Капустіна Т.Б. Створення вихідного матеріалу тритикале ярого для селекції на продуктивність і стійкість до хвороб

Краткое содержание

СЕЛЕКЦІЯ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО – ПРОБЛЕМИ, ДОСЯГНЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ (огляд наукової літератури)

У розділі наведено огляд результатів досліджень з селекції тритикале ярого. Показано, що залишаються невирішеними наступні питання: підвищення потенціалу врожайності, стійкості до хвороб – септоріозу листя, бурої листкової іржі. Існує необхідність проведення досліджень з вивчення успадкування цих ознак у нових сортів і ліній тритикале, а також особливостей їх мінливості. Потрібно встановити закономірності створення нового вихідного матеріалу та нових сортів з комплексом цінних господарських ознак.

 

УМОВИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Результати і висновки, наведені в дисертаційній роботі, отримані в ході експериментів, проведених у лабораторії селекції тритикале ярого Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН у 1993 – 2007 рр.

Польові дослідження виконували в селекційній сівозміні експериментальної бази Інституту (східна частина Лісостепу України), на чорноземних грунтах. Для характеристики температурного режиму та умов зволоження було використано гідротермічний коефіцієнт (ГТК). Контрастні за температурним режимом і зволоженістю роки дозволили об'єктивно оцінити отримані лінії та гібридний матеріал за основними цінними господарськими ознаками та властивостями.

Попередник у 1993 – 1999 рр. – озиме жито; 2000 р. – озима пшениця, 2001 р. – чорний пар, 2003 р. – соя, 2005 р. – люцерна, 2002, 2004, 2006 та 2007 – горох. Сівбу ліній тритикале виконували селекційною сівалкою ССФК-7 на глибину 4 – 6 см, з нормою висіву 5,0 млн. схожих насінин на 1 га. Гібридний матеріал ранніх поколінь висівали однорядковою ручною саджалкою з площею живлення рослин 37,5 см². Батьківські форми і гібриди сіяли за схемою: мати, F₁, F₂, батько з нормою висіву 40 зерен в рядок довжиною 1 м з міжряддям 15 см. Дослідні ділянки розміщували методом послідовних повторень: у конкурсному сортовипробуванні з 4-х (10 м²), у попередньому та контрольному сортовипробуваннях з 2-х разовим (10 м² і 5 м²) повторенням. Національний стандарт – сорт Аіст харківський висівали через кожні 20 номерів. Для порівняння урожайності ліній тритикале ярого з пшеницею ярою як контролем, у конкурсному сортовипробуванні використовували пшеницю м’яку яру – Харківська 6 (до 2002 року) і Харківська 26 (з 2003 року). Фенологічні спостереження під час вегетації (реєстрація фенофаз, оцінка густоти стеблестою, кущистості, заміри висоти) виконували згідно методичних вказівок. Стійкість вихідного та селекційного матеріалу обліковували за бальною шкалою при якій 9 балів характеризує імунність, 1 бал – сприйнятливість [СЕВ, 1984; ВІР, 1999].  У гібридів, батьківських форм, родин і ліній оцінювали стійкість до вилягання, хвороб та внутрішньостеблових шкідників, реакцію на посуху. Гібридизацію 9 ліній здійснювали за неповною діалельною схемою, шляхом ручної кастрації квіток і запилення "твел-методом" через 2 – 3 доби після видалення пиляків, у 1993 – 1995 рр. – всього 43 комбінації. По кожній комбінації щорічно було запилено 20 – 30 колосів.

Рослини батьківських форм і гібридів відбирали з корінням у фазі повної стиглості зерна. Після збирання вимірювали довжину рослин і аналізували їх за елементами продуктивності. Структурний аналіз батьківських форм та F₁ проводили на 25 – 30 рослинах, F₂ на 150 – 200. У другому і наступних поколіннях  здійснювали добір кращих форм за цінними господарськими ознаками. Родини F₃ та F₄ порівнювали з батьками і стандартом – сортом тритикале ярого Аіст харківський, який висівали через кожні 25 номерів у селекційному розсаднику. Морфологічно константні лінії оцінювали у контрольному розсаднику в порівнянні з батьками і стандартом.

Технологічні властивості зерна тритикале ярого встановлювали згідно методичних вказівок загальноприйнятими методами. Вміст білка визначали в лабораторії якості зерна (за К'єльдалем). Випічку і оцінку параметрів хліба виконували згідно рецептури і шкали для тритикале [Беркутова Н.С., 1991].

Матеріалом для досліджень з вивчення та виділення форм, стійких до септоріозу та бурої листкової іржі, було використано 73 колекційні сортозразки тритикале ярого лабораторії селекції тритикале ярого.

Ступінь фенотипового домінування ознак у гібридів першого покоління встановлювали за формулою Гріффінга (1956). Математичну обробку виконували методами дисперсійного, кореляційного і факторного аналізів. Оцінку селекційної цінності ліній тритикале ярого здійснювали шляхом обчислення ступеня екологічної пластичності (R_i) [Гурьев Б. П., Литун П. П., Гурьева И. А., 1981]. Для визначення комбінаційної здатності і генетичних компонентів дисперсії ліній тритикале використовували алгоритм Хеймана (1992). Ступінь і частоту трансгресій у гібридів F₂ визначали за формулами Г. С. Воскресенської та В. І. Шпоти [Воскресенская Г. С., Шпота В. І. 1967]. Складні розрахунки здійснювали на комп'ютері за допомогою пакету прикладних програм Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва – “ОСГЕ”, а також з використанням програм Microsoft Word та Exel (№ MQ4CR–8BX37–JKPYM–R9CVD–C387M).

ХАРАКТЕРИСТИКА ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО ЗА ПРОДУКТИВНІСТЮ І СТІЙКІСТЮ ДО ХВОРОБ

В результаті проведених досліджень встановлено, що мінливість кількісних ознак коливається в залежності від генотипу лінії, а також років досліджень. В умовах стресового 1995 року спостерігалось зниження показників більшості цінних господарських ознак, таких як тривалість періоду сходи-колосіння, висота рослин, густота стеблестою, урожайність та маса 1000 зерен. Найбільше варіювання за роками досліджень виявлено за висотою рослин, урожайністю, масою 1000 зерен та виповненістю зерна. Стабільними за роками були тривалість періоду сходи-колосіння (V=3,0±0,3) та густота стеблестою (V=2,0±0,2). За рахунок позитивної залежності між деякими ознаками, зі зниженням в окремі роки однієї ознаки, знижувались і інші. Найбільш тісний зв'язок було виявлено між масою 1000 зерен та урожайністю (r=0,37 – 0,57), тому при зниженні маси 1000 зерен зменшувався і рівень урожайності.