Руденко Ю.Ф. Гнилі бульб картоплі в період зберігання та удосконалення заходів захисту від них в умовах Полісся України

Краткое содержание

Огляд літератури

За результатами опрацювання та узагальнення літературних джерел проведено аналіз розповсюдження, шкодочинності, виявлення симптомів ураження і джерел інфекції збудників мокрої бактеріальної та сухої фузаріозної гнилей бульб при зберіганні картоплі. Описано стан вивчення біологічних особливостей, морфології, патогенезу та етіології збудників хвороб з роду Erwinia і Fusarium. Проаналізовано культуральні особливості розвитку збудників грибкових і бактеріальних хвороб на штучних поживних середовищах. З’ясовано дію абіотичних факторів на розвиток збудників хвороб грибкового та бактеріального походження при зберіганні картоплі та узагальнено існуючі заходи захисту щодо обмеження шкодочинних організмів перед заклададкою на зберігання врожаю. Аналіз літературних джерел показав обмеженість інформації щодо розробки нових та удосконалення існуючих заходів захисту бульб від гнилей грибкового та бактеріального походження при зберіганні картоплі.

Умови, матеріли та методики досліджень

Лабораторні досліди проводились на кафедрі селекції і фітомедицини Державного агроекологічного університету. Польові дослідження закладали на дослідному полі ДАУ протягом 1998–2000 років.

Клімат центрального Полісся помірно-континентальний з відносно теплим і вологим літом та м’якою зимою. За багаторічними даними середньорічна температура повітря становить 6,4–6,8 ^оС. Сума активних температур (вище 5^оС) 2300–2350 ^оС. Тривалість періоду з температурою вище 10 ^оС – 150–170 днів. Середня багаторічна температура найхолоднішого місяця (січень) –6 ^оС а найтеплішого (липень) +18,9 ^оС. Останні весняні приморозки закінчувалися 27 – 29 квітня. Погодні умови 1998–2000 років, за виключенням деяких відхилень в окремі місяці від норми, були сприйнятливі для нормального росту і розвитку картоплі.

Вивчення розповсюдження і ступеня шкідливості мокрої бактеріальної та сухої фузаріозної гнилей бульб проводили згідно загально прийнятих методик (Чумаков, 1974). Фітопатологічна експертиза здійснювалась на основі аналізу бульбових зразків картоплі господарств та власників присадибних і дачних ділянок Волинської, Житомирської, Рівненської та Київської областей. Аналіз бульб проводили восени, через місяць після збирання врожаю (вересень – жовтень), та весною після зберігання картоплі (березень – квітень).

Виділення чистих культур збудників гнилей бульб проводили згідно загально прийнятих у фітопатології методик (К.І. Бельтюкова та ін. 1968). Морфологічні і культуральні особливості грибів та бактерій визначали на основі загально прийнятих методик, під час росту їх на КА, МПБ, середовищах Чапека, Омелянського (М.К. Хохряков, 1976, В.І. Білай, 1982 та ін.). Забарвлення бактерій за Грамом вели за методикою Климента з одночасним визначенням розмірів і форми клітин. Взаємне розміщення бактерій та їх рухомість досліджували шляхом мікроскопічного аналізу однодобових культур, вирощених на м’ясопептиновому бульйоні.

Для виявлення у бактерій протеолітичних ферментів використовували білкове середовище, обезжирене молоко та м’ясопептиновий бульйон.

Протеолітичну активність бактерій перевіряли в чашках Петрі, шляхом нанесення бактеріальної суспензії однодобової культури на шматочки тканини бульб схильного до ураження сорту Незабудка.

Оксидазну активність визначали нанесенням мазків бактерій однодобової культури на змочений 1%-м розчином татраметилпарафенілендіамідегідрохлориду фільтрувальний папір. Утворення темно-пурпурового забарвлення бактеріальної маси протягом десяти хвилин свідчило про позитивну реакцію даної ознаки.

Ідентифікацію збудників грибних хвороб здійснювали за методикою              В.І. Білай (В.І. Білай, 1977).

Патогенність виділених мікроорганізмів визначали методом штучного зараження пластирів від цілих бульб. Штучне зараження картоплі збудниками бактеріальних хвороб здійснювали шляхом введення в бульби бактеріальної суспензії за допомогою медичного шприца з модифікованою голкою           (В.М. Положенець, 1983).

Вплив первинної інфекції фітофторозу та парші звичайної на розвиток сухої фузаріозної і мокрої бактеріальної гнилей бульб при зберіганні картоплі вивчали шляхом штучного зараження хворих бульб суспензіями збудників гнилей.

Концентрація суспензії збудників сухої гнилі складала 15–20 конідій в полі зору мікроскопа (збільшення у 140 разів) згідно методики Інституту картоплярства УААН (1983).

Оцінку районованих і перспективних сортів та гібридів картоплі на стійкість до сухої фузаріозної та мокрої бактеріальної гнилі проводили методом штучного зараження цілих бульб медичним шприцом з модифікованою голкою при дотримуванні загальноприйнятих методик оцінки селекційного матеріалу картоплі Інституту картоплярства УААН (1983).

Досліди з удосконалення способів зберігання картоплі проводили у відповідності до загальноприйнятих методик та “Рекомендацій по зберіганню насінної картоплі в колективних та приватних господарствах України” (1992).

Математичну обробку експериментальних даних проводили методами дисперсійного аналізу (Б.А. Доспехов, 1972) за допомогою ЕОМ Pentium II, використовуючи програми ANOVA та пакет аналізу даних електронної таблиці Excel.

Результати досліджень

Розповсюдження та шкідливість сухої фузаріозної та мокрої бактеріальної гнилей в зоні Полісся України

Протягом 1998–2000 років нами обстежено 29 господарств колективних та індивідуальних форм власності, 11 з яких розташовані на території Житомирської, 5 – Волинської, 9 – Рівненської та 4 – Київської областей.

Результати бульбових аналізів показали, що мокра і суха гнилі мають досить широкий ареал в зоні Полісся України (рис. 1).

За ступенем шкідливості мокрої та сухої гнилей Полісся України умовно поділяється на три зони: зона сильного розвитку гнилей з ураженістю понад 10% бульб; помірного розвитку з ураженістю від 5 до 10% та незначного розвитку з ураженістю менше 5%.

На основі проведення фітопатологічних експертиз бульб нами встановлено, що ступінь розвитку мокрої бактеріальної і сухої фузаріозної гнилей у колективних господарствах, була в середньому на 0,3–2,4% нижчою ніж на присадибних і дачних ділянках.

Рис. 1 Розповсюдження мокрої бактеріальної та сухої фузаріозної гнилей бульб картоплі в окремих регіонах зони Полісся України

Насамперед це пов’язане з використанням у приватних господарствах низькоякісного насіннєвого матеріалу, порушенням строків сортозаміни і сортооновлення, відсутністю сівозміни, а також не своєчасним захистом картоплі від шкідливих організмів, порушенням технологій вирощування та зберігання врожаю.

Результати проведення фітопатологічної експертизи весною після зимового зберігання картоплі свідчать, що кількість бульб уражених гнилями в середньому на 0,6–3,7% вища, ніж восени перед закладкою на зберігання. Це пов’язане з тим, що восени після збирання врожаю деякі бульби мали приховану інфекцію, яка в період зберігання активізувалася та уражувала здорову картоплю. Таку особливість слід враховувати при зберіганні картоплі в господарствах різних форм власності.