Формування і розвиток механізмів ДЕРЖАВНОГО регулювання зовнішньоторговельних зв’язків україни

Краткое содержание

Розділ 1. "Аналіз державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків України". Формуючи основні елементи ринкового механізму, лібералізація зовнішньої торгівлі стає важливим складовим елементом структурної перебудови економіки держави, а в перехідний період є, з одного боку, одним із стратегічних напрямків економічних реформ, а з іншого, – фактором міжнародної торговельної інтеграції.

Держава повинна мати адекватні інструменти регулювання зовнішньої торгівлі. Останнє є особливо важливим, тому що в колишніх соціалістичних країнах практично були відсутніми такі традиційні інструменти торговельної політики, як система тарифного регулювання, система квот і ліцензій. Вони використовували могутніший інструмент – прямий державний контроль за експортом і імпортом. Тому процес лібералізації зовнішньої торгівлі на перехідному етапі передбачає не просто перегляд інструментів торгової політики, а фактично створення їх заново.

Перші результати лібералізації зовнішньої торгівлі в перехідний період показують, що всупереч твердженням теорії вона ще не стала важливим фактором структурної перебудови і економічного зростання. Досвід здійснення економічних реформ в постсоціалістичних країнах свідчить, що конкретні результати лібералізації зовнішньої торгівлі значною мірою залежать від того, як ця лібералізація проводиться – від послідовності та строків проведення реформ, від інструментів зовнішньоторговельної політики, від пріоритетних цілей держави, від взаємозв’язків загальноекономічних реформ і реформи зовнішньої торгівлі.

Щодо ситуації в Україні та її курсу на інтеграцію у світове господарство в перехідний період важливо усвідомлювати, що лібералізація зовнішньої торгівлі – не самоціль, а важливий засіб досягнення стратегічних завдань економічної трансформації. Проте в умовах глибокої економічної кризи, низької конкурентоспроможності національної економіки, вона перетворилась на засіб економічної агресії розвинених країн. Це дає підстави сформулювати висновок: до завершення структурної трансформації економіки, підвищення її міжнародної конкурентоспроможності держава повинна виробити таку зовнішньоторговельну політику, яка б розумно поєднувала відкритість економіки і протекціонізм, з доповненням її такими особливостями, як обмеженість, тимчасовість і активність.

Прийнятий Україною курс на лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, ліквідацію невиваженої системи квотування і ліцензування експорту прискорив розвиток зовнішньої торгівлі. Так, 1998 – 2003 рр. характеризуються стабільним зростанням зовнішньоторговельного обігу, у тому числі експорту й імпорту товарів і послуг.