Скитський В.Ю. Створення вихідного матеріалу для селекції гороху на підвищену технологічність в умовах степу України

Краткое содержание

РОЗВИТОК СЕЛЕКЦІЇ ГОРОХУ НА ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ СОРТІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

В результаті аналізу літературних джерел встановлено недостатність вивчення впливу елементів продуктивності та елементів структури стебла на стійкість рослин до вилягання серед форм з різною будовою листкового апарату. Наведені в огляді літератури дані обумовили обґрунтування актуальності обраного напряму досліджень і важливості вирішення цього питання для селекції гороху на підвищену технологічність.

УМОВИ, ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводили на дослідних полях лабораторії селекції зернобобових культур Луганського інституту агропромислового виробництва у 1999-2004 рр. Клімат місцевості континентальний. Середня річна температура становить 7,7-8,0°С. Опадів впродовж року випадає 390-460 мм. Сума активних температур вище 10°С – 2850-3060°.

Погодні умови в період проведення досліджень характеризувалися значними відмінностями за середньодобовими температурами повітря та кількістю опадів. Найбільш сприятливими для розвитку  рослин гороху були 2001 та 2004 рр., а у 1999, 2000, 2002 та 2003 рр. відмічений негативний вплив посухи в різні фази розвитку рослин, що дозволило дати всебічну оцінку колекційним сортозразкам та гібридним комбінаціям.

Матеріалом для дослідження були 176 сортозразків виду Pisum sativum subsp. sativum робочої колекції Луганського інституту агропромислового виробництва. У  вивченні  знаходилось  65  зразків  України,  53  –  країн  СНД і 58 – з 12 країн Європи і Америки.

Матеріалом вивчення закономірностей формування параметрів модельних ознак були експериментально створені гібриди за участю 9 кращих сортів, які контрастно відрізняються між собою за морфологічними ознаками – це листочкові сорти Надійний, Харківський янтарний, Інтенсивний 92, Цукат та з вусатим типом листа – Комбайновий 1, Степовик, Вусач ранньостиглий, Харківський  еталонний  та  Renata.  За  діаллельною  схемою  отримано          72 гібридних комбінації, які відтворювалися впродовж 3-х років.

Досліди проводили згідно методики польового досліду (Б.А. Доспєхов, 1985) з застосуванням загальноприйнятої технології вирощування гороху.

Посухостійкість встановлювали за методом контрастних років                      (В.К. Абрамов, А.И. Корнев, 1984).

Коефіцієнт пластичності  підраховували методом регресійного аналізу (П.П. Літун, 1980).

Стійкість рослин до вилягання визначали у фазі масового цвітіння та повного достигання відношенням висоти стеблостою до довжини стебла               (В.Н. Гелюх, 1989).

Експериментальні дані обробляли методами дисперсійного, кореляційного, регресійного та кластерного аналізів. Статистичну обробку дослідних даних виконували на ПЕОМ з використанням штатних можливостей Microsoft Excel та системи STATISTICA-6,0 в середовищі  MS OFFICE 2000.

ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОРТОЗРАЗКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОЛЕКЦІЇ ГОРОХУ

Для відношення селекційного матеріалу до тієї чи іншої групи стиглості в польових умовах були використані суми активних температур проходження певних фаз розвитку рослин гороху. У фазі “сходи-цвітіння” мінливість сум активних температур знаходилася на низькому рівні (V = 0,9-6,4%). Достовірно відрізнялися між собою встановлені суми температур в суміжних групах стиглості. Виявлена закономірність зменшення кількості тепла, необхідного для формування 1 вузла при переході груп стиглості з ранньої до пізньої, і, як наслідок цього, зменшення тривалості цього процесу.

Кількість тепла, яка накопичувалася за повний вегетаційний період, знаходилася в більш широкому діапазоні мінливості (5,8-6,9%). Не існувало чіткої межі за тривалістю вегетаційного періоду між середньостиглою та середньопізньою групами в обох колекціях, відмінних за морфотипом листа.

Встановлена специфічність впливу на продуктивність елементів її структури серед зразків з різною будовою листя. Ознака “кількість фертильних вузлів” мала суттєвий вплив на продуктивність серед листочкових зразків
(r = 0,458*), причому цей зв’язок збільшувався за покращенням умов вирощування (r = 0,520*). Достовірна кореляція у зразків з вусатим типом листа спостерігалася між продуктивністю та навантаженням на плодовий вузол (r = 0,422*). Чим екстремальніші були умови, тим тіснішим виявився цей зв’язок ( r = 0,477*). Складові навантаження – ознаки “кількість бобів на вузлі” та “кількість насіння в бобі” – мали подібні зміни впливу на продуктивність, тільки “маса 1000 насінин” мала приблизно однаковий вплив в різних погодно-кліматичних умовах.

Між самими елементами структури врожаю встановлені переважно негативні зв’язки. Позитивні, стабільно відтворені за роками, залежності відмічені тільки між ознаками “кількість бобів на вузлі” та “кількість насіння в бобі”. Це свідчення того, що останнім часом селекція гороху спрямована на поєднання в одному генотипі високих рівнів цих ознак.

Враховуючи той факт, що взаємодія між елементами структури врожаю носить переважно негативний характер, необхідно було встановити, які з них мають найбільший вплив на продуктивність без значного зменшення показників інших. Цим умовам відповідають бета коефіцієнти регресії, які дають оцінку, на скільки середньоквадратичних відхилень зміниться продуктивність при зміні конкретної ознаки на одну сигму.