної здатності встановлено тісний зв’язок показників ЗКЗ (r_s = 0,87 – 0,99) і СКЗ (r_s = 0,70 – 0,99) між такими важливими господарськими ознаками, як збір олії та врожай насіння з гектара в ліній і материнських гібридів соняшнику. Отриманий результат виявився ідентичним і для ліній, і для материнських гібридів у досліді на довільних вибірках цих батьківських форм і підтверджений  в модельному досліді на генетично адекватних вибірках материнських форм.