Алєксєєнко Є.В. Створення вихідного матеріалу для селекції озимої м\'якої пшениці на стійкість до передзбирального проростання зерна в колосі

Краткое содержание

Умови, вихідний матеріал і методика проведених досліджень. Польовi дослiди проводились на полях Селекцiйно-генетичного iнституту УААН, прилеглих до межi мiста Одеси. Грунти представлені важкосуглинистими південними чорноземами (3,0-3,2% гумусу, рН=6,8-7,2, щільність – 1,11-1,2 г/см³ ).

Клімат території є типовим для півдня України. Він характеризується нестійким зволоженням восени, теплою, малосніжною, з частими відлигами зимою та посухами й суховіями у весняно-літній період.

Метеорологічні умови за роками проведення досліджень дещо відрізнялись між собою, що сприяло комплексному підходу для вивчення ознаки стійкості до передзбирального проростання зерна в колосі.

Погода 1996-97, та 1997-98 р.р. за гідротермічним режимом виявилася найбільш сприятливою для вегетації озимої пшениці, та для прояву стійкості до проростання на пні в природних умовах. Однак погодні умови 1998-99 р.р. виявилися складними для вегетації озимої пшениці. Сухе та спекотне літо в період дозрівання зерна спричинило негативний вплив на прояв ознаки стійкості до проростання на пні в природних умовах.

Вихідним матерiалом для вивчення генетичного рiзноманiття озимої м‘якої пшеницi щодо тривалостi перiоду спокою насiння служили колекцiйнi зразки рiзного географiчного походження та зразки селекцiї СГI.

Характер прояву стiйкостi до передзбирального проростання зерна в колосi визначався на гiбридах F₂-F₄ простих, реципрокних i насичуючих схрещувань з рiзним ступенем фенотипових вiдмiнностей батькiвських форм за цiєю ознакою.

Агротехніка польових дослідів була загальноприйнятою для півдня України.

Висiвали гiбриди раннiх поколiнь F₁, F₂ i деяких F₃ проводили ручними саджалками з шириною мiжрядь 45 см і вiдстаню мiж рослинами в рядку - 5 см. Вирiвнянi за морфологiчними ознаками селекційні номери F₃ та F₄, а також колекцiйнi зразки висiвали селекцiйною сiвалкою ССФК-7 з шириною мiжрядь 15 см. Облiкова площа дiлянки для гiбридiв F₄ - 5 м², для зразкiв колекцiї - 10 м², повторнiсть - трикратна. Збирання проводили селекцiйним комбайном Сiдмайстер 125.

Вплив ступеню проростання зерна на показники його якостi вивчали шляхом визначення седиментацiї в 2% розчинi СН₃СООН, числа падiння на приладi Хагберга-Партена, а також кiлькостi та якостi сирої клейковини  ( И.И.   Василенко, В.И. Комаров, 1987).

 Тривалiсть перiоду спокою насiння визначали за енергiєю проростання та схожістю вiдповiдно до ДРСТ 12038-84 при пророщуванні насiння в ростильнях на фiльтрувальному паперi.

У модельному досліді для аналiзу схожостi контрастних за тривалiстю перiоду спокою зразкiв з метою вивчення зв‘язку мiж перiодом спокою насiння та його схожiстю використовували теплицi фiтотрону. На двадцяту добу пророщування при температурi 20^оС вели пiдрахунок життєздатного насiння.

Для виявлення стiйкості до проростання на пнi створювали умови, які iмiтували вплив дощу на рослини пiсля дозрiвання. Для цього дерев‘янi рамки обтягували полiетиленовою плiвкою, на якiй розкреслювали чарунки. У кожну чарунку встановлювали по одному колосу вiд кожної заетикованої рослини з довжиною соломини 15-20 см (для забезпечення вертикального положення колосу). Рамки з рослинами розташовували на стелажах у герметичних клiматичних камерах. Зволоження проводили звичайним ранцевим оприскувачем. Вологiсть повiтря пiдтримували на рiвнi 95-100%. Температура в камерi була однаковою з температурою навколишнього середовища (20-25^о С). Пiдрахунок пророслого колосся проводили кожен день у один i той же час, починаючи з третьої доби. Пророслим вважалося те колосся, в якому було бiльше 75% пророслих зерен. У гiбридiв F₂ вiд рiзних схем схрещувань визначали кiлькiсть генiв, які визначають ознаку стійкості до проростання зерна на пні (М.М.Тихомирова,1990), ступiнь фенотипового домiнування (hp), коефiцiєнт успадкування в широкому розумiннi слова (H²) та трансгресію за даною ознакою. У наступних поколiннях пiсля добору кращих генотипiв у F₂ визначали ступiнь фенотипового домiнування.

Ступiнь фенотипового домiнування ознаки стiйкостi до проростання зерна в колосi визначали за формулою F.C. Petr, K.J. Frey (1966).

Показник успадкування ознак в широкому розумiннi слова в гiбридiв F₂ визначали за формулою I. Mahmud, H.H. Kramer (1951).

Трансгресію за ознакою стiйкостi до проростання зерна в колосi в гiбридiв F₂ вивчали за частотою вищеплення трансгресивних форм серед гiбридних нащадкiв згiдно з формулою Г.С. Воскресєнської та В.I. Шпоти (1969).

Урожайність, масу 1000 насiнин і зимостiйкість визначали  загальноприйнятими методами. Польову схожiсть визначали згiдно з методикою В.П. Коновалова (1974), а вплив Gld 1B4 хромосоми на стійкість озимої м’якої пшениці до проростання зерна в колосі – методом електрофорезу запасних білків (Ф.Г. Попереля, 1996). При вивченнi зв‘язку мiж ознаками використовувався корелятивний аналiз (В.Г.Вольф,1966). Математична обробка експериментальних даних проводилась на PC IBM.

Велику науково-методичну допомогу в дослідженнях за темою дисертації надали науковий керівник, завідувач відділу селекції та насінництва  пшениці доктор с.-г. наук, академік УААН М.А. Литвиненко, провідний науковий співробітник відділу насінництва, кандидат с.-г. наук В.П. Коновалов і завідувач відділу генетичних основ селекції, кандидат с.-г. наук Ф.О. Попереля, за що автор висловлює їм щиру подяку.

ДИНАМІКА МІНЛИВОСТІ ЦІННИХ ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНИХ ОЗНАК ОЗИМОЇ М’ЯКОЇ ПШЕНИЦІ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТЕРМІНУ ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ

Метою даних досліджень є виявлення впливу ознаки стійкості до проростання зерна в колосі на його технологічні, посівні та урожайні якості. Для цього були взяті різні за періодом спокою зразки. Нижче наведені дані з найбільш контрастних з них: Еритроспермум 2810/85 (період спокою 20 діб) та Надія (період спокою 55 діб).